Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №199/3835/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4659/26 Справа № 199/3835/20 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника (суддя першої інстанції Руденко В.В.),

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених на нього відповідно до виконавчого провадження АСВП№ №73009360.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - задовольнити.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , , закордонний паспорт серії НОМЕР_2 , на строк до повного виконання ним зобов`язань, покладених на нього відповідно до виконавчого провадження АСВП№ №73009360.

Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника Клешню В.В., подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без його належного повідомлення.

Мотивує скаргу тим, що суд не встановив факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, обмежившись некритичним сприйняттям оціночних тверджень приватного виконавця.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази належного та реального вручення боржнику зазначених викликів, зокрема відсутні підтвердження їх особистого отримання боржником або інші докази, які б беззаперечно свідчили про доведення змісту таких викликів до відома боржника. Сам факт направлення кореспонденції не є тотожним факту її отримання.

Відсутність на банківських рахунках боржника коштів у розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача, не є доказом ухилення, оскільки брак коштів свідчить про фактичну неможливість, а не про умисне невиконання рішення суду. Закон не ототожнює фінансову неспроможність боржника з його ухиленням від виконання зобов`язань.

Факт існування іпотечного обтяження підтверджує, що боржник не приховував майно, не відчужував його, не вчиняв жодних дій щодо унеможливлення звернення стягнення, оскільки майно з моменту укладення іпотечного договору перебуває у відкритих державних реєстрах та під повним контролем іпотекодержателя — АТ КБ «ПриватБанк». Будь-які твердження про «ухилення» боржника у зв`язку з таким майном є юридично безпідставними, оскільки боржник не має правомочностей власника щодо цього об`єкта.

Вказує на те, що відсутні докази, що приватним виконавцем було здійснено повторні виїзди, складено акти про відмову у доступі до житла, викликано понятих або вжито інших процесуальних заходів, які б підтверджували саме протидію з боку боржника.

ОСОБА_2 , просив ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.

Від приватного виконавця Русецької Н.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила,що що з моменту відкриття виконавчих проваджень, відповідно з 19.10.2022 р. - виконавче провадження №70118949, з 09.10.2023 р. виконавче провадження №72990035, з 11.10.2023 р. – виконавче провадження №73014798, ОСОБА_1 в самостійному порядку не погашає.

Загальна сума погашення за трьома виконавчими провадженнями станом на поточну дату склала 64 291 грн.02 коп., при цьому зазначена сума була списана приватним виконавцем в примусовому порядку шляхом направлення відповідних платіжних інструкцій. При цьому загальна сума боргу за трьома виконавчими провадженнями станом на поточну дату складає 3 114 444 грн. 91 коп.

Згідно відповіді МВС, за боржником зареєстровано транспортний засіб, а саме: автомобіль Мазда 626, державний номер НОМЕР_3 , 1994 року випуску, яку в порядку ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» оголошено в розшук та місцезнаходження якої боржник ретельно приховує.

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про свої фінансові зобов`язання, покладені на нього рішеннями судів, добре знаючи про відкриті відносно нього виконавчі провадження, також не надав пояснення або інформацію про місцезнаходження автомобіля, що перебуває у розшуку. З метою перевірки майнового стану боржника, 30.04.2025 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, але перевірити майновий стан не було можливості, оскільки двері ніхто не відчинив. Додатково згідно відомостей Державної прикордонної служби встановлено, що боржник перетинав кордон в період з 09.10.2023 року по 01.04.2025 року, 4 рази, з цього слідує, що боржник систематично перетинає кордон та має повну змогу виїхати за територію України. Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та приховування майна та коштів.

ОСОБА_3 , просила оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Від АТ КБ «ПриватБанк» відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати заборону виїзду за межи України.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Громницька М.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 73009360 до складу якого входить:

1. Виконавче провадження №70118949 з примусового виконання виконавчого листа виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 199/3835/20 від 20.05.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 470406 грн. 57 коп.

2. Виконавче провадження №72990035 з примусового виконання виконавчого листа виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 199/6637/22 від 06.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 2 406 577 грн.00 коп.

3. Виконавче провадження №73014798 з примусового виконання виконавчого листа виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 199/6637/22 від 06.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 16 098 грн. 66 коп.

До офісу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русенької О.О., надійшла заява від представника стягувана та виконавчий лист № 199/3835/20 від 20.05.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованості в сумі 470406 грн. 57 коп.

19.10.2022 року розглянувши заяву представника стягувача, та керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70118949, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 199/3835/20 від 20.05.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАБІК» заборгованість в сумі 470406 грн. 57 коп. Пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано боржника подати декларацію про майновий стан в п`ятиденні термін з моменту відкриття виконавчого провадження, однак станом на поточну дату боржник декларацію не подав, причини невиконання законних вимог приватного виконавця не пояснив.

Постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу № 70118949 направлено 20.10.2022 року рекомендованим листом за адресою боржника вказаною у виконавчому документі - АДРЕСА_1 (трекінг поштового відправлення 4900095827263).

У подальшому, на виконання до офісу приватного виконавця, 09.10.2023 року надійшла заява від представника стягувача та виконавчий лист №199/6637/22 від 06.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 2 406 577 грн.00 коп.

09.10.2023 року, на підставі наданих документів, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72990035 та яку направлено рекомендованим листом за адресою боржника вказаною у виконавчому документі - АДРЕСА_1 (трекінг поштового відправлення 4900002067299 від 10.10.2023 року).

Також, 11.10.2023 року надійшла заява від представника стягувача та виконавчий лист №199/6637/22 від 06.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 16 098 грн.66 коп.

11.10.2023 року, на підставі наданих документів, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72990035 та яку направлено 12.10.2023 року рекомендованим листом за адресою боржника вказаною у виконавчому документі - АДРЕСА_1 (трекінг поштового відправлення 0600052705921).

Приватний виконавець зазначає, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. З огляду на вищевикладене, в порядку ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та присвоєно загальний номер №73009360.

В подальшому, в процесі виконання виконавчого провадження, приватним виконавцем направлено електронні запити до Державної фіскальної служби України, щодо отримання інформації про наявність відкритих рахунків боржника, Державної податкової служби України, щодо отримання інформації про джерела та/або суми доходів, Міністерства внутрішніх справ України, щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, та направлена вимога до банківських установ з метою отримання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків боржника.

Також, неодноразово, приватним виконавцем направлялися виклики на адресу боржника, з вимогою з`явитись до офісу приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчими документами, та одночасно надати необхідні пояснення, достовірні відомості, та необхідні документи. Звертаю увагу Суду, що боржник на виклик не з`явився, витребувані документи та пояснення не надав.

Вжитими приватним виконавцем заходами, встановлено, що кошти на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувана - недостатньо. Боржник офіційно не працює, заборгованість за рішенням суду не сплачує.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником зареєстровано нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , але через активні бойові дії на території м. Нікополя, проведення опису та подальшої реалізації нерухомого майна станом на поточну дату не можливе.

Так, в процесі здійснення виконавчого провадження, в порядку ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та яку направлено до виконання Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області та постанову про арешт коштів, яку направлено до банківських установ на виконання.

Разом з тим, 28.12.2022 року до офісу приватного виконавця боржником направлено заяву про зняття арешту з пенсійного рахунку. На підставі якої, в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зняття арешту з рахунку. Слід зауважити, що навіть з моменту зняття арешту з рахунку та станом на поточну дату, маючи можливість користування картковим рахунком, боржник заборгованість не сплачує.

Згідно відповіді МВС, за боржником зареєстровано транспортний засіб, а саме: автомобіль Мазда 626, державний номер НОМЕР_3 , 1994 року випуску, яку в порядку ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» оголошено в розшук та місцезнаходження якої боржник ретельно приховує.

З метою перевірки майнового стану боржника, 30.04.2025 року приватним виконавцем здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, але перевірити майновий стан не було можливості, оскільки двері ніхто не відчинив.

Додатково згідно відомостей Державної прикордонної служби встановлено, що боржник перетинав кордон в період з 09.10.2023 року по 01.04.2025 року, 4 рази, з цього слідує, що боржник систематично перетинає кордон та має повну змогу виїхати за територію України.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив врахував приведені в поданні державним виконавцем обставини, поведінку боржника при проведенні виконавчих дій, відсутність з його боку будь-яких конструктивних заходів, які могли б розцінюватися як бажання виконати рішення суду.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148-VIII (2148-08) від 19 жовтня 1973 року, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифікований Законом України №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року, визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

За умовами частини першої ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

У розумінні ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2, 3 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Натомість, влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35).Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...»

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон).

Положеннями пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону, встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 5 статті 26 «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 «Про виконавче провадження».

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Із системного аналізу зазначених норм права слід дійти висновку, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань, за умови об`єктивної спроможності божника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього.

Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника застосовуються не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Надані приватним виконавцем матеріали містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання, на думку колегії суддів, недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи докази, долучені приватним виконавцем до подання та встановлені судом обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником надано достатніх доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_1 , від виконання рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що подання не містить жодних посилань на факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів, а сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Крім того, колегія суддів враховує, що сам факт реєстрації за боржником транспортного засобу — автомобіля Mazda 626, 1994 року випуску — свідчить лише про наявність відповідних відомостей у державних реєстрах, але жодним чином не доводить факту приховування такого майна. Наявність запису в реєстрі МВС не є доказом фактичного володіння, користування або контролю боржника над транспортним засобом, а тим більше — доказом умисної протиправної поведінки.

Крім того. з інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 884,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не належать ОСОБА_1 на праві власності, а належать ТОВ «РОЗРАХУНКОВОКОМЕРЦІЙНИЙ ЦЕНТР», яке виступає іпотекодавцем (поручителем) за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що боржник ОСОБА_1 самостійно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовим зверненням, у якому повідомив про отримані ним за останні роки листи від органів виконавчої служби, виклав власне бачення ситуації та просив сприяти особистій зустрічі з уповноваженим працівником банку у центральному офісі в місті Києві для вирішення питання по суті — відповідно до Закону України та умов договору з банком.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що боржник уникає від виконання рішення суду та й те що у нього відсутнє майно на яке можна звернути стягнення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд задовольняючи подання приватного виконавця дійшов помилкового висновку, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає нормам мата реального та процесуального права, а тому ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року підлягає скасуванню із ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, стягувач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Клешня Вячеслав Валентинович задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року скасувати.

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2026 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи