Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №171/3990/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/3990/25

провадження 1-кп/216/466/26

ВИРОК

іменем України

26 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний м. Кривий Ріг Дніпропетровської областіу складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в ході відкритого підготовчого судового засідання в залі суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (ЄРДР № 12025046410000047 від 16.10.2025) з обвинувальним актом за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Михайлівка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянин України, українець, має повну загальну середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх дітей чи інших осіб не має, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,-

-13.04.2016 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Згідно ст. 75, 104, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

-29.03.2017 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України остаточно призначено покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 21.09.2018 з Кременчуцької виправної колонії Полтавської області № 69 на підставі ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчук від 13.09.2018, не відбутий строк покарання 1 рік 2 місяці 5 днів;

-27.02.2020 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі на 3 роки 1 місяць. 27.01.2022 звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У середині жовтня 2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в лісосмузі поблизу села Михайлівка Криворізького району Дніпропетровської області, діючи умисно, зірвав фрагменти рослин роду коноплі, які виростали на території зазначеної лісосмуги, чим незаконно придбав наркотичний засіб – канабіс, обіг якого обмежено.

Такі дії вчинено в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 4, 6, 7, 12, 15 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР, яким встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів на території України, а також відповідно до таблиці № 2 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року та списку № 1 – наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, де канабіс віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Надалі, продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_4 , приніс зірвані фрагменти рослин роду коноплі до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де останній просушив зазначені фрагменти рослин роду коноплі, тим самим виготовив наркотичний засіб, після чого зберігав їх у приміщенні літньої кухні на території свого домоволодіння для власного вживання без мети збуту.

Так, 16 жовтня 2025 року, в період часу з 14 годин 04 хвилин до 14 годин 46 хвилин, співробітниками відділення поліції № 8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в ході огляду домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 в приміщенні літньої кухні, котра розташована на території вказаного домоволодіння виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/40856-НЗПРАП від 21.10.2025 є канабісом, що належить до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 117,419г.

Суд кваліфікує умисні дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В судовому засіданні прокурором надано угоду між сторонами кримінального провадження прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 25.05.2026 про визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України визнав повністю, пояснив, що кваліфікацію своїх дій не оспорює, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні також просили затвердити дану угоду про визнання ОСОБА_4 винуватості.

У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Судом встановлено, що між сторонами кримінального провадження прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , досягнуто та підписано угоду від 25.05.2026 про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та наведені обставини вчинення цього кримінального правопорушення, сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді пробаційного нагяду строком на 1 рік з покладанням на обвинуваченого відповідно ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання у виді пробаційного нагляду.

Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч.ч.4,6,7 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень у вчиненні яких його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Щодо покарання, яке узгоджено сторонами, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, на утриманні осіб не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

За таких підстав, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання буде достатньою карою для обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення, та сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначення йому узгодженого сторонами угоди покарання у виді пробаційного нагяду строком на 1 рік з покладанням на обвинуваченого відповідно ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, обов`язків: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Так як під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , не обирався, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , при ухваленні вироку до набрання ним законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 25.05.2026, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , про визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

На підставі ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановлення ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-25/40856-НЗПРАП від 21.10.2025 у розмірі 2674 гривні 20 копійок (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 копійок) на користь держави.

Речові докази:

- речовину рослинного походження, яка містить канабіс, котру запаковано до полімерного мішку білого кольору опечатаного паперовою биркою та пояснюваильним написом з об`єктом дослідження в запакованому вигляді, маса речовини після проведення експертизи становить 241,205 г., що знаходиться в камері схову речових доказів ВП №8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривий Ріг Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_6