Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №205/13451/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/13451/25

Номер провадження1-кп/205/346/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні № 12025042120000863, № 62024170030005545відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, з середньо- технічною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючого на посаді оператора шістнадцятої піхотної роти шостого піхотного батальону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:

- 09 жовтня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області, за ст. 15 ч.2, ст.ст.185 ч.2, 75,76 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з випробуванням на 3 роки.

- 29 жовтня 2019 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ст. 15 ч.2, ст.ст.185 ч.2, 75,76 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік з випробуванням на 2 роки;

- 27 січня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік;

- 21 січня 2021 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ст. 15 ч.2 ст.185 ч.2, ч.2, ч.3 ст.185, ст.70 ч.1, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці. Звільнений 22 серпня 2023 року по відбуттю строку покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.5 ст.407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб - до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який після цього неодноразово було продовжено, а востаннє - Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 №793/2025, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 14.01.2026 №4758- IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин З лютого 2026 року строком на 90 діб - до 4 травня 2026 року.

Відповідно до витягу з наказу №125 від 15.07.2024 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_3 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 15 липня 2024 року зараховано до списків особового складу та з 16 липня 2024 року призначено на посаду оператора шістнадцятої піхотної роти шостого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, солдат ОСОБА_3 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучі військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов`язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , будучи оператором 16 піхотної роти 6 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 26.09.2024, самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 28 лютого 2026 року, коли ОСОБА_3 був встановлений співробітниками сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Дніпровського РУП№ 1 ГУНП в Дніпропетровській області поблизу адреси: м. Дніпро, вул. Замових Походів, 20, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено, тобто військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_3 10 лютого 2026 року близько 18 години 00 хвилин, знаходячись поблизу адреси: м. Дніпро, ж/м Парус, буд. 2, зустрівся з раніше знайомим потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який запитав у останнього місце можливого підключення належного йому мобільного телефону до джерела електроживлення з метою його заряджання. В цей момент у ОСОБА_3 раптово виник прямий кримінально-протиправний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, визначивши предметом свого злочинного посягання мобільний телефон марки «HMD» моделі «PULSE», об`ємом пам`яті 4/64, хмарно-блакитного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

Реалізовуючи свій раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи спричинення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди та свідомо бажаючи її настання, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_7 направився до магазину «Рестарт» за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, буд. 10К, під виглядом наміру допомогти останньому у висловленому ним проханні, заздалегідь не маючи на меті в подальшому повертати вищевказаний мобільний телефон власнику, за добровільною згодою потерпілого ОСОБА_7 , який не підозрював дійсні кримінально-протиправні наміри та довіряв останньому, взяв до рук належний йому мобільний телефон марки «HMD» моделі «PULSE», об`ємом пам`яті 4/64, хмарно-блакитного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 .

У подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір та доводячи його до кінця, не виконавши прохання потерпілого ОСОБА_7 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «HMD» моделі PULSE», об`ємом пам`яті 4/64, хмарно-блакитного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому вказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнову шкоду загальною сумою 3705,57 гривень.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді оператора шістнадцятої піхотної роти шостого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що на всій території України, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжена та діє на теперішній час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову, повторно, вчинив корисливі злочини проти власності за наступних обставин.

Так, 12 липня 2025 року, близько 18 годин 00 хвилин, ОСОБА_3 зустрів раніше знайомого йому потерпілого ОСОБА_8 , з яким, в період часу з 18-00 годин до 22-00 годин, знаходячись на вул. Моніторна в Новокодацькому районі м. Дніпра спільно вживав спиртні напої, після чого ОСОБА_3 пішов проводжати потерпілого до станції метро, в процесі чого, того ж дня, 12 липня 2025 року, у невстановлений час, але не пізніше 23 годині 12 хвилин, рухаючись разом із ОСОБА_8 вздовж вул. Велика Діївська в м. Дніпрі, зупинився біля будинку № 32 допити залишки спиртного. Після чого, ОСОБА_3 побачив на шиї ОСОБА_8 ланцюг, вироблений із золота, 585 проби, вагою 6,28 грама, в момент чого у нього раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна - ланцюга, власником якого є потерпілий ОСОБА_8 , визначивши його предметом свого злочинного посягання. Реалізуючи раптовість свого виниклого умислу, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, цілком усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та протиправність своїх злочинних посягань, розуміючи, що вчиняє кримінальне правопорушення повторно, в умовах воєнного стану, що своїми діями він здійснює безоплатне вилучення майна поза волею власника, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_8 знаходиться у стані сильного алкогольного сп`яніння, через що не може надавати належну оцінки подіям, що відбуваються, знаходячись в безпосередній близькості до потерпілого, непомітно для останнього, розстібнув замок ланцюга на шиї ОСОБА_8 та витягнув його з-під одежі потерпілого, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримав таким чином можливість розпоряджатися викраденим ланцюгом, виробленим із золота, 585 проби, вагою 6,28 грама на власний розсуд, спричинив тим самим потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 19 158, 21 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро покаявся та погодився надати показання щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України щодо не дослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що він дійсно при зазначених в обвинувальному акті обставинах та час, а саме 12.07.2025 року у вечірній час зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_8 , з яким почав вживати алкогольні напої. Через деякий час, в той же день, він пішов проводжати ОСОБА_8 до станції метро, та рухаючись, вони зупинилася, щоб допити залишки алкоголю. Розпиваючи алкогольні напої, він побачив, що його знайомий перебуває в стані сильного алкогольного сп`яніння, і тоді він вирішив викрасти у останнього золотий ланцюг, який був у нього на шиї. Так, він, непомітно для ОСОБА_8 розкрив застібку на ланцюжку та зняв його з шиї і поклав до себе в кишеню. Вказане викрадене майно продав, шкоду потерпілому не відшкодував. Також, обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що 10 лютого 2026 року він зустрівся на ж/м Парус зі своїм знайомим ОСОБА_7 , який звернувся до нього з питанням, де можна зарядити мобільний телефон. На що він погодився йому показати таке місце. Так, він разом з ОСОБА_7 пішов до магазину «Рестарт», де останній добровільно передав йому свій мобільний телефон марки «HMD» моделі «PULSE», об`ємом пам`яті 4/64, хмарно-блакитного кольору. Після чого, він, повідомивши, що поставить мобільний телефон на зарядку, пішов до приміщення магазину, де поставив мобільний телефон на зарядку. Обвинувачений пояснив, що тоді він вирішив заволодіти чужим майном, а тому коли він повернувся до приміщення магазину та забрав мобільний телефон, належний потерпілому, то він його не повернув власнику, а пішов з ним в іншому напрямку з метою його продажу та отримання коштів. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що він дійсно, будучі військовослужбовцем на посаді «солдат» проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , був обізнаний про свої обов`язки, не одержавши відповідного дозволу свого командира, 26.09.2024, самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 . Весь час проводив на власний розсуд, та 28 лютого 2026 року він був зупинений співробітниками сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Дніпровського РУП№ 1 ГУНП в Дніпропетровській області поблизу адреси: м. Дніпро, вул. Замових Походів, 20.

Судом роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованих стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтвердилась під час судового провадження, та його умисні дії, які виразилися:

- у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України;

-самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинених в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України;

-у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає його повне визнання своєї вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним діянь, які відносяться до категорії не тяжкого та тяжкого злочину, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Беручи до уваги наведене, суд враховує, що протягом тривалого часу обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, будь-яких дій з метою повернення до своєї військової частини чи виконання обов`язків військової служби не вживав. Така поведінка свідчить про свідоме та демонстративне нехтування ним вимогами військової дисципліни, Військової присяги та обов`язком захисту Вітчизни в умовах воєнного стану.

Крім того, перебуваючи в стані самовільного залишення місця служби, обвинувачений ОСОБА_3 не став на шлях виправлення, а натомість вчинив нові кримінальні правопорушення, що вказує на стійку антисоціальну спрямованість його особи.

За таких обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів є неможливим без ізоляції від суспільства. Оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням не зможе досягти мети покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі, визначивши його остаточний розмір за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України.

Разом з тим, зважаючи на вище наведені пом`якшуючі обставини, усвідомлення обвинуваченим неправомірності та наслідків своїх дій, суд вважає за можливе, обравши йому покарання у виді реального позбавлення волі, визначити його у мінімальних межах статті, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так іншими військовослужбовцями, цивільними особами і перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю і обставинами скоєного правопорушення та особою винного.

Правові підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`якого покарання, зокрема шляхом застосування норм ст.69, 69-1, 75, 76 КК України, відсутні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 30.04.2024 року був засуджений Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки 6 місяців. Згідно ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.01.2025 року, яка набрала законної сили, подання Новокодацького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області було задоволено та негайно звільнено ОСОБА_3 від призначеного вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.04.2024 року покарання за ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням законом караності діяння.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для застосування приписів ст. 71 КК України.

Оскільки обвинуваченому обирається покарання у виді позбавлення волі, підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає і вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову товарознавчу експертизу за №334 від 26.02.2026 року, витрати на яку складають 424,08 грн., судову товарознавчу експертизу за №1818 від 23.07.2025 року, витрати на яку складають 424,08 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд приходить до висновку, що зазначені судові витрати, у відповідності з вимогами ст. ст. 122, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

-за ч.5 ст.407 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме, з 28 лютого 2026 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати, пов`язані з залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи за №334 від 26.02.2026 року у сумі 424,08 (чотириста двадцять чотири гривні 08 копійок); для проведення судової товарознавчої експертизи за №1818 від 23.07.2025 року у сумі 424,08 (чотириста двадцять чотири гривень 08 копійок)

Речові докази:

-договір про надання ломбардного кредиту під заставу № DР-99/99429/0 від 12.07.2025, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-інформаційний носій інформації СD – R диск із відеозаписом з камери відеоспостереження, що розташована в приміщенні ломбарду «Імперіал», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, продовжити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок суду може бути оскаржено в тридцятиденний строк з дня його проголошення в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Головуючий суддя: ОСОБА_1