Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №638/25320/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/25320/25

Провадження №1-кп/638/1207/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №12025221070001135 від 18.09.2025 у відношенні :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Ізюм Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді механіка водія інженерного взводу батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», раніше не судимого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, -

за участю :

прокурорів : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпілих : ОСОБА_13 , ОСОБА_14

захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16

підсудного ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №259 (по стройовій частині) від 31.08.2024 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та проходив військову службу за контрактом на посаді механіка-водія інженерного взводу батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», та відповідно до приписів ст. 68 Конституції України, був зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, керуватися у своєї діяльності, як військовослужбовець Збройних Сил України, приписами ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Однак, в порушення вищезазначених приписів Конституції України, Законів України та військових статутів підсудний ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи умисно та протиправно, з почуття особистої неприязні до потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за наступних обставин.

Підсудний ОСОБА_17 17 вересня 2025 року, у темну пору доби, більш точний час під час досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, знаходився поряд із магазином «МініМаркет», розташованим в будинку №3-Д у в`їзді Ринковий в м. Ізюм Харківської області, який на той час перебував в оренді потерпілої ОСОБА_14 та в якому остання здійснювала свою підприємницьку діяльність, де у нього, з мотивів особистих неприязних відносин з ОСОБА_14 , раптово виник злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

Реалізуючи свій раптово виниклий, злочинний умисел, спрямований на пошкодження чужого майна, підсудний ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин з потерпілою, з метою пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, тримаючи в руках полімерну пляшку об`ємом 10 літрів із бензином, яку заздалегідь приготував і приніс для вчинення злочину, облив бензином раму вікна магазину «МініМаркет» та наявною запальничкою підпалив вказану рідину, чим спричинив пожежу, внаслідок якої було пошкоджено вікно та фасад вищезазначеного магазину «МініМаркет», вартість пошкоджень становить 55956 гривень, після чого, підсудний ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду у вказаній сумі.

Крім того, підсудний ОСОБА_17 , 19 вересня 2025 року близько 00 години 30 хвилин, більш точний час під час досудового розслідування та судового провадження встановити не виявилось можливим, знаходився поряд із будинком АДРЕСА_2 , розташована на першому поверсі якого квартира АДРЕСА_2 , на той час перебувала в фактичному, правомірному користуванні потерпілого ОСОБА_13 , де у нього, з мотивів особистих неприязних відносин з ОСОБА_13 , раптово виник злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

Реалізуючи свій раптово виниклий, злочинний умисел, спрямований на пошкодження чужого майна, підсудний ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин з потерпілою, з метою пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, тримаючи в руках полімерну пляшку об`ємом 10 літрів із бензином, яку заздалегідь приготував і приніс для вчинення злочину, облив бензином раму вікна квартири АДРЕСА_3 , та наявною запальничкою підпалив вказану рідину, чим спричинив пожежу, внаслідок якої було пошкоджено вікно та фасад вищезазначеної квартири АДРЕСА_2 , вартість яких становить 42577 гривень, після чого, підсудний ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду у вказаній сумі.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України не визнав, наголошуючи на тому, що інкримінованих злочинів не вчиняв. При цьому, підсудний ОСОБА_3 показав, що станом на вересень 2025 року він був військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді механіка водія військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос». Потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_18 йому відомі, вони мешкають разом в квартирі АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_14 здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в будинку АДРЕСА_4 . На початку вересня 2025 року у нього з ОСОБА_18 виникли неприязні відносини з приводу ОСОБА_14 , під час яких вони побилися. Ввечері та вночі 17.09.2025 він біля магазину ОСОБА_14 не був, підпал магазину не вчиняв. В ніч з 17.09.2025 на 18.09.2025 перебував у себе вдома, де мешкає один. Ввечері 18.09.2025 він на власному автомобілі приїхав до ОСОБА_18 та ОСОБА_14 за їх місцем мешкання до будинку АДРЕСА_2 , на першому поверсі якого була їх квартира. Він, перебуваючи на вулиці вибачився перед ОСОБА_14 за конфлікт, який стався раніше та поїхав у своїх справах. Підпал квартири потерпілих він не вчиняв. В ніч з 18.09.2025 на 19.09.2025 перебував у себе вдома, де мешкає один. Під час досудового розслідування надавав неправдиві, викривальні його показання. Вважає, що потерпілі його обмовляють.

Незважаючи на не визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 показала, що з потерпілим ОСОБА_18 вона мешкає однією родиною в квартирі АДРЕСА_3 , яку ОСОБА_18 під час війни винаймає у знайомого. Вона здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в будинку АДРЕСА_4 , де орендує приміщення, в якому розташований її магазин. Підсудний ОСОБА_3 її відомий на протязі останніх 6 років, взаємовідносин між ними не було. 17.09.2025 близько 23:30 години вона разом з ОСОБА_18 перебували за місцем мешкання, в цей час ОСОБА_18 по телефону повідомили, що горить її магазин. Прибувши з ОСОБА_18 на місце підпалу вони побачили, що горить пластикове вікно в магазині та пожежею пошкоджено фасад магазину. Пожежу потушили військові. ОСОБА_3 біля магазину вони не бачили. Про те, що ОСОБА_3 підпалив магазин її стало відомо під час досудового розслідування. За тиждень до вказаних подій між ОСОБА_18 та ОСОБА_3 виник конфлікт у зв`язку з тим, що останній в її адресу допускав образливі висловлювання, а ОСОБА_18 вимагав від нього вибачень. Після вказаних подій, вона за власні кошти здійснила заміну пошкодженого вікна, так як вона несе повну матеріальну відповідальність за схоронність орендованого приміщення, а тому вважає себе потерпілою від вказаного злочину. Фасад будинку так і залишився пошкодженим. 18.09.2025 вона разом з ОСОБА_18 перебувала за місцем мешкання де святкували з друзями та родичами день народження останнього. Близько 22-23 години вона разом з ОСОБА_18 перебула біля будинку, в цей час на автомобілі приїхав ОСОБА_3 , який вибачився перед нею за свої образливі висловлювання та поїхав. Будь-яких конфліктів під час спілкування між ними не було. 19.09.2025 близько 01:00 години вона разом з гостями пішла на кухню, де з відстані близько одного метра, через відкрите вікно кухні за сторони вулиці побачила обличчя ОСОБА_3 , який стояв біля вікна, після чого, відразу ззовні стався спалах полум`я на всю площу вікна, яке через відкрите вікно перекинулося всередину приміщення. Вони самотужки потушили пожежу. Внаслідок пожежі було пошкоджено пластикове вікно та фасад будинку. На місці пожежі вона відчувала запах бензину. Пошкоджене вікно вони замінили з ОСОБА_18 за власні кошти. Під час зазначених подій вона добре розгледіла ОСОБА_3 , так як він стояв поряд з вікном, на вулиці було зовнішнє освітлення, а в кухні світло не горіло, тому помилитися вона не могла. Як ОСОБА_3 підпалив вікно вона не бачила, так як все сталося дуже швидко. Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявляє, покарання ОСОБА_3 просить визначити на розсуд суду, при цьому врахувати, що від дій ОСОБА_3 могли постраждати мешканці будинку.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 показав, що з потерпілою ОСОБА_14 він мешкає однією родиною в квартирі АДРЕСА_3 , яку він під час війни винаймає у знайомого. ОСОБА_14 здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в будинку АДРЕСА_4 , де орендує приміщення, в якому розташований її магазин. Підсудний ОСОБА_3 йому раніше відомий, взаємовідносин між ними не було. За два-три тижня до підпалу ОСОБА_3 допускав образливі висловлювання в адресу ОСОБА_14 , а тому в наступному він зустрівши ОСОБА_3 біля магазину дружини, вимагав щоб він перед нею вибачився, внаслідок чого між ними виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої вони один одному наносили удари. 17.09.2025 близько 23:30 години він разом з ОСОБА_14 перебували за місцем мешкання, в цей час йому по телефону повідомили знайомі, що горить магазин ОСОБА_14 . Прибувши з ОСОБА_14 на місце підпалу вони побачили, що горить пластикове вікно в магазині та пожежею пошкоджено фасад магазину. Пожежу потушили військові. ОСОБА_3 біля магазину вони не бачили. Про те, що ОСОБА_3 підпалив магазин йому стало відомо під час досудового розслідування. Після вказаних подій, вони за кошти своєї родини здійснили заміну пошкодженого вікна, так як ОСОБА_14 несе повну матеріальну відповідальність за схоронність арендованого приміщення. Фасад будинку так і залишився пошкодженим. 18.09.2025 він разом з ОСОБА_14 перебували за місцем мешкання де святкували з друзями та родичами його день народження. Близько 22-23 години він перебував біля будинку, в цей час на автомобілі приїхав ОСОБА_3 , який сказав, що має намір вибачитися перед ОСОБА_14 , що й зробив коли вона вийшла на вулицю. Будь-яких конфліктів під час спілкування між ними не було. 19.09.2025 близько 01:00 години він перебував у кімнаті квартири, а ОСОБА_14 разом з гостями пішла на кухню. Почувши жіночі крики він забіг у кухню та побачив, що ззовні горить пластикове вікно, яке було відчинено на провітрювання. Вони самотужки потушили пожежу. Внаслідок пожежі було пошкоджено пластикове вікно та фасад будинку, вікно вони замінили за рахунок власних коштів, а тому він вважає себе потерпілим від вказаного злочину. ОСОБА_14 повідомила, що вона, перед тим, як вікно спалахнуло, чітко розгледіла ОСОБА_3 , який стояв зі сторони вулиці біля вікна, а потім воно спалахнуло. Він особисто в той момент не бачив ОСОБА_3 , також не бачив момент підпалу вікна. Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявляє, покарання ОСОБА_3 просить визначити на розсуд суду.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що підсудний ОСОБА_3 раніше її відомим не був, з потерпілими ОСОБА_18 та ОСОБА_14 вона перебуває у дружніх стосунках. Ввечері 18.09.2025 вона разом з чоловіком перебували за місцем мешкання ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , в квартирі АДРЕСА_3 , де святкували з друзями та родичами день народження ОСОБА_18 . Під час святкування потерпілі та гості виходили на вулицю, після чого потерпілі повідомили її, що до них приїздив ОСОБА_3 , який напередодні вчинив підпал їх магазину, він вибачався. Після 00:00 години 19.09.2025 вона почула тріск з кухні та слідом за ОСОБА_14 побігла на кухню, де побачила, що пластикове вікно, яке було відкрито на провітрювання горить ззовні, скло вікна було тріснуте, всередині квартири був дим. Хто вчинив підпал вікна вона не бачила. Чоловіки загасили полум`я, викликали поліцію. На наступний день вона бачила, що кухонне вікно має пошкодження внаслідок підпалу, також пошкоджено фасад будинку.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 щодо подій які відбувалися ввечері 18.09.2025 за місцем мешкання потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , під час святкування дня народження ОСОБА_18 , дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_19 . При цьому наголошував на тому, що під час святкування дня народження, він разом з потерпілими та гостями виходив на вулицю, де до потерпілих підійшов раніше йому незнайомий ОСОБА_3 , який вибачився перед потерпілими за наявний раніше між ними конфлікт, та пішов собі. Після 00:00 годин 19.09.2025 він допомагав ОСОБА_14 носити посуд на кухню. Перебуваючи на кухні він побачив сильний спалах в районі кухонного вінка ззовні, вогонь миттєво охопив пластикове вікно, яке було відкрито на провітрювання. В цей час, після спалаху він побачив ззовні чоловіка, який швидко побіг мимо вікна. Обличчя чоловіка він добре не розгледів, однак по статурі та одягу, він зрозумів, що це ОСОБА_3 , та як останнього він розгледів, коли він приїздив перед цим до будинку потерпілих. Він разом з іншими гостями погасили пожежу ззовні, вікно та фасад будинку були пошкоджені вогнем. Від віконної рами він відчував запах паливних матеріалів.

Також, вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 18.09.2025 та додатком до протоколу огляду місця події - фототаблицею, відповідно до яких в результаті огляду магазину «МініМаркет», розташованого в будинку АДРЕСА_4 , за місцем здійснення потерпілою ОСОБА_14 підприємницької діяльності, було виявлено ззовні та зсередини пошкодження вікна та фасаду магазину, внаслідок вчиненого підсудним ОСОБА_3 підпалу, та вилучені відповідні змиви кіптяви з поверхні вікна магазину. (т. 1, а.с.а.с. 84, 85-89);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 18.09.2025, відповідно до якої, виявлені та вилучені 18.09.2025 під час огляду місця події - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого в будинку АДРЕСА_4 , змиви кіптяви з поверхні вікна магазину, були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову СВ Ізюмського РУП ГУНП в Х\О. (а.с.а.с. 108-109);

- актом про пожежу від 18.09.2025 складеним уповноваженими особами ГУ ДСНС України у Харківській області та СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, відповідно до якого була встановлена причина та місце виникнення пожежі в магазині «МініМаркет», розташованого в будинку №3-Д у в`їзді Ринковий в м. Ізюм Харківської області, за місцем здійснення потерпілою ОСОБА_14 підприємницької діяльності, яка мала місце 17.09.2025 близько 23:48 години, а саме : потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал – металопластикову віконну раму та горюче облицювання стіни магазину. (т. 1, а.с.а.с. 101-102);

- висновком про причини виникнення пожежі від 19.09.2025 та додатком до висновку - фототаблицею, складеними уповноваженою особою Ізюмського РУ ЦЗ та ПД ГУ ДСНС України у Харківській області, яка мала місце 17.09.2025 в магазині «МініМаркет», розташованому в будинку №3-Д у в`їзді Ринковий в м. Ізюм Харківської області, за місцем здійснення потерпілою ОСОБА_14 підприємницької діяльності, а саме: потрапляння малокалорійного джерела запалювання на горючий матеріал – металопластикову віконну раму та горюче облицювання стіни магазину. (т. 1, а.с.а.с. 103-105, 106-107);

- реєстраційними документами щодо права власності та технічними документами на будівлю магазину «МініМаркет», розташованого в будинку АДРЕСА_4 , в якому потерпіла ОСОБА_14 , відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець, станом на 17.09.2025 здійснювала свою підприємницьку діяльність на підставі відповідного договору суборенди нежитлового приміщення №4 від 01.12.2024. (т. 1, а.с.а.с. 90, 91, 92-96, 97, 135-137);

- протоколом огляду місця події від 19.09.2025 та додатком до протоколу огляду місця події - фототаблицею, відповідно до яких в результаті огляду квартири АДРЕСА_3 , за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_18 , було виявлено ззовні пошкодження вікна та фасаду будинку, внаслідок