Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №357/13187/24 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13187/24

Провадження № 2-др/357/46/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В. П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів –

В С Т А Н О В И В :

І. Коротка історія справи.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник, звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

14.10.2024 року ухвалою суду було постановлено відкрити провадження у справі, провести її розгляд за правилами загального позовного провадження.

23.03.2026 року рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів було задоволено: визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лодзь Республіки Польща, акт №1061011/00/AU/2023/660536 від 16.05.2023 року, складений в Республіці Польща відділом реєстрації актів цивільного стану м. Лодзь, Воєводство Лодзинське. Внесено зміни до акту про народження ОСОБА_3 №1061011/00/AU/2023/660536, складеного 16.05.2023 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Лодзь, Воєводство Лодзинське, Республіка Польща, а саме: у розділі «Дані батьків», підрозділ «Батько» у графі «Прізвище» зазначити « ОСОБА_4 », у графі «Родове прізвище» зазначити « ОСОБА_4 », у графі «Дата народження» зазначити « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; залишено прізвище дитини - « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.09.2024 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в сумі 26277,00 гривень. Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору. Компенсовано ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ІІ. Позиції сторін.

31.03.2026 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві представник Відповідача просить суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 гривень (т.2 а.с. 146-148).

Від відповідача/його представника будь-яких пояснень, заперечень та заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

ІІІ. Явка сторін.

Щодо явки позивача/її представника.

У судові засідання позивач не з`явилася, до канцелярії суду її представник подав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі позивача та його представника (т.2 а.с. 162-163).

Щодо явки відповідача/його представника.

28.04.2026 року у судове засідання відповідач/його представник не з`явилися, представник відповідача - адвокат Дряпачка С.І., засобами поштового зв`язку надіслав суду клопотання про відкладення розгляду (оголошення перерви у розгляді) цивільної справи, у зв`язку з його участю у розгляді інших судових справ (т.2 а.с. 166-167).

Судове засідання, призначене судом на цей день, було відкладено.

12.05.2026 року у судове засідання було відкладено. Відповідачу було надано можливість подати до суду процесуальні документи, у яких сформулювати свою позицію по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.

26.05.2026 року у судове засідання, призначене на 16 годину 00 хвилин, відповідач/його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У цей день представник відповідача – адвокат Дряпачка С.І. зателефонував до канцелярії суду та повідомив, що він затримується на розгляд справи. Відповідно до журналу обліку відвідувачів суду адвокат Дряпачка С.І. з`явився до суду о 17 годині 25 хвилин, тобто з запізненням на 1 годину 25 хвилин та за 5 хвилин до закінчення робочого часу в суді, що суд розцінює як неявку у призначене судове засідання.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, неприбуття у судове засідання учасників даної справи не перешкоджає розгляду заяви про ухваленню додаткового рішення.

ІV. Норми процесуального та матеріального права України.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України у системному зв`язку, убачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

За приписами п.4 ч.1 ст.1 за п.9 ч.1 ст.1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/12876/19 та інших постановах.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19 та інших постановах, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача.

Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 18.08.2021 року по справі № 300/3178/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 року по справі №640/18402/19, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому, в такому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Тобто, практика Верховного Суду у таких питаннях є усталеною.

V. Висновки суду.

На виконання приписів процесуального закону у позовній заяві вказано, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 12000,00 гривень.

Також позивачем надано суду в якості доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката копії договору про надання правової допомоги №20/25 від 20.05.2024 року та рахунку-фактури №20/05 від 23.03.2026 року (а.с. 153-154, 155). За умовами указаних документів сплата клієнтом гонорару за представництво його інтересів у в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області визначено у фіксованому розмірі - в сумі 12000,00 гривень. З огляду на наведені вище норми процесуального закону та правові висновки Верховного Суду такі витрати підлягають відшкодуванню позивачу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість судових засідань та тривалість розгляду справи, а також те, що сума 12000,00 гривень є співмірною зі складністю цієї справи, є розумною та справедливою. Також суд ураховує, що клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат на адресу суду не надходило. Отже, підстав вважати, що той заперечує проти задоволення вказаної заяви у суду немає.

Вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підлягають задоволенню повністю.

VІ. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 гривень (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне додаткове судове рішення складено та підписано 26.03.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров