Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №175/3304/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3304/26

Провадження № 1-кп/175/240/26

2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю захисника: адвоката ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025132610000333 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Непізнаничі Ємільничинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, водія – радіотелефоніста 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 3 стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , солдата, маючого не повну вищу освіту, одруженого, раніше судимого:

1. 31 березня 2004 року Військовим судом Рівненського гарнізону за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 408 КК України до чотирьох років позбавлення волі; звільненого 31 серпня 2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 9 днів;

2. 29 серпня 2007 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 186 КК України до шести років позбавлення волі;

3. 18 червня 2008 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 186 КК України до шести років одного місяця позбавлення волі; звільненого 03 січня 2012 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 2 дні;

4. 06 вересня 2013 року Романівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року дев`яти місяців позбавлення волі;

5. 22 квітня 2014 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 190 КК України до двох років позбавлення волі; звільненого 03 липня 2015 року по відбуттю строку покарання;

6. 05 липня 2017 року Апеляційним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 190 КК України до одного року обмеження волі; звільненого 27 березня 2018 року по відбуттю строку покарання;

7. 01 лютого 2018 року Баранівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 до двох років восьми місяців позбавлення волі;

8. 18 жовтня 2018 року Корецьким районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;

9. 02 червня 2020 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до трьох років позбавлення волі;

10. 22 липня 2020 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 357 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі; звільненого 31 серпня 2020 року по відбуттю строку покарання;

11. 19 червня 2024 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3, ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі;

12. 04 грудня 2024 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 3, ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років шести місяців позбавлення волі;

13. 12 березня 2025 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 390 КК України до п`яти років десяти місяців позбавлення волі; звільненого 06 листопада 2025 року умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк 3 роки 9 місяців 4 дні;

обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11 листопада 2025 року № 315-рс солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія – радіотелефоніста 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 3 стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимогам ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, 04 грудня 2025 року солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від військової служби, не одержавши відповідного дозволу командирів (начальників), без поважних причин, самовільно залишив тимчасове розташування військової частин НОМЕР_1 , яка у той час дислокувалась у АДРЕСА_2 .

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія – радіотелефоніста 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 3 стрілецької спеціалізованої роти у військовому званні – солдат, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилитися від військової служби, 04 грудня 2025 року самовільно залишив тимчасове розташування військової частин НОМЕР_1 , яка у той час дислокувалась у АДРЕСА_2 , зі зброєю – автоматом АК-74, № НОМЕР_2 , 1982 року випуску.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11 листопада 2025 року № 315-рс солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія – радіотелефоніста 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 3 стрілецької спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до вимогам ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Однак, 04 грудня 2025 року, точний час під час досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія – радіотелефоніста 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 3 стрілецької спеціалізованої роти у військовому званні – солдат, діючи з умислом, спрямованим на привласнення зброї, в умовах воєнного стану, знаходячись у с-щі Ясногірка Краматорської міської ради Краматорського району Донецької області, привласнив ввірену йому зброю – автомат АК-74, № НОМЕР_2 , 1982 року випуску, чим заподіяв потерпілому військовій частині НОМЕР_1 матеріальну шкоду на загальну суму 2522 гривні 45 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 410 КК України, як привласнення військовослужбовцем зброї, вчинене в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчинених ним злочинів, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєні це кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

В судове засідання представник потерпілого – військової частини НОМЕР_1 не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд провадження за його відсутності, покарання просить призначити відповідно до вимог закону.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше був судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, скоїв ці злочини протягом невідбутої частини покарання після застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, він має постійне місце мешкання, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальні правопорушення є особливо тяжкими злочинами, матеріальна шкода внаслідок скоєння злочину відшкодована шляхом вилучення привласненого, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, його наміри щодо подальшого проходження військової служби з метою обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідними санкціями статті (частиною статті), із подальшим застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України. Разом із цим, оскільки обвинувачений скоїв ці злочини після застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року невідбута частина якого становить 3 роки 9 місяців 4 дні позбавлення волі, тому суд вважає необхідним призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою суду був продовжений. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 408 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 410 КК України у виді десяти років позбавлення волі.

На підставі вимог ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді десяти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом складання покарань, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді десятим років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення в період часу з 09 січня 2026 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: автомат АК-74, № НОМЕР_2 , 1982 року випуску, та магазин, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області згідно з квитанцією № 637, – повернути законному власнику військовій частині НОМЕР_1 ; марлевий тампон зі вмістом каналу ствола автомату та індикаторну пломбу, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області згідно з квитанцією № 637, – знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: