Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №165/599/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/599/26

провадження №1-кп/165/277/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововолинського міського суду Волинської області кримінальне провадження № 12026030520000041 від 18.01.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Нововолинськ, Волинська область; місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України, освіта середня, не працює, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, є особою з інвалідністю 2 групи, судимостей немає, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 24 грудня 2025 року у справі №165/4283/25, яка набрала законної сили 06.01.2026, притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що складає 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання вищевказаної постанови, при наступних обставинах.

Так, всупереч вказаного судового рішення, 18 січня 2026 року о 10 год 50 хв ОСОБА_4 керував автомобілем марки «ЗАЗ» моделі «110307» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та рухався поблизу будинку № 1А по вулиці Вернадського в місті Нововолинськ, Володимирського району Волинської області, де був зупинений працівниками наряду ГРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» старшим сержантом поліції ОСОБА_5 та капітаном поліції ОСОБА_6 , які перебували на добовому чергуванні СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 18.01.2026.

Обвинувачений в судовому засіданні винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, суть яких полягає у наступному. Постановою Нововолинського міського суду на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 18 січня поточного року йому зателефонувала тітка і попросила, щоб приїхав та підключив котел, бо був сильний мороз. Він сів в автомобіль та поїхав. У зазначених в обвинувальному акті час та місці його зупинили працівники поліції. Щиро розкаюється у вчиненому, після цього більше транспортними засобами не керував.

Судом встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового провадження не оспорюються, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються – часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення.

Суд вважає встановленою та доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України – в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є нетяжким злочином, судимостей не має, не працює, є особою з інвалідністю 2 групи, на утриманні має малолітню дитину, за місцем проживання характеризується посередньо.

Суд дійшов висновку про щирість визнання ОСОБА_4 вини шляхом відповідного ставлення до скоєного, про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд, сприяння органу досудового розслідування у встановленні обставин кримінального правопорушення, а тому визнає обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу. Таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Питання щодо речових доказів належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази:

- транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «110307» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , які передано під розписку ОСОБА_4 – залишити законному володільцю ОСОБА_4 ;

- компакт диск з відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейських СПД № 2 (сел. Іваничі) – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026030520000041.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_7