Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №289/2483/24 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2483/24

Номер провадження 2/289/54/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді – Кириленка О.О.,

з участю секретаря судового засідання – Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 76-80) просить встановити факт належності відповідачу договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , посвідченого 11.10.1986 державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Сотніченко І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1502, стягнути з відповідача на її користь судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 09.08.1986 по 05.10.1999 перебувала у шлюбі з відповідачем. 11.10.1986 сторонами було придбано вказаний житловий будинок, право власності на який було зареєстровано на ім`я відповідача. Позивач вважає, що спірний будинок було придбано у шлюбі, а тому вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Окрім того, вказує, що в договорі купівлі-продажу від 11.10.1986 невірно зазначено прізвище покупця « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_5 », що створює позивачеві перешкоди у визнанні за нею права власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна, набутого в зареєстрованому шлюбі. На думку позивача, нотаріус зробила описку шляхом написання російською мовою прізвища відповідача « ОСОБА_4 », замість вірного написання українською мовою « ОСОБА_5 ».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач до суду також не з`явився, однак, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомив, тому суд, враховуючи повторну неявку відповідача без поважних причин та не подання ним відзиву, розглянув справу заочно, без його участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі (а.с. 60).

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 09.08.1986 по 05.10.1999 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 9, 10). Під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 придбав житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 11.10.1986 державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Сотніченко І.В., зареєстрований в реєстрі за №1502 (а.с. 11-12).

З досліджених письмових доказів встановлено, що розбіжності в написанні прізвища відповідача у вищевказаному договорі зумовлені при перекладі з російської на українську мову, однак, у той же час, стосуються однієї і тієї ж особи, а доказів протилежного на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 22 КпШС України, чинної на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У частині першій ст. 24 КпШС України, зазначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно зі ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази та встановивши, що відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на спірне нерухоме майно, яке було набуто сторонами під час шлюбу, суд дійшов висновку про те, житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 4120,68 грн., а також на користь комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 1173 грн витрат пов`язаних із витребуванням у цього підприємства інформації (а.с. 5, 49, 86).

Керуючись ст. ст. 22, 28 24 КпШС України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 264-268, 280-289, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання права власності – задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 , посвідченого 11.10.1986 державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Сотніченко І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1502.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4120,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 1173 грн витрат пов`язаних із витребуванням у цього підприємства інформації.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО