Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №278/1301/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/1301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасія Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Направленим позовом заявниця просить суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак, наразі, шлюбні відносини між ними фактично припинені, вони проживають окремо, шлюбних стосунків не підтримують. Примирення та збереження шлюбу між сторонами, на переконання ОСОБА_1 , неможливе. За вказаних обставин, позивачка просить розірвати шлюб.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_2 , скориставшись своїм процесуальним правом, скерував на адресу суду відзив на позовну заяву в якому останній погодився із доводами позивачки стосовно того, що сімейне життя сторін не склалося і вказав, що збереження шлюбу суперечитиме його інтересам.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11).

12 квітня 2007 року між сторонами укладений шлюб (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України). Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Враховуючи фактичні обставини справи, а також положення норм матеріального права, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову, адже, як встановлено у ході розгляду справи, шлюбні стосунки між сторонами припинені, примирення та збереження шлюбу між ними неможливе.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення судовий збір.

Щодо питання судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу суд вказує на таке.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на професійну правову допомогу останньою до матеріалів позову долучено копії: договору про надання правничої допомоги № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року (а.с. 13); акту виконаних робіт від 14 травня 2026 року (а.с. 50); квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 14 травня 2026 року (а.с. 51).

Зокрема, із зазначеного акту виконаних робіт вбачається, що адвокатом Щербою К.Є. позивачці надано послуги із консультування на суму 1 500 грн та підготовки і подання позовної заяви про розірвання шлюбу на суму 3 750 грн. Всього позивача отримала правничу допомогу на загальну суму 5 250 грн.

Водночас, відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву акцентував увагу суду на тому, що він уважає суму заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу завищеною, а тому просив зменшити суму таких витрат до 2 000 грн.

У подальшому від відповідача ОСОБА_2 на адресу сду надійшло також клопотання про відмову у стягненні з останнього судових витрат за наслідками розгляду цієї справи. Це клопотання відповідача мотивавано тим, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, має поганий стан здоров`я, у нього відсутні будь-які доходи та можливість працевлаштуватися через свій стан здоров`я.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).

Таким чином, ураховуючи вищевикладену судову практику з приводу врегулювання подібних правовідносин, а також зважаючи на заперечення сторони відповідача щодо стягнення заявленого позивачкою розміру судових витрат, що викладені у відзиві на позовну заяву, суд уважає за необхідне зменшити суму таких витрат до 3 750 грн.

Зазначений висновок суду обумовлений тим, що надання адвокатом консультацій клієнту з приводу способів захисту його права не є витратами, пов`язаними із розглядом цієї справи у суді. Окрім цього, судом також враховано, що ця справа в силу закону є малозначною, а отже не потребує її довготривалої підготовки фахівцем у галузі права.

Отже, суд уважає суму 3 750 грн такою, що відповідає принципу співмірності та розумності витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Стосовно клопотання відповідача про відмову у стягненні із нього судових витрат позивачки суд звертає увагу останнього на те, що п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплений такий принцип цивільного судочинства, як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За таких обставин, оскільки позивачкою доведений факт понесення нею відповідних судових витрат, то суд не вправі відмовляти останній у компенсації таких витрат виключно через незадовільний стан здоров`я відповідача і його матеріальне становище.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем села Чупира Білоцерківського району Київської області, громадянином України ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою міста Свиноустьє, ПНР, громадянкою України ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ), зареєстрований 12 квітня 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за актовим записом № 386.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 27 травня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький