Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №202/9080/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4519/26 Справа № 202/9080/25 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – Ткаченко І.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Городничої В.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в якій позивачі просять визначити порядок користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 (а.с.1-6).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року клопотання ОСОБА_3 – задоволено. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням - залишено без розгляду. Розподіл судових витрат не проведено. Роз`яснено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про право звернутися до суду із позовною заявою після усунення обставин, що викликали залишення даної заяви без розгляду (а.с. 80-81).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду про залишення позову без розгляду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду її позовних вимог (а.с.83-87).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява, зокрема від імені ОСОБА_2 , подана та підписана особою, яка не має повноважень на ведення даної цивільної справи в суді, а тому на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позов позивачів підлягає залишенню без розгляду.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи; 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5)позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 7) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; 11) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 12) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Частиною 1 статті 50 ЦПК України, передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Відповідно до частин першої, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Відповідно до частин 1-3 ст. 26 вищевказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частини четверта, восьма статті 62 ЦПК України визначають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Отже, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.

У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини 4 статті 185 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням.

Дана справа була призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження. Тому, відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у даній справі може бути лише адвокат.

Вказаний позов від імені позивачки ОСОБА_1 було підписано її представником - адвокатом Губою В.В., від імені позивачки ОСОБА_2 позов підписала Фадєєва Т.А., яка не є адвокатом, та відповідно до Довіреності від 01.04.2024 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огневою Ю.Є., не містить повноважень подавати та підписувати позови від імені ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що знайшла підтвердження обставина підписання позовної заяви ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 , тобто неповноважною особою, проте позовна заява від імені ОСОБА_1 подана та підписана належною особою, а саме через адвоката Губу В.В., повноваження якої підтверджені матеріалами справи ( а.с.54-55).

Згідно статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, враховуючи обставини цієї справи та вищевказані норми, підстави на які посилається суд першої інстанції для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - є порушенням норм закону та зловживанням права одного із учасників справи, статтею 257 ЦПК України не передбачені.

До того ж, не знайшли й свого підтвердження висновки суду щодо зловживання позивачем ОСОБА_1 процесуальними правами, передбачені статтею 44 ЦПК України.

На вказане вище суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Колегія зазначає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

Застосування судом правових норм та вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватися з урахуванням обставин конкретної справи та з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів.

Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд, таких принципів цивільного судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також із положень Конвенції щодо реалізації права на доступ до суду, повернення цивільного позову або залишення його без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому відповідно до положень ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 січня 2026 року в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим приміщенням — скасувати, направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 27 травня 2026 року.

Судді: