Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №161/7243/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7243/26

Провадження № 3/161/2155/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового зсідання - Семенової І.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої - ОСОБА_2 , захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Вороб`я П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки за віком, ветеран праці, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИЛА:

02.04.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 205929 від 28.03.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 1955 року народження.

За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 18.03.2026 року близько 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно своєї дочки, ОСОБА_2 , а саме ображала, нецензурно лаялась, погрожувала, чинить психологічний тиск, внаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала та надала пояснення, аналогічні за змістом до письмових пояснень, які були нею надані під час складання працівниками поліції протоколу серії ВБА № 205929 від 28.03.2026.

Додатково суду пояснила, що проживає разом із донькою, ОСОБА_2 , в одному житловому будинку, в якому вони є співвласниками: їй на праві власності належить дві кімнати, доньці – одна кімната даного домоволодіння. Окрім цього, зазначила про те, що між нею і донькою дійсно існують складні, а іноді і конфліктні стосунки, які викликані побутовими питаннями. Так, наприклад, доньку не влаштовує, коли вона пізно ввечері дивиться гучно телевізор, коли виходить на двір і гучно закриваються та відкриваються двері, тощо. Пояснити, що відбулось саме в той день, 18 березня 2026 року, як зазначено в протоколі серії ВБА № 205929 від 28.03.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вона не змогла, тільки зазначила, що дочку не ображала, жодного домашнього насильства щодо неї не чинила, а у них, як і завжди, виник побутовий словесний конфлікт, який мав характер взаємних образ та нарікань. Зазначила, що дочка систематично чинять їй перешкоди в користуванні своєю власністю, проте вона із відповідними заява до правоохоронних органів не зверталась, оскільки вважає, що сімейні справи треба вирішувати самим без залучення сторонніх осіб.

Просила закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно неїза 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Під час розгляду справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Воробей П.О., підтримав пояснення ОСОБА_1 , тапросив суд закрити дану справу про адміністративне правопорушення з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зазначив, що в даному випадку, відсутнє домашнє насильство психологічного характеру, а має місце довготривалий побутовий конфлікт між матір`ю та дочкою на гранті невирішених питань щодо спільного проживання та давніх особистісних образ.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала пояснення аналогічні поясненням, які надавались нею при оформленні працівниками поліції матеріалів даного адміністративного правопорушення. Зазначила, що 18.03.2026 року ОСОБА_1 спровокувала безпідставний черговий конфлікт, щоб вигнати її з власного житла, що відбувається постійно. Так, наполягала на тому, з боку її матері, ОСОБА_1 , мають місце систематичні приниження, образливі висловлювання в її бік, що робить її життя в даному помешканні нестерпним. Проте, на запитання суду пояснити, що ж сталося того дня, 18.03.2026 року, в чому саме полягало домашнє насильство з боку матері, та коли вона звернулась до правоохоронних органів, пояснити чітко не змогла. Так, вона особисто зазначила, що 18.03.2026 року між нею та матір`ю, ОСОБА_1 , виникла сварка з побутових питань, з чого конкретно почався конфлікт того дня, пригадати не змогу, лише пояснила: «все, як і кожного дня, між нами постійно виникають сварки…». Окрім цього, зазначила, що із заявою до правоохоронних органів про притягнення матір до адміністративної відповідальності вона звернулась 19.03.2026 року, хоча домашнє насильство, з її слів, відбулось о 10:00 год 18.03.2026 року. Зазначала про те, що матір разом із її старшою сестрою, ОСОБА_3 , роблять все можливе для того, щоб вижити її з даного домоволодіння, оскільки їм не подобається, що після смерті батька вона стала співвласником даного будинку. Просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні також була допитана свідок, ОСОБА_3 , яка є рідною донькою ОСОБА_1 та рідною сестрою потерпілої, ОСОБА_4 . Так, свідок надала суду наступні пояснення: вона проживає окремо від своєї матері та молодшої сестри, ОСОБА_4 , проте з мамою спілкується регулярно та знає, що їх життя з сестрою в одному будинку є дуже напруженим та між мамою і сестрою дуже часто відбуваються конфлікти. Так, пояснила додатково, що кімнати в будинку, де проживає мама та молодша сестра, є прохідними, і, оскільки сестрі здебільшого хочеться тиші та спокою, її багато чого дратує в побутовій поведінці матері: гучні звуки телевізора, відкриття та закриття вхідних дверей, поводження з тваринами, тощо. Зазначає, що мати є особою похилого віку і може не все, що вона робить подобається сестрі, проте ж і з боку сестри відсутні терплячість та повага до похилого віку матері. Свідок також пояснила, що вона неодноразово пропонувала матері перейти хоча б на зимовий період жити до неї в квартиру, проте мати відмовляється. Але й жити разом із молодшою сестрою їй не спокійно. Свідок не заперечує того, що між матір`ю та молодшою сестрою часто виникають словесні перепалки, конфлікти, проте це не має нічого спільного із домашнім насильством, оскільки мати теж потерпає від образ з боку сестри, ОСОБА_4 . Просила врахувати її пояснення та закрити провадження у справі відносно її матері, ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої, ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Вороб`я П.О., пояснення свідка ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доказам, наявним в ній, суд доходить наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози чи словесні образи чи навіть штовханина не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 205929 від 28.03.2026 року, що безпосередньо у провину ОСОБА_1 ставиться вчинення 18.03.2026 року близько 10.00 годин домашнього насильства психологічного характеру щодо дочки ОСОБА_2 , що виражалось у словесних образах та приниженнях.

ОСОБА_1 заперечувала вчинення будь-яких протиправних дій у відношенні ОСОБА_2 , та зазначила, що в сім`ї має місце триваючий сімейний конфлікт.

Отже, суд констатує, що обставини, викладені в протоколі серії ВБА № 205929 від 28.03.2026 року будь-якими об`єктивними даними, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Напроти, вони повністю спростовуються поясненнями учасників справи, суть яких зводиться до того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як між дочкою та матір`ю існує тривалий побутовий конфлікт, про що свідчать письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, а також пояснення, які надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , безпосередньо у судовому засіданні.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 254 КУпАП уповноваженими посадовими особами протокол серії ВБА № 205929 від 28.03.2026 року щодо вчинення 18.03.2026 року о 10:00 год. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, був складений лише 28.03.2026 року (а.с.1), тобто через 10 днів після вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй за ч.1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, та через 9 днів після звернення потерпілої ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження поважності складання протоколу з порушенням строків, визначених ст. 254 КУпАП.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.2 ст.254 КУпАП, а тому не може бути визнаний належним і допустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП.

Виходячи із загальних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених статтею 1 цього Кодексу, уповноважені посадові особи органів державної влади, які відповідно до ст.255 КУпАП наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні діяти на підставі закону та згідно процедури визначеної законодавчими нормами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, вказані вище обставини в сукупності дають підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова