Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №203/7775/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7775/24

Провадження № 2/0203/114/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,

за участі:

представника позивача - Кондрат Л.Г. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - ОСОБА_1 (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.12.2024 року поштою до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить суд:

- cтягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 3841615 від 30.07.2021 у розмірі 75014,14 грн.

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір споживчого кредиту №3841615, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 15000,00 гривень, строком на 15 днів, з кінцевим терміном повернення - 30.07.2021 року.

Згідно з п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 2812,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він вчинив та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Також підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства України.

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №15-12/2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за договором №3841615 від 30.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Своєю чергою, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, у тому числі за договором №3841615 від 30.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Відповідач взятих на себе зобов`язань за цим кредитним договором не виконав, станом на день звернення до суду відповідно до розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість на загальну суму 75014,14 грн, а саме: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 13064,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 60450,14 грн, заборгованість з комісії 1500,00 грн. Станом на момент звернення позивача до суду строк надання грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 75014,14 грн, витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

26.05.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що на думку сторони відповідача, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

На підтвердження виникнення права вимоги, позивачем було надано, зокрема: копію договору №3841615 від 30.07.2021 року з додатками; копію довідки про ідентифікацію; докази отримання (перерахування) грошових коштів за Договором №3841615 від 30.07.2021 року від кредитодавця; копію розрахунку заборгованості за договором №3841615 від 30.07.2021 від кредитодавця; копію розрахунку заборгованості за договором №3841615 від 30.07.2021 від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; копію розрахунку заборгованості за договором №3841615 від 30.07.2021 від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на день підготовки позову. Відповідач зазначає, що вказані документи взагалі не містять відомостей про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року з використанням одноразового ідентифікатора.

Так, на першій сторінці у верхньому правому куті копії примірнику Договору про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року знаходяться відомості про те, що такий підписано ОСОБА_4 ТОВ «Міолан», час - 30.07.2021 року о 18:34 годині. Однак, підпису відповідача, вчиненого у спосіб, погоджений п. 6.2 Договору, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, такий примірник договору не містить. Розділ 10 Договору «Реквізити сторін», містить лише реквізити сторін, але в ньому також відсутній підпис Відповідача. Крім того, Додаток № 2 до Договору - Паспорт споживчого кредиту №3841615 містить речення наступного змісту: «Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором)», але сам ідентифікатор відсутній. За твердженнями відповідача, анкета-заява на кредит №3841615 взагалі не містить ні підпису особи, яка її склала, ні підпису відповідача.

З приводу Довідки про ідентифікацію представник відповідача вказав, що така засвідчує лише відправку - 13.07.2021 року одноразового ідентифікатора "S52971" на номер телефону, проте не містить жодних відомостей, про те, що одноразовий ідентифікатор був в подальшому відправлений Відповідачем через сайт, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефону на номер 2277, що згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 6.2 Договору, є прийняттям (акцептом) пропозиції укласти договір, а в даному випадку Договір про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021.

Іншими словами, Довідка про ідентифікацію не містить відомостей про вчинення Відповідачем дій, які могли бути розцінені як прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір.

За таких умов, Договір №3841615 від 30.07.2021, не містить підпису відповідача, вчиненого з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора у розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, на думку відповідача, позивачем не доведено факту укладення сторонами Договору №3841615 від 30.07.2021, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, права вимоги на який перейшли до позивача. Так, до позовної заяви долучено довідку, видану ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" від 08.11.2024, у якій зазначено, що 30.07.2021 ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" перерахувало кошти, згідно з договором №3841615, у сумі 15000,00 грн на номер карти № НОМЕР_2 . Банком картки отримувача вказано ALFABANK.

Однак, довідка, на яку посилається позивач, не є достатнім доказом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо відкриття Відповідачем відповідного кредитного рахунку (кредитної картки) на виконання умов кредитного договору та зарахування вказаних коштів на цей кредитний рахунок. Крім того, дані карткового рахунку, на який було перераховано грошові кошти, відсутні як у Договорі №3841615 від 30.07.2021 та в додатках до нього, так і в Анкеті-заяві на кредит №3841615. Представник відповідача зазначив, що у відповідача взагалі були відсутні карткові рахунки в ALFABANK у період з 01.07.2021 по 01.08.2021, про що надається відповідна довідка.

При цьому, слід зазначити, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволяє перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17.

Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом отримання відповідачем грошових коштів, користування ними, а отже, не є належними та достатніми доказами наявності заборгованості, на яку вказує позивач.

У позовній заяві зазначено, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за договором №3841615 від 30.07.2021 року, яка підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позову, відповідно до розрахунку заборгованості становить 75014,14 грн. Так, у розділі 1 Договору №3841615, який визначає предмет договору, сторони чітко передбачили строк кредитування 15 днів, починаючи з 30.07.2021 по 14.08.2021. У графіку платежів, який є додатком №1 до цього Договору, також зазначено, що кредит видається 30.07.2021 на 15 днів і повинен бути погашений 14.08.2021. Поверненню у цей строк підлягає 19312,50 грн, з яких: 15000,00 грн - сума кредиту, 2812,50 грн - проценти за користування кредитом, 1500,00 грн - комісія за надання кредиту. У пункті 2.2.1 Договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1 - 1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 Договору. За змістом п. 3.4.2 Договору, позичальник має право здійснювати пролонгацію на умовах, передбачених цим Договором. У пункті 2.3 Договору визначено, що пролонгація може відбуватися на пільгових умовах (п. 2.3.1.1) або на стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.2).

Із відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ "МІЛОАН" за кредитним договором №3841615 видно, що з 31.07.2021 по 13.08.2021 відсотки за користування кредитними коштами нараховувались згідно з п. 1.5.2 Договору в сумі 187,50 грн щодня, а після пролонгації, починаючи з 15.08.2021 по 21.08.2021, згідно із п.п. 1.5.2, 2.3.1.2 договору в сумі 178,13 грн щодня, з 22.08.2021 по 01.09.2021 згідно із п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 712,50 грн щодня, з 02.09.2021 по 08.09.2021 згідно із п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору, в сумі 142,50 грн щодня, з 09.09.2021 по 20.09.2021, згідно із п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору, в сумі 1,37 грн щодня, з 21.09.2021 по 08.10.2021 згідно із п.п. 1.5.2, 2.3.1.1 договору в сумі 1,31 грн щодня, з 09.10.2021 по 19.11.2021 згідно із п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 130,64 грн щодня.

Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору №3841615, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

Отже, аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою. Зокрема, п.2.2.1 договору чітко визначає, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому, конкретної прив`язки до п. 2.3.1.1 або п. 2.3.1.2, які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3 договору.

Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об`єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено. Крім цього, структура самого Договору про споживчий кредит №3841615 достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 15 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 Договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування. У зв`язку із цим, нарахування відповідачу після 14.08.2021 процентів, відповідно до 2.3.1.2 договору, не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання.

За таких обставин, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що після спливу визначеного у п.1.4 Договору №3841615, строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.

Отже, представник відповідача підсумував, що якби, навіть, кредитний договір було укладено, та відповідач отримав би кошти у кредит, позивач, мав би право нараховувати відсотки лише за період із 30.07.2021 по 14.08.2021. Однак, документи надані позивачем, не містять доказів того, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження відповідачем строку кредитування, як і не містять доказів, що до договору укладалися додаткові угоди.

З огляду на вищевказане, нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у даному випадку після 14.08.2021 є безпідставним та таким, що суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України.

Як зазначено вище, Договором №3841615 визначено, що поверненню у строк підлягає 19312,50 грн, з яких: 15000,00 грн сума кредиту, 2812,50 грн проценти за користування кредитом, 1500,00 грн комісія за надання кредиту. Проте, після передачі прав вимоги від ТОВ «МІЛОАН» новий кредитор, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у період з 15.12.2021 по 23.02.2022 поза межами строку дії договору, здійснив подальше нарахування відсотків у сумі 46 377,20 грн. Позивач не надав детальної виписки, яким чином та на яких підставах ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснювало подальше нарахування суми процентів за користування кредитними коштами. Позивач не заявив до Відповідача вимоги про стягнення відсотків, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, унеможливлює тлумачення нарахованих відсотків за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності, на підставі ст. 625 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «МІЛОАН», до суми заборгованості по відсотках безпідставно включено й заборгованість по комісії за пролонгацію. У свою чергу, позивач, пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за відсотками, включив до суми заборгованості по відсотках й комісію, ототожнивши як поняття «комісія», так і «проценти згідно договору».

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісію за оформлення кредиту у розмірі 1500,00 грн, то згідно з абзацом 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, положення Договору №3841615 від 30.07.2021 про сплату позичальником комісії за оформлення кредиту в розмірі 1500,00 грн суперечить положенням частин 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», і є нікчемними з моменту укладення цього правочину. Відтак, у такому випадку до нікчемного правочину необхідно застосувати наслідки недійсності правочину, визначені у статті 216 ЦК України.

Слід зазначити, що вказаний позивачем розмір витрат на правову допомогу у сумі 16000,00 грн, не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Правова допомога надавалась у «стандартній» справі, обставини якої, мотивація з посиланнями на норми закону повторюється зі справи в справу і не вимагає від адвоката значних зусиль. Названа «стандартність» зумовлена специфікою організації, якій адвокат надає правову допомогу, а саме, ця організація зосереджена на одних і тих же послугах з одним і тим же стандартизованим алгоритмом юридичних дій.

Відповідно до спрямованих позивачем до суду заявки на надання юридичної допомоги №231 від 01.11.2024 та витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 видно, що АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 16000,00 грн, з яких надання усної консультації 4000,00 грн, складання позовної заяви для подачі до суду 12000,00 грн, проте доказів сплати зазначеної суми гонорару не подано. Крім того, позивач особисто надіслав позов з додатками до суду через свого законного представника, отже, доказів, на підтвердження факту надання правової допомоги саме АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» не надано.

За таких умов, відповідач категорично не погоджується із визначеним позивачем розміром витрат на правову допомогу. Позивач на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 та у Договорі №10-03-2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року не звільняє ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» від доказування наявності у відповідача заборгованості та її розміру. Відповідач не є стороною вищевказаним договорів, тобто визначений у витягах з Реєстрів боржників до Договорів розмір заборгованості із ним не узгоджувався, його обґрунтованість ним не перевірялась. З некоректних і незрозумілих розрахунків, наданих позивачем як доказ, неможливо встановити яким чином, у Відповідача утворилася заборгованість. Натомість, відповідачем доведено, що ані карткових рахунків, ані договорів обслуговування у вказаній позивачем банківській установі на час спірних правовідносин він не мав.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. За таких умов, відповідач вважає, що жодним доказом, доданим до позовної заяви, позивачем не доведено укладення кредитного договору № 3841615 від 30.07.2021, отримання відповідачем від ТОВ «МІЛОАН» коштів у кредит, та наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. З урахуванням вищевказаного, відповідач вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становлять суму витрат на правову допомогу, та орієнтовно складають 7000 грн. Остаточний розмір витрат на правову допомогу буде наданий протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

10.06.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вважає відзив відповідача безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача зазначив, що відповідачем значно пропущено строк для подачі відзиву, а саме більш ніж на три місяці. Натомість, жодних поважних причин такого пропуску відповідачем не зазначено, як в не заявлено клопотання про поновлення строку для подачі такого.

Так, 30.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Кредитодавець / ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №3841615, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 6.1. Договору №3841615, цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору №3841615, розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцю.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства (п. 6.3. Договору №3841615).

Отже, особу ОСОБА_2 було ідентифіковано в момент, коли останній вписав одноразовий ідентифікатор у відповідне поле з метою підписання Кредитного договору, який, у свою чергу, отримав на вказаний телефонний номер. Тобто, якщо б відповідач не підписав договір одноразовим ідентифікатором, то не було б і довідки про ідентифікацію.

Так, до позовної заяви позивач додав Довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уклав Договір №3841615 з ТОВ «Мілоан» шляхом підписання його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора S52971, який 30.07.2021 було направлено на вказаний ним номер телефону НОМЕР_3 . ТОВ «Коллект Центр» додає до цієї відповіді на відзив Інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 30.07.2021 року, надану, у свою чергу, первісним кредитором, що додатково підтверджує факт підписання кредитного договору з покроковим зазначенням кожної дії Позичальника в процесі підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання укладеного договору №3841615 Кредитодавцем було здійснено перерахування грошових коштів за реквізитами банківської картки, вказаними позичальником на сайті Кредитодавця. На підтвердження зазначеного ТОВ «Коллект Центр» було додано до позовної заяви Довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» від 08.11.2024 року, згідно з якою 30.07.2021 року відбувся успішний переказ грошових коштів у сумі 15 000,00 грн, згідно з договором №3841615, на номер картки № НОМЕР_2 , яку вказав позичальник при заповненні форм на сайті Кредитодавця. Відносно вищезазначеного, представник позивача звернув увагу суду на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 12.06.2023 року у справі №263/3470/20, відповідно до якого було зазначено наступне: «Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним».

Відтак, за твердженнями позивача, враховуючи вищезазначений висновок Верховного Суду, надана разом з позовною заявою довідка ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 08.11.2024, відповідно до якої 30.07.2021 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 15 000,00 грн на номер картки НОМЕР_2 , яку власноруч вказав позичальник на сайті Кредитодавця, є належним доказом видачі грошових коштів на виконання умов Кредитного Договору.

З цього приводу представник позивача додатково уточнив, що позивач об`єктивно позбавлений можливості надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки позивач не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Разом з тим, Первісний кредитор, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства та на підставі спеціальної ліцензії може надавати лише одну фінансову послугу: надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюються цією ліцензію, а отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, ТОВ «Мілоан» має залучати надавача платіжних послуг. Таким надавачем платіжних послуг є платіжна система Fondy - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (код ЄДРПОУ 38905834), що надає фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунків на підставі відповідної Ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг (переказ коштів без відкриття рахунку).

Тобто, Кредитодавець не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Кредитодавцем використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Таким чином, Кредитодавець не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту, а переказ грошових коштів здійснює платіжна організація, залучена до виконання кредитних договорів, а в даному випадку ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс».

Позивачем підтверджено всіма належними та необхідними доказами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», факт укладення кредитного договору ОСОБА_2 та факт перерахування Кредитодавцем грошових коштів на виконання такого, тоді як останнім не надано жодного доказу на підтвердження факту відсутності у нього кредитного заборгованості за даним договором. Крім того, за Відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3841615 щодо ОСОБА_2 , складених ТОВ «Міалон», відповідачем тричі здійснювались погашення кредитної заборгованості, а саме: 13.08.2021 року - у сумі 2 325 грн; 08.09.2021 року - 2 000,00 грн та 20.09.2021 року - 2 900,00 грн. Таким чином, погашення кредитної заборгованості було б неможливим, якби кредитний договір не укладався і грошові кошти на його виконання не були б отримані відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач чітко усвідомлює наявність у нього заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання кредитного договору, а відтак всі твердження про те, що відповідач не укладав Договір про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року та не отримував кошти за цим договором є лише спробами останнього ввести суд в оману, що є прямим зловживанням своїми правами.

Щодо наданої відповідачем довідки АТ «Сенс Банк», в якій значиться про те, що в зазначеному банку не оформлювалися договори/рахунки на ім`я фізичної особи - ОСОБА_2 , позивач зазначає, що відповідачем у справі є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , тобто видана на фізичну особу з іншим прізвищем, чи випадково, чи навмисно, відповідачем було допущено таку помилку в довідці, про походження якої позивач може лише здогадуватись. Така ж сама помилка була допущена представником відповідача по всьому тексту відзиву на позов. Крім цього, зазначена довідка не містить ПІБ підписанта, тому не зрозуміло, яка саме особа підписувала зазначений документ та чи мала вона повноваження на таке підписання, всі офіційні документи з банків друкуються на затвердженому бланку, а не на чистому папері в довільному порядку.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позивач вимушений констатувати, що надана «довідка» не має відношення до даної справи та не може бути врахована судом як доказ при винесенні рішення по суті справи.

Щодо тверджень відповідача про неналежність розрахунків заборгованості, складених кредиторами, як доказу у справі, позивач зауважив, що такі виконувались на основі первинного бухгалтерського документу, яким є кредитний договір, який містить всі істотні умови, а саме: суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування, умови пролонгації, а тому є належним доказом у справі.

Щодо основних умов кредитування згідно з Договором про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року. Умовами зазначеного договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн (п. 1.2.). Кредит надається строком на 15 днів з 30.07.2021 (строк кредитування) (п. 1.3.). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14.08.2021 (п. 1.4.). Комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом: 2 812,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Отже, умовами договору, з якими погодився відповідач, підписавши його, прямо передбачено нарахування комісії за надання кредиту у відповідному розмірі, що спростовує твердження відповідача стосовно її неправомірного нарахування.

Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи неправомірність нарахування комісії за надання кредиту, посилається на невідповідність умов кредитного договору нормам абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», проте зазначена стаття взагалі не містить частину 4, а містить положення, згідно з яким цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Тобто, позивачу не зрозуміло, яким чином ця норма забороняє кредитодавцю встановлювати у договорі про споживчий кредит умову щодо сплати будь-яких комісій. Крім того, посилання на статтю 11 Закону України «Про споживче кредитування», положенням якої, на думку представника відповідача, суперечать умови договору, також є недоречним, оскільки ця стаття Закону врегульовує порядок надання інформації протягом строку дії договору про споживчий кредит, а не умови кредитування.

Позивач вважає, що представник відповідача не надав жодних доказів та не зазначив жодних обґрунтованих аргументів щодо наявності будь-яких невідповідностей умов договору положенням чинного на момент укладення кредитного договору законодавства.

Щодо строку кредитування, передбаченого умовами кредитного договору, представник позивача зазначив, що згідно з умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у сумі 15000,00 грн (п. 1.2.), який зобов`язувався повернути протягом 15 днів (п. 1.3.) та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1500,00 грн (п. 1.5.1.) та проценти за користування кредитом у розмірі 2 812,50 грн за процентною ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.), при цьому стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5,00% (відсотків) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Однак, позичальник не повернув кредит у встановлені договором порядок і строк, у зв`язку з чим, відбулась пролонгація строку кредитування відповідно до умов, передбачених пунктом 2.3.1.2. договору, згідно з яким, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору, та здійснено нарахування процентів згідно з пунктами 1.6.а 2.3.1.2. договору.

Таким чином, Договір про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року містить всі істотні умови щодо порядку отримання та повернення кредиту, процентної ставки за користування кредитом, в тому числі як за період до дати орієнтовного повернення кредиту, так і в наступний період, після здійснення пролонгації договору, наслідки прострочення повернення кредиту тощо, а нарахування відсотків здійснювалось згідно з умовами договору.

15.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_2 за договором №3841615 від 30.07.2021 року. При цьому 10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_2 , за договором №3841615 від 30.07.2021 року.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Нові кредитори: ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому - ТОВ «Коллект Центр», набули права вимоги до відповідача в такому ж самому обсязі, в якому вони були у Кредитодавця, в тому числі і щодо права нарахування відсотків, в порядку пролонгації згідно з п. 2.3.1.2. кредитного договору.

За твердженнями позивача, Договір про споживчий кредит №4905297 від 05.09.2021 року містить всі істотні умови щодо порядку отримання та повернення кредиту, процентної ставки за користування кредитом, в тому числі, як за період до дати орієнтовного повернення кредиту, так і в наступний період після здійснення пролонгації договору, наслідки прострочення повернення кредиту тощо, з якими ознайомився і погодився позичальник, підписавши його.

До того ж посилання представника відповідача на те, що порядок нарахування відсотків не відповідає вимогам статті 625 Цивільного кодексу України, є безпідставним, оскільки відсотки за кредитним договором нараховувались згідно з істотними умовами договору, в порядку його виконання, а не як міра відповідальності за неналежне виконання його умов.

Щодо заперечень представника відповідача про стягнення на користь представник позивача витрат на правову допомогу, представник позивача зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, в тому числі у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Враховуючи вищезазначене, на думку представника позивача, заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є співмірною зі складністю справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено Крім того, позивач вважає, що спір виник виключно з вини відповідача внаслідок неналежного виконання ним умов кредитного договору, тому і судові витрати необхідно покласти саме на відповідача, а тому вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Тому представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

12.11.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник позивача зазначив, що враховуючи заперечення сторони відповідача проти укладення кредитного договору та отримання коштів на його виконання, а також відповідь АТ «СЕНС БАНК» про неналежність банківської карти № НОМЕР_2 відповідачу, ТОВ «Коллект Центр» звернулось до Первісного кредитора, яким є ТОВ «Мілоан», з метою отримання додаткових доказів на підтвердження факту укладення Договору про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року та видачі грошових коштів на його виконання.

У своїй відповіді на вказаний запит, що була отримана позивачем 12.11.2025 року, ТОВ «Мілоан» зазначило, що кредит, виданий за Договором про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року, є 14-им кредитом ОСОБА_2 , а 13 попередніх - успішно виконані Позичальником. Більше того, Кредитодавець зауважив, що ОСОБА_2 тричі здійснював пролонгацію строку кредитування за договором №3841615, сплачуючи відповідні суми, а саме: 13.08.2021 року позичальником сплачено грошові кошти у сумі 2 325,00 грн; 08.09.2021 року - 2 000,00 грн; 20.09.2021 року - 2 900,00 грн. Щодо ідентифікації особи Позичальника перед встановленням ділових відносин, ТОВ «Мілоан» зазначило, що така ідентифікація здійснювалась за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, що відповідає вимогам підпункту 4 пункту 31 Додатку №2 до вищевказаного Положення №107.

На підтвердження зазначеного, Товариством було надано кредитний звіт УБКІ, сформований станом на 02.07.2020, з якого видно, що номер телефону, вказаний відповідачем при реєстрації на сайті Кредитодавця, на який пізніше надійшов код одноразового ідентифікатора для підписання першого кредитного договору та всіх подальших, в тому числі Договору №3841615, є фінансовим номером телефону ОСОБА_2 , згідно з інформацією, що була передана до УБКІ банком. Крім того, Товариством було надано довідку по заяві на кредит №2956735 від 02.07.2020 року про те, що це був перший кредит відповідача, оформлений у ТОВ «Мілоан», та який було успішно виконано. Зі вказаної довідки видно, що персональні дані, номер мобільного телефону та електронна пошта Позичальника є ідентичними до тих, що була надана останнім при укладенні Договору №3841615. ТОВ «Мілоан» також надано й інші докази на підтвердження укладення Договору №3841615, а саме Інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) від 30.07.2021 року та Хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину №3841615 від 30.07.2021 року.

З огляду на те, що Договір про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року є 14-им кредитом ОСОБА_2 , оформленим у ТОВ «Мілоан», враховуючи внесення за вказаним договором оплат на загальну суму 7 225,00 грн, а також той факт, що доступ до Особистого кабінету, в якому відбувається укладення кредитного договору та додається платіжна карта для отримання кредиту, є виключно у Позичальника, факт вчинення шахрайських дій відносно відповідача щодо укладення вказаного договору неможливий як такий.

Позивач додатково зазначив, що на підтвердження видачі кредитних коштів за договором №3841615, позивачем до позовної заяви було додано довідку ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», відповідно до якої, 30.07.2021 року відбувся переказ грошових коштів у сумі 15 000,00 грн, згідно з договором №3841615, на номер картки № НОМЕР_2 , реквізити якої позичальник власноруч вказав при заповненні форм на сайті Кредитодавця.

Таким чином, матеріали справи містять належні докази на підтвердження виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Договором №3841615 щодо видачі кредитних коштів, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», який регулює правовідносини, що є предметом розгляду у даній справі. Водночас, як видно з листа Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» від 15.09.2025 року за вих. №12284-БТ-32.3/2025, наданого на виконання ухвали суду від 07.07.2025, на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , картки/рахунки в АТ «СЕНС БАНК» не відкривались.

З цього приводу, позивач зазначив, що саме відповідач на сайті Кредитодавця власноруч зазначив реквізити банківської карти, на яку бажав отримати кредитні кошти. Тобто, банківська карта може і не належати позичальнику, проте саме позичальник вирішує і зазначає про найзручніший спосіб отримання коштів на виконання кредитного договору, а Кредитодавець, у свою чергу, не може нести ризик можливих наслідків щодо обраного відповідачем способу отримання кредитних коштів. До того ж, вирішальним є доведення факту видачі кредитних коштів на вказану Позичальником банківську картку, а не факт належності цієї карти саме відповідачу.

Так, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснюючи оформлення заявки на кредит на сайті ТОВ «Мілоан», вказав бажаний спосіб отримання кредитних коштів шляхом їх безготівкового перерахування на банківську карту № НОМЕР_2 . Як було зазначено вище, на підтвердження факту видачі кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором, позивачем до позовної заяви було долучено довідку від надавача платіжних послуг, що має відповідну ліцензію на перерахування коштів без відкриття рахунків, якою підтверджується факт видачі кредиту на вказану Позичальником банківську карту.

ТОВ «Коллект Центр» надало суду усі належні та достатні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору саме відповідачем та видачі ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на його виконання за вказаним позичальником номером банківської картки. Натомість відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин, проте повідомив завідомо недостовірну інформацію, заперечуючи факт укладення договору та отримання кредиту, надання якої призвело до затягування судового розгляду справи.

24.12.2025 року представником відповідача були надані додаткові пояснення, відповідно до яких, він підтримав заперечення, надані ним у відзиві на позов, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, пояснивши підстави позову таким чином, як про це вказано вище, викладено у заявах по суті справи та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на відзив, заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні, вказуючи на безпідставність тверджень позивача.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 року, цивільну справу № 203/7775/24, провадження № 2/0203/2615/2024, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 31.12.2024 року.

31.12.2024 року на виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, у відповідь на який 05.02.2025 року (передано судді - 06.02.2025 року) надійшла інформація з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС щодо місця проживання відповідача - ОСОБА_2 , який значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.07.2008 року по теперішній час.

Ухвалою суду від 06.02.2025 року було відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року було визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з клопотанням про витребування доказів та поновити позивачу відповідний строк. Клопотання представника позивача про витребування доказів в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено повністю. Витребувано від Акціонерного товариства «Сенс Банк»: інформацію про те, чи видавалась ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_2 ; виписку по рахунку ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період з 30.07.2021 по 05.08.2021; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 30.07.2021 по 05.08.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону: НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

07.10.2025 року на адресу суду від АТ «СЕНС БАНК» надійшла відповідь, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , картки/рахунки в АТ «СЕНС БАНК» не відкривалися.

У судове засідання, призначене на 26.01.2026 року, з`явились представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджені письмові докази, наявні в матеріалах справи, та 09.02.2026 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали договір про споживчий кредит №3841615 (далі - Договір), який підписаний електронним підписом відповідача, шляхом відтворення одноразового ідентифікатора.

За умовами вказаного Договору, ТОВ «Мілоан» надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 15000,00 гривень (п. 1.2 Договору) строком на 15 днів з 30 липня 2021 року (п. 1.3 Договору) до 14 серпня 2021 року (п.п. 1.4 Договору) зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору) та процентів за користування кредитом у розмірі 2812,50 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору). Тип процентної ставки за цим Договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 Договору (п. 1.7. Договору).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених п. 1.5.1.-1.5.2 Договору, в терміни (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Згідно з п. 2.3.1.1. Договору, пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пунктом п. 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. Договору.

Розділ 2.3 Договору вказує, що пролонгація на стандартних (базових) умовах є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и), щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору (п. 2.3.2 Договору).

Згідно з п.2.4.2 Договору, якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 договору.

За правилами п. 4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); зокрема позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т. ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим, створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4 Договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Згідно із п. 7.1 Договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбуватись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Графік платежів за договором про споживчий кредит №3841615 від 30 липня 2021 року та паспорт споживчого кредиту №3841615 представлені в якості додатку №1 та додатку №2 відповідно до Договору про споживчий кредит №3841615 від 30 липня 2021 року.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» підтверджується, що клієнт ОСОБА_2 , з яким укладено договір №3841615 від 30 липня 2021 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 - 30 липня 2021 року відправлено одноразовий ідентифікатор S52971.

Згідно з Відомістю про щоденні нарахування та погашення, заборгованість ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №3841615 від 30 липня 2021 року на дату відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги (15 грудня 2021 року) ТОВ «Вердикт Капітал» по тілу кредиту становила 13064,00 гривень, по відсотках - 14072,94 гривень.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» 15 грудня 2021 року укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №3841615 від 30 липня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 28636,94 гривень, що складається з 13064,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 14072,94 гривень заборгованості по процентам, 1500,00 гривень заборгованість по комісії.

Згідно з розрахунком заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал», за кредитним договором №3841615, станом на 10 березня 2023 року, борг становить 75014,14 гривень, з яких: 13064,00 гривень - заборгованість по основній сумі кредиту, 14072,94 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1500,00 гривень - заборгованості з комісії, 46377,20 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором.

У подальшому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №3841615 від 30 липня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 75014,14 гривень, що складається з 13064,00 гривень заборгованості за тілом кредиту на дату відступлення права вимоги (10.03.2023), та 60450,14 гривень заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги (10.03.2023).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором та витрат на правничу допомогу.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі №561/77/19 від 16.12.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. ВС дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді, визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції, чинній на момент укладення договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір №3841615, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «S52971», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма істотними умовами договору, підписав його.

Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін, підтверджує їх дійсну волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір, заходить на сайт ТОВ «Мілоан», реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору, та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією, передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.

Відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання. Всупереч умовам Договору, відповідно до картки обліку договору ТОВ «Мілоан», відповідач не здійснював оплату за договором, будь-яких доказів повернення ним частини кредиту та відсотків за ним не надав. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2.6 Договору передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати права за цим Договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення 30.07.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 договору про споживчий кредит №3841615 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості. Позивач довів належними та допустимими доказами також те, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним боргу. При цьому з приводу заперечень представника відповідача щодо неналежності відповідачу номеру банківської картки, на яку було перераховано 15000,00 гривень, суд зазначає, що саме відповідач надав ТОВ «Мілоан» номер картки, на яку мали бути перераховані гроші, під час укладення кредитного договору, та під час судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є належним відповідачем та вказівка прізвища у договорі як ОСОБА_2 , не вказує на неналежну ідентифікацію особи позичальника. Суд, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, дійшов висновку про порушення права позивача на своєчасне повернення кредитних коштів.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15000,00 гривень, який ним добровільно не сплачується, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 13064,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, та 14072,94 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1500,00 гривень заборгованості з комісії.

Крім того, суд бере до уваги те, що позивач просить суд стягнути відсотки за користування коштами за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 46377,20 грн, що відображено у Розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 року, з приводу чого зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та ст. 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає задоволенню у розмірі 46377,20 гривень за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року, з урахуванням автоматичної пролонгації договору на 60 днів. Водночас відповідач заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредитного договору після 21.08.2021 року, бо вважає, що строк користування кредитними коштами становив 15 днів, відсотки товариство мало право нараховувати в межах строку кредитування 15 днів, пролонгація кредиту не відбулась, відповідачем не сплачено жодних коштів. Водночас відповідачем тричі здійснювалось погашення кредитної заборгованості, а саме: 13.08.2021 року - у сумі 2325 грн.; 08.09.2021 року - 2000,00 гривень та 20.09.2021 року - 2900,00 гривень, що не спростовано відповідачем.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.2.3.1 Договору, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних умовах.

Відповідно до п.2.3.1.1 Договору, який передбачає пролонгацію на пільгових умовах, строк кредиту може бути неодноразово продовжено, якщо позичальник вчинить дії, зокрема, сплатить комісію за управління та обслуговування кредитом та певну частку заборгованості по кредиту.

Пролонгація на стандартних умовах передбачає продовження строку кредитування на 1 день відповідно до умов, визначених в п.2.3.1.2 Договору. Збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Таким чином, умовами договору передбачена автоматична пролонгація договору у разі несплати позичальником коштів після закінчення строку кредитування.

За даними картки обліку, ОСОБА_2 не повернув кредит станом на 14.08.2021 року, тобто станом на дату закінчення узгодженого сторонами п`ятнадцятиденного строку користування кредитом, тому пролонгація строку кредитування на стандартних умовах була правомірною, а, отже, є правомірним нарахування позивачем передбачених статтею 1048 ЦК України, процентів упродовж 60 днів за ставкою 5% в день.

Відтак після спливу 14.08.2021 року п`ятнадцятиденного погодженого строку кредиту, з цього дня відбувалась неодноразова автоматична пролонгація строку кредиту на стандартних (базових) умовах (5%). Умови пункту 2.3.1.2 щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, застосовуються не більше ніж на 60 календарних днів поспіль.

Зазначені умови Договору звільняють сторони від необхідності укладати додатковий договір щодо пролонгації, всі механізми пролонгації завчасно обумовлені в Договорі.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01 листопада 2023 року; заявку на надання юридичної допомоги №231 від 01 листопада 2024 року та витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 29 листопада 2024 року, згідно з якими АО «Лігал Ассістанс» надало правову допомогу ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором №3841615 на загальну суму 16000 гривень.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач, є реальними, доведеними, тобто такими, що підтверджені належними доказами. Водночас, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, а також складності справи, суд дійшов висновку, що вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості слід задовольнити у повному обсязі та з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути кредитну заборгованість за договором про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року станом на 06.12.2024 року у загальному розмірі 75014,14 грн.

При цьому, суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статей 133, 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) кредитну заборгованість за договором про споживчий кредит №3841615 від 30.07.2021 року станом на 06.12.2024 року у загальному розмірі 75014,14 грн (сімдесят п`ять тисяч чотирнадцять гривень 14 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Вимогу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення з відповідача - ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення з відповідача - ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 16.02.2026 року.

Суддя Ф.М. Ханієва