Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №369/2826/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2826/23

Провадження № 1-кп/369/5/26

В И Р О К

іменем України

26.05.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Баранівка Андрушівського району Житомирської області, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -

встановив:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_11 і визнане судом недоведеним.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_11 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 о 05 годині 30 хвилин Указом Президента України 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, введено воєнний стан на території України. Крім того, Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, Указом Президента України № 7300 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022, воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022, Указом Президента України від 18.05.2022 № 341/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року до 23.08.2022, окрім того, Указом Президента України № 573 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, а також Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стан) в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 00 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Так, 07.01.2023 близько 00 год. 10 хв., тобто в умовах воєнного етапу, ОСОБА_11 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_12 , маючи спільний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де ОСОБА_12 , використовуючи частину пластикової труби, яку заздалегідь заготовив та взяв з собою для нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_13 декілька ударів по голові, а саме: у лобну ділянку справа, тім`яну та потиличну ділянку та декілька ударів по обох руках потерпілого, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді двох забійних ран лобної ділянки справа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, забійних ран тім`яної ділянки справа та потиличної ділянки зліва, синців правої внутрішньої раковини спинки носа зліва, синців та саден передпліч, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В цей час, ОСОБА_11 , рукою наніс два удари в область правого ока ОСОБА_14 , який зайшов до приміщення під час вчинення розбійного нападу та став очевидцем вчинення злочину, та змусив сидіти на стільці в кімнаті, позбавивши можливості вмішуватись, викликати будь-кого на допомогу та завадити викраденню майна.

В подальшому, перебуваючи на місці вчинення злочину, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, діючи умисно та за попередньою змовою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, доки ОСОБА_11 здійснював психологічний тиск та висловлював погрози нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_14 , ОСОБА_12 забрав зі столу електричну машинку для татуювання марки «mono MAST FLIP PEN» та зарядний пристрій до неї марки «ACADAPTER MODEL: LY-18V-3.4 А AURORA-2».

Завершуючи свій злочинний умисел, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з місця вчинення злочину зникли у невідомому напрямку, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 6506,66 гри.

Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.04.2026 оголошено в розшук обвинуваченого ОСОБА_12 , провадження по справі зупинено до його розшуку, виділено в окреме провадження матеріали відносно ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч.4 ст. 187 КК України.

Позиція обвинуваченого:

ОСОБА_11 вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України не визнав та суду повідомив, що 6 січня 2023 року близько 21 години до нього зателефонував ОСОБА_12 та запросив прийти до нього додому, на що він погодився. Коли він прийшов до ОСОБА_12 , то там крім ОСОБА_12 перебувала ОСОБА_15 , яка розповіла, що ОСОБА_16 вкрав велосипед належний ОСОБА_12 . ОСОБА_12 запропонував йому піти до ОСОБА_13 щоб з`ясувати вказану інформацію. Він погодився і близько 23 години вони з ОСОБА_12 прийшли до ОСОБА_13 . Двері відчинив ОСОБА_13 . Коли вони зайшли в будинок, то ОСОБА_12 почав розмовляти з ОСОБА_13 . В цей час з другого поверху спустився ОСОБА_14 , який поводив себе агресивно і хотів втрутитись в розмову між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , через що він декілька разів ударив ОСОБА_14 рукою. Він чув, що ОСОБА_13 і ОСОБА_12 сперечались з приводу велосипеда, але не бачив щоб ОСОБА_12 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_13 . Потім ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вийшли на вулицю, а він ще близько 20 хвилин спілкувався з ОСОБА_14 , після чого пішов додому. На наступний день від ОСОБА_12 дізнався, що ОСОБА_13 віддав останньому машинку для татуювання.

В судове засідання неодноразово (23.09.2024, 15.10.2024, 6.11.2024, 27.11.20224, 19.02.2025, 20.03.2025, 09.04.2025, 16.06.2025, 09.07.2025, 27.10.2025) викликались потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , проте поштові конверти з повістками про виклик останніх повернулись з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою, або за закінченням терміну зберігання. Сторона обвинувачення повідомляла, що також вживала заходи для забезпечення явки потерпілих в судове засідання, проте позитивних результатів вказані заходи не дали. За таких обставин, з метою дотримання розумних строків, з врахуванням того, що обвинувальний акт надійшов до суду 28.02.2023, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності потерпілих, оскільки судом вжито вичерпні заходи для їх належного повідомлення.

