Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №183/2607/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2607/26

№ 2/183/1202/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття,

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2026 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулась до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначила те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (надалі – відповідач), який рішенням Харківського районного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 635/9663/24 розірвано. Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18 лютого 2019 року.

06 травня 2025 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб від 06 травня 2025 року серії НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що їх спільна з відповідачем дочка зареєстрована з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично дочка проживає разом з позивачем, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 , та перебуває на утриманні позивача. Зазначене підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та Актом перевірки фактичного проживання по АДРЕСА_2 .

Позивач указує, що їй дуже складно самотужки матеріально забезпечувати доньку. Вона неодноразово усно зверталась до відповідача з проханням про допомогу у вихованні та грошовому забезпеченні, але добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини відповідач не надає. Наскільки позивачеві відомо, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться.

Постановленою суддею ухвалою від 25 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Позивач у судове засідання не з`явилась, у позові просила про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином. Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

Відповідно до частин 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними встановлено, що ухваленим Харківським районним судом Харківської області заочним рішенням від 10 грудня 2024 року у справі № 635/9663/24 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 03.12.2018 р. Виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 49. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_5 ». Вказаним рішенням установлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 03.12.2018 р. Виконавчим комітетом Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 49, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкають з позивачем, що підтверджується копією свідоцтва про народження та витягом з реєстру територіальної громади. Рішення суду набрало законної сили 10 січня 2025 року.

Вказані в рішенні суду обставини щодо наявності у сторін малолітньої дитини також підтверджуються наданою позивачем належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 /а.с.5/.

Також, з наданої суду належним чином засвідченої копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 06 травня 2025 року ОСОБА_7 вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 » /а.с.6/.

З довідок від 01 серпня 2025 року № 1226-7002275976 та № 1226-7002275992 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи встановлено, що ОСОБА_1 та малолітня дитина – ОСОБА_3 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.9, 10/. Факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з позивачем за вказаною адресою також підтверджується наданою суду належним чином засвідченою копією акту перевірки фактичного проживання (не проживання) від 18 грудня 2025 року /а.с.11/.

З огляду на обставини, покладені в обґрунтування позову, які не оспорюються відповідачем, малолітня дитина ОСОБА_3 знаходиться на утриманні позивача.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

За змістом статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а у разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Таким чином, ураховуючи всі вищевикладені обставини, а також рівний обов`язок батьків щодо утримання дітей, те, що відповідач є працездатним, батьком малолітньої дитини, суд вважає за можливе задовольнити позов та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня подання позову – 27 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 27 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складене та підписане 27 травня 2026 року.

Учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована, як ВПО, за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Д. О. Парфьонов