Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №219/5704/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3197/26 Справа № 219/5704/21 Суддя у 1-й інстанції - Лапченко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

секретар: Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Донецькій області на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства (суддя першої інстанції Лапченко О.М.),

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2015 року, згідно його заяви про кримінальне правопорушення, були внесені дані до ЄРДР № 12015050150002244 за ч.2 ст. 342 КК України.

В даному кримінальному провадженні позивач був визнаний потерпілим.

На даний час кримінальне провадження триває, що вказує на порушення розумних строків досудового розслідування. Зазначив, що за час досудового розслідування слідчим 7 разів виносилися постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Всі ці постанови були скасовані: 6 разів ухвалами слідчих суддів Артемівського міськрайонного суду на підставі скарг позивача, 1 раз - постановою прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області.

В ухвалах слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження, як і в постанові прокурора, було зазначено, що постанови про закриття кримінального провадження були незаконні, необґрунтовані та порушували норми КПК України.

27 листопада 2020 року позивач звертався до слідчого судді Артемівського міськрайонного суду із вимогою встановити строк у 60 діб для проведення уповноваженою особою слідчого відділення Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування. 13 січня 2021 року його скарга була задоволена. 13 березня 2021 року старший слідчий Бахмутського РВ Заболотна К.І. винесла постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Ця постанова була скасована постановою прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області, в якій він зазначив, що слідчим не надано оцінку показам свідка ОСОБА_2 від 09 березня 2021 року, а також вилученим в ході тимчасового доступу диску та документам. У зв`язку зі скасуванням постанови слідчим не була виконана вимога слідчого судді, так як у строк 60 діб не були проведені процесуальні дії, необхідні для закінчення досудового розслідування.

Позивач зазначає, що тривале проведення досудового розслідування порушує його право як потерпілого на ефективних засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції з прав людини), право на швидке розслідування та право на те, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, так як це основне завдання кримінального провадження.

Також позивач зазначає, що строк притягнення до відповідальності за ч.2 ст.342 КК України вже закінчився, що вказує на бездіяльність посадових осіб.

Бездіяльність посадових осіб при розслідуванні кримінального правопорушення привела до того, що позивач відчуває страждання, які виражаються в занепокоєнні, стресі і розчаруванні, його турбує відчуття несправедливості. Все це приводить до того, що коли він думає про цю справу, в нього часто з`являються головні болі, він не може спокійно спати, часто сильно б`ється серце. Відчуває як все це негативно впливає на його здоров`я та спричиняє йому моральну шкоду.

Крім того позивач посилається на те, що 16 липня 2021 року відносно нього ухвалений вирок, згідно якого він був визнаний винним за ч.2 ст.365 КК України та йому було призначене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік. Одним із епізодів, за який йому призначили покарання, є епізод, що стався 25 травня 2015 року з ОСОБА_2 . Однак апеляційним судом цей вирок був скасований та він визнаний невинуватим.

У зв`язку з викладеним, збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб Бахмутського РВ ГУ НП в Донецькій області, суму в розмірі 1 000 000 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства, в частині вимог до Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області - закрито.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі посилаюсь на неповне врахування судом першої інстанції обставин справи.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування не враховано глибину його душевних страждань викликаних тим, що за епізодом, який трапився 25 травня 2015 року з ОСОБА_2 , та розслідувався в рамках кримінального провадження, внесеного за заявою позивача до ЄРДР № 12015050150002244 за ч.2 ст. 342 КК України, було відкрито ще одне кримінальне провадження за № 12015050150001633, де позивача обвинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України та в рамках вказаного кримінального провадження через місяць та 13 днів обвинувальний акт було скеровано до суду та позивача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Апелянт зауважує на тому, що якщо б кримінальне провадження № 12015050150002244 за ч.2 ст. 342 КК України розслідувалось належним чином, відносно нього не було б ухвалено вирок, який в подальшому скасований та позивача було виправдано. Вказані обставини спричинили сильні негативні емоції та сильний емоційний стрес.

Крім того, судом першої інстанції не оцінено негативні висловлювання, які були написані в мережі Інтернет стосовно позивача, які сприяли зниженню престижу та ділової репутації позивача та не враховано час та зусилля, які необхідні позивачу для відновлення попереднього стану, так як досудове розслідування триває до теперішнього часу.

В апеляційній скарзі Головне управління національної поліції в Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить, посилаючись на практику Верховного Суду у подібних справах, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскарження позивачем до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України та не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи.

Вказує, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

Натомість, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, та не надано доказів про душевні страждання, психологічного напруження, розчарування, а визначена позивачем сума моральної шкоди не обґрунтована.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління національної поліції в Донецькій області просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, як необґрунтовану, апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Донецькій області просить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління національної поліції в Донецькій області – залишено без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року – залишено без змін.

На вказані судові рішення представником ГУНП в Донецькій області – Барабан В.В.. була подана касаційна скарга.

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року в частині залишення без змін рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.

В решті позовних вимог постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишено без змін.

26 грудня 2025 року цивільна справа №219/5704/21 надійшла до Дніпровського апеляційного суду (м. Дніпро).

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12015050150002244 за частиною другою статті 342 КК України, в якому позивача визнано потерпілим.

Згідно з довідкою від 15 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12015050150002244 (а. с. 112–115):

22 травня 2015 року приблизно о 13 год начальником ВДАІ з обслуговування міста Артемівськ та Артемівського району Чаловським К.В., під час виїзду

з автостоянки поблизу магазину «АТБ» на вулиці Ювілейна міста Артемівськ Донецької області, було зупинено автомобіль марки «Таврія», державний реєстраційний номер

НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з порушенням нею пункту 8.4 (в), дорожнього знаку3.34 Правил дорожнього руху, а саме – зупинки зазначеного автомобіля у невстановленому місці. Після цього ОСОБА_2 було запропоновано пред`явити документи для складання адміністративного протоколу, але остання показала документи через скло дверей, що стало неможливим для складання адміністративного протоколу. Після чого ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що вона затримана, на що остання зачинила двері та скло в автомобілі, чим спричинила опір співробітнику правоохоронного органу ОСОБА_1 та активно протидіяла затриманню;

під час досудового розслідування були проведені такі заходи:

допитано ОСОБА_1 за обставинами вказаного факту, відомості за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та кваліфіковано за частиною другою статті 342 КК України;

проведено огляд місця події за участі ОСОБА_1 , в ході якого останнім було продемонстроване місце вчинення злочину;

допитано ОСОБА_2 , на яку безпосередньо вказує ОСОБА_1 як на особу, що вчинила опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків;

до матеріалів кримінального провадження долучено диск, який ОСОБА_1 надав разом із заявою про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, проведено огляд вказаного диску, на якому містяться записи з місця події, що відбувалася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказаний диск за матеріалами кримінального провадження визнано речовим доказом;

після вивчення матеріалів кримінального провадження та надання правової оцінки зібраним доказам слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 , який оскаржив вказану постанову;

досудове розслідування у кримінальному провадженні за№ 12015050150002244 від 22 липня 2015 року було відновлене;

допитано ОСОБА_2 , яка детально описала обставини події, свою вину у вчиненому заперечувала, оскільки аргументувала власне сприйняття ситуації, чим і керувалася під час події;

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність слідчого Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області у кримінальному провадженні, слідчим суддею у задоволенні його скарги було відмовлено;

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із заявою про відвід слідчого Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області,

у провадженні якого перебувало кримінальне провадження, слідчим суддею

у задоволенні його заяви було відмовлено;

як свідків допитано осіб, які перебували на місці, де відбувалися події між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , додатково допитано ОСОБА_1 ;

після вивчення матеріалів кримінального провадження та надання правової оцінки зібраним доказам слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 ;

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії слідчого з приводу прийняття постанови про закриття кримінального провадження слідчим Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області;

слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову про закриття кримінального провадження № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року;

у кримінальному провадженні № 12015050150002244 ОСОБА_1 було визнано потерпілим, додатково допитано в новому статусі.

від потерпілого прийнято заяву про його участь у кожній слідчій дії, яка буде проводитися в рамках кримінального провадження № 12015050150002244;

до матеріалів кримінального провадження долучені копії документів, що підтверджують перебування ОСОБА_1 на посаді працівника правоохоронного органу на час подій, та рішення суду про закриття стосовно ОСОБА_2 провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення;

після вивчення матеріалів кримінального провадження та додатково отриманої інформації та доказів слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 ;

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії слідчого з приводу прийняття постанови про закриття кримінального провадження слідчим Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області;

слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову про закриття кримінального провадження № 2015050150002244 від 22 липня 2015 року;

після вивчення матеріалів кримінального провадження та додатково отриманої інформації та доказів слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 , який оскаржив вказану постанову;

слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову про закриття кримінального провадження № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року;

у кримінальному провадження № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року було змінено групу прокурорів, які здійснювали нагляд за проведенням досудового розслідування;

вчергове прийнято рішення про закриття кримінального провадження

№ 12015050150002244 від 22 липня 2015 року на підставі пункту

2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 , який оскаржив вказану постанову;

ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову про закриття кримінального провадження № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року скасовано;

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність слідчого, в якій просив суд встановити строк уповноваженій особі Бахмутського ВП ГУНП для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні;

слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області скаргу ОСОБА_1 задовольнив, встановив строк у 60 діб для проведення необхідних та достатніх процесуальних дій для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року;

слідчим додатково допитано потерпілого ОСОБА_1 , як свідка допитано ОСОБА_2 ;

у Артемівському міськрайонному суді Донецької області на підставі ухвали суду про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів було вилучено аудіо- та відеофайли на DVD-диску із судового засідання розгляду адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_2 за статтею 185 КУпАП, які були оглянуті в ході проведення огляду предмету (диску), вилучений DVD-диск визнано речовим доказом;

після вивчення матеріалів кримінального провадження та додатково отриманої інформації і доказів слідчим прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 ;

рішенням прокурора Бахмутської окружної прокуратури постанову про закриття кримінального провадження № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року скасовано (а. с. 163–166).

Згідно з довідкою начальника Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області

Приступина Д. від 20 грудня 2021 року № 20088/401/01-21 досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015050150002244 за частиною другою статті 342 КК України, триває.

За повідомленням Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області від 09 травня 2023 року № 3940/401/02-2023 повідомлено, що в провадженні СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за № 12015050150002244 від 22 липня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 342 КК України. Досудове розслідування триває.

Встановлено, що вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України (перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу), та призначене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 (один) рік. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2021 року стосовно ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , та стягнення на його користь 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з глибини заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості здійснення кримінального провадження в якому позивач є потерпілим .

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Наведені правові норми передбачають, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21 (провадження № 12-28гc22) зазначено: «Усталеним у доктрині цивільного права та національній судовій практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди».

Такий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24), який з урахуванням положень частини третьої статті 400 ЦПК України є застосовним у цій справі.

Суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.

У справі, яка переглядається, правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є надмірна тривалість та неефективність досудового розслідування кримінального провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 303 КПК України, у редакції, чинній на час винесення слідчим суддею ухвал, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно із частиною другою статті 307 КПК України, у редакції, чинній на час винесення слідчим суддею ухвал, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній. Водночас наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову».

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 641/5005/20 (провадження № 61-19219св21) зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

У зв`язку із цим, позовні вимоги ОСОБА_3 про те, що лише задоволення скарги на процесуальні дії уповноважених осіб правоохоронних органів та зобов`язання внести відомості до ЄРДР є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди є помилковими.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, ухвали слідчого судді про задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених працівників Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області межах кримінального провадження №12015050150002244 від 22 липня 2015 року щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень уповноважених осіб відділу поліції і не є безумовним доказом неправомірності, дій чи бездіяльності посадових осіб ГУНП в Донецькій області, які тягнуть за собою відшкодування моральної шкоди.

Встановивши, що позивач не надав достатні та допустимі докази на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями посадових осіб відділу поліції, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , і стягнення на його користь з Державного бюджету України у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., оскільки завдання йому моральної шкоди належними доказами не доведено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає. що апеляційна скарга ГУНП в Донецькій області підлягає задоволенню, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то апеляційний суд вважає, що відповідачу ГУНП в Донецькій області необхідно компенсувати судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у розмірі 3178,00 грн.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 24 липня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмутського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства відмовити.

Компенсувати Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 3178,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов