Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №194/894/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3565/26 Справа № 194/894/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Корягіна В.О

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 29 березня 2025 року в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Geely MR-7151F», д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням та транспортного засобу «Дельта», б/н, під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року у справі №194/547/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу мопеду “Дельта” на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Згідно звіту №6725, матеріальний збиток власнику транспортного засобу “Geely МР-7151А” д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди становить 64152,90 грн., вартість послуг суб`єкта оціночної діяльності становить 5000,00 грн., які позивач просив стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 64152,90 грн., вартість послуг суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 5000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та покладення обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди на відповідача у справі, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір завданої шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним через неповноту судового розгляду. Вказує, що суд першої інстанції фактично визнав доведеними всі обставини справи доведеними лише на підставі звіту оцінювача та постанов про адміністративне правопорушення. Наголошує, що відшкодуванню підлягають реальні, фактично понесені або необхідні витрати, спрямовані на відновлення порушеного права, а не абстрактна максимальна вартість ремонту. Вказує, що т/з “Geely МР-7151А” д.н.з. НОМЕР_1 не є новим, має певний строк експлуатації та відповідний фізичний знос, що безпосередньо впливає на реальну вартість пошкоджених деталей, на що суд не звернув уваги та не встановив ані року випуску автомобіля, ані його технічний стан до дорожньо-транспортної пригоди. Суд неправомірно стягнув з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності, не встановивши, чи була така оцінка необхідною, чи відповідає її вартість принципам розумності та співмірності, та чи не могла бути шкода визначена іншим, менш витратним способом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 29 березня 2025 року в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Geely MR-7151F», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Дельта», б/н, під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок транспортні засоби отримали пошкодження.

Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року у справі №194/547/25, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу “Geely МР-7151А” д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

Згідно звіту №6725 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 11 травня 2025 року ФОП ОСОБА_4 , матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля “Geely МР-7151А” д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження складає 44974,04 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля “Geely МР-7151А” д.н.з. НОМЕР_1 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 64152,90 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру ФОП ОСОБА_4 від 09 травня 2025 року, яка сплачена ОСОБА_2 оцінка вартості матеріального збитку, складає 5000,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із наявності підстав для покладення обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди на відповідача у справі, оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до частин першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

У ОСОБА_1 відсутній договір страхування цивільно-правової відповідальності як власника транспортного засобу.

У розумінні положень підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно відкритих даних бази МТСБУ встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Geely MR-7151F», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована.

Майнову шкоду ОСОБА_2 завдано транспортним засобом «Дельта» б/н під керуванням ОСОБА_1 , власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому у розумінні положень підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода підлягає відшкодуванню саме МТСБУ.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення ОСОБА_2 до МТСБУ щодо виплати коштів на відшкодування завданої майнової шкоди, та відмови МТСБУ у такій виплаті.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника керованого ним транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, позивач із заявою про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) до МТСБУ не звертався, МТСБУ до участі у справі не залучено, позов пред`явлено не до всіх учасників спірних правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Частинами першої-третьої статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров