Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №378/338/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/338/26

Провадження № 1-кп/378/24/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Ставище Київської області кримінальне провадження №12026111290000073 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дерганівка Ружинського району Житомирської області, зареєстрованої по АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 , громадянки України, освіта загальна середня, не одруженої, не працюючої, раніше судимої вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 21.11.2016р. за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2017р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ЗУ «Про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання» зараховано з 05.09.2015р. по 20.06.2017р. включно, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 скоїла злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України за слідуючих обставин.

08.03.2026р., близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перебувала поруч із домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та у неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Відразу після цього, реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що на території України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, дію якого продовжено відповідно до Указу Президента України від 12.01.2026 року №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за її діями ніхто не спостерігає, через незачинену хвіртку зайшла на територію вказаного вище подвір`я, після чого, шляхом відкриття запірного пристрою на дверях проникла до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи у вказаному будинку, ОСОБА_7 таємно викрала належні ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 3500 гривень, які знаходилися під подушкою у спальній кімнаті будинку. Після цього, ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадене майно, із місця скоєння злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку, у розмірі 3500 гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникнення у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час досудового розслідування укладено угоду про визнання винуватості між начальником Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , який на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_7 у присутності її захисника ОСОБА_6 ..

Згідно вказаної угоди прокурор та обвинувачена ОСОБА_7 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останньої за ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувачена повністю визнає свою винуватість. Також вказаною угодою сторони погодили покарання, яке повинна понести ОСОБА_7 , у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням умови ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік, та покладенням на неї обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, визначеним ст. 65 КК України. Виконання обвинуваченою своїх зобов`язань за вказаною угодою є реальним.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які просять суд затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши вказану угоду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що укладення угоди є добровільним та повністю відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, угода може бути затверджена судом. Злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів, потерпіла надала свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченою є можливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд визнає її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Виходячи з викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винної, яка визнає свою вину повністю, раніше судима, по місцю проживання характеризується посередньо, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченою ОСОБА_7 та прокурором і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням умови ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік; на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки як: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 369, 374, 474, 475 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 25 березня 2026 року, укладену між начальником Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням умови ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік; на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки як: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1