Письмові докази, що на думку сторони обвинувачення підтверджують винуватість ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину і які безпосередньо були досліджені в судовому засіданні на предмет належності та допустимості, а саме:

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.01.2023, відповідно до якого прийнято усну заяву від ОСОБА_13 , що 07.01.2023 близько 00:15 за адресою : АДРЕСА_4 ОСОБА_12 наніс тілесні ушкодження та відкрито заволодів тату-машинкою «Master» (а.с. 192 т.1);

- протокол огляду місця події від 07.01.2023, відповідно до якого було оглянуто квартиру за адресою : АДРЕСА_4 , в ході огляду якої було виявлено плями рідини бурого кольору та частину ПВХ-труби, яку було вилучено (а.с. 195-209 т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_13 серед пред`явлених фотокарток впізнав ОСОБА_17 як особу, яка разом з ОСОБА_18 в ніч на 07.01.2023 напали на нього та заволоділи тату-машинкою (а.с. 210-212 т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_13 серед пред`явлених фотокарток впізнав ОСОБА_19 як особу, яка разом з ОСОБА_12 в ніч на 07.01.2023 напали на нього та заволоділи тату-машинкою (а.с. 213-215 т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_14 серед пред`явлених фотокарток впізнав ОСОБА_17 як особу, яка разом з ОСОБА_18 в ніч на 07.01.2023 напали ОСОБА_13 та заволоділи тату-машинкою (а.с. 216-218 т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_14 серед пред`явлених фотокарток впізнав ОСОБА_19 як особу, яка разом з ОСОБА_12 в ніч на 07.01.2023 напали на ОСОБА_13 та заволоділи тату-машинкою (а.с. 219-221 т.1);

- протокол огляду від 07.01.2023, відповідно до якого було оглянуто квартиру за адресою : АДРЕСА_5 та у ОСОБА_12 було вилучено електричну машинку для татуювання та зарядний пристрій до неї (а.с. 223-229);

- протокол огляду речей від 08.01.2023, відповідно до якого було оглянуто електричну машинку для татуювання марки «Mast Flip Pen Dragonhawk» з блоком живлення «Аврора», в ході якого ОСОБА_13 впізнав вказану машинку та повідомив, що саме її в ніч на 07.01.2023 забрали ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (а.с. 235-238 т.1);

-висновок судової товарознавчої експертизи №420, відповідно до якого ринкова вартість бувшої у використанні машинки для татуювання марки «Mast Flip Pen Dragonhawk», яка на момент крадіжки була у справному стані складає 4973,6 грн., ринкова вартість бувшого у використанні блоку живлення для машинки для татуювання марки «Аврора» складає 1533,06 грн. (а.с. 243-250 т.1);

- висновок експерта №14 від 24.01.2023, відповідно до якого при судово-медичному огляді 31.01.2023 та згідно наданої медичної документації у ОСОБА_13 були виявлені наступні тілесні ушкодження : дві забійні рани лобної ділянки справа, забійні рани тім`яної ділянки справа та потиличної ділянки зліва; синці правої вушної раковини, спинки носа зліва; синці та садна передпліч, які утворились від дії тупого(-их) предмету(-ів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 16-17 т.2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_13 відтворив обставини розбійного нападу на нього 07.01.2023 та оптичний носій інформації з відеозаписом слідчого експерименту, який був відтворений в судовому засіданні (а.с. 20-23 т.2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_11 відтворив обставини події, яка мала місце 07.01.2023 за участю його, ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та оптичний носій інформації з відеозаписом слідчого експерименту, який був відтворений в судовому засіданні (а.с. 25-28 т.2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 10.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_12 відтворив обставини події, яка мала місце 07.01.2023 за участю його, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 та оптичний носій інформації з відеозаписом слідчого експерименту, який був відтворений в судовому засіданні (а.с. 30-33 т.2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 23.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_14 відтворив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень та розбійного нападу на ОСОБА_13 та оптичний носій інформації з відеозаписом слідчого експерименту, який був відтворений в судовому засіданні (а.с. 35-38т.2);

- висновок експерта №13 від 24.01.2023, відповідно до якого при судово-медичному огляді 13.01.2023 ОСОБА_14 були виявлені синець та садно правої очної ділянки, які утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 42 т.2);

- копія вироку від 06.05.2022, відповідно до якого ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та звільнено на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік (а.с. 45-46 т.1)

Позиція сторони захисту:

Захисник просила виправдати ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Мотиви Суду:

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

При ухваленні даного вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, суд вирішує в тому числі, наступні питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до наступного.

Положеннями ст.91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.

Нормою ст.84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.

Судом, відповідно до вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 22 КПК України встановлено, що суд, зберігаючи об"єктивність та неупередженість, створює необхідні мови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Всі клопотання учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України, при цьому суд зберігав об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що 07.01.2023 року ОСОБА_11 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, прийшли до місця проживання ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_4 , де в цей час перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Вказані обставини підтверджуються даними з слідчих експериментів проведених за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та не заперечуються самим обвинуваченим.

В подальшому особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, пластиковою трубою нанесла декілька ударів по голові та рукам ОСОБА_13 . Факт нанесення ударів підтверджується даними з слідчих експериментів проведених за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , внаслідок чого ОСОБА_22 отримав дві забійні рани лобної ділянки справа, забійні рани тім`яної ділянки справа та потиличної ділянки зліва; синці правої вушної раковини, спинки носа зліва, які відповідно до висновку експерта №14 від 24.01.2023 відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 16-17 т.2).

Після цього особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заволодів майном потерпілого ОСОБА_13 , а саме електричною машинкою для татуювання та зарядним пристроєм до неї. Вказані обставини підтверджуються даними з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.01.2023, відповідно до якого прийнято усну заяву від ОСОБА_13 , що 07.01.2023 близько 00:15 за адресою : АДРЕСА_4 особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, наніс тілесні ушкодження та відкрито заволодів тату-машинкою «Master» (а.с. 192 т.1), даними з проведеного слідчого експерименту від 10.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_13 відтворив обставини розбійного нападу на нього, а саме, обставини, за яких особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, напав на нього та наніс йому удари по рукам та голові пластиковою трубою та в подальшому заволодів електричною машинкою для татуювання (а.с. 20-23 т.2), а також даними з протоколу пред`явлення особи для впізнання, відповідно до якого ОСОБА_13 серед пред`явлених фотокарток впізнав особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, як особу, яка в ніч на 07.01.2023 напала на нього та заволоділи тату-машинкою (а.с. 210-212 т.1). В подальшому відповідно до протоколу огляду від 07.01.2023, було оглянуто квартиру за адресою : АДРЕСА_5 та у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, було вилучено електричну машинку для татуювання та зарядний пристрій до неї (а.с. 223-229).

В той же час суд звертає увагу, що при дослідженні в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту проведеного 10.02.2023 за участю ОСОБА_13 встановлено, що зміст складеного за результатами вказаної слідчої дії протоколу (а.с. 20-23 т.2) не в повній мірі відповідає фактичним обставинам, які були повідомлені ОСОБА_23 під час його проведення. Так в протоколі зазначено, що крім особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_11 у вказаних подіях брав участь ОСОБА_24 , який нікому тілесних ушкоджень не наносив, а навпаки намагався заспокоїти особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_11 , хоча з переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що жодної інформації про присутність ОСОБА_25 слідчому не повідомляв, проте зазначав, що саме ОСОБА_11 намагався його захистити від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, проте вказана інформація в протоколі слідчої дії взагалі не відображена.

Аналогічна обставина встановлена судом і при дослідженні в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту проведеного 10.02.2023 за участю ОСОБА_11 , зокрема ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_13 , який також приймав участь в слідчому експерименті повідомили, що ОСОБА_11 намагався захистити ОСОБА_13 від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, проте вказана інформація в протоколі слідчої дії не відображена (а.с. 25-27 т.2 ).

За таких обставин суд використовує при прийнятті рішення у справі саме відеозаписи проведених слідчих експериментів, оскільки безпосередньо досліджував їх в судовому засіданні.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.01.2023, вбачається, що прийнято усну заяву від ОСОБА_13 , що 07.01.2023 близько 00:15 за адресою : АДРЕСА_4 особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, наніс тілесні ушкодження та відкрито заволодів тату-машинкою «Master» (а.с. 192 т.1). За змістом вказаного протоколу ОСОБА_13 повідомляє про вчинення на нього розбійного нападу виключно особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, жодних відомостей, що до вказаного розбійного нападу причетний ОСОБА_11 вказаний протокол не містить.

Єдиними доказами, в яких зазначено про участь ОСОБА_11 в нападі на ОСОБА_13 07.01.2023 та заволодіння машинкою для татуювання є протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.01.2023 проведених з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 210-221 т.1), в той же час інформація викладена в вказаних протоколах суперечить іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, а саме даним з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.01.2023 та даним слідчого експерименту з ОСОБА_13 від 10.02.2023 (а.с. 20-23 т.2), в яких ОСОБА_13 не зазначав про причетність ОСОБА_11 до здійснення розбійного нападу на нього, а навпаки повідомляв, що ОСОБА_11 намагався його захистити від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Для встановлення обставин справи та з`ясування розбіжностей в досліджених доказах в судове засідання неодноразово (23.09.2024, 15.10.2024, 6.11.2024, 27.11.20224, 19.02.2025, 20.03.2025, 09.04.2025, 16.06.2025, 09.07.2025, 27.10.2025) викликались потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , проте поштові конверти з повістками про виклик останніх повернулись з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою або за закінченням терміну зберігання.

З огляду на матеріали та обставини цього провадження підстав вважати доведеним поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_11 вчинив напад на ОСОБА_13 з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану немає, відповідно в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, у зв`язку з чим обвинуваченого слід виправдати.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Суд не вирішує питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки в провадженні суду залишається справа №369/7932/26 за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 187 КК України, яка виділена в окреме провадження та зупинена відповідно до ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.04.2026 в зв`язку з оголошенням ОСОБА_12 в розшук.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_11 визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 187 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад вказаного кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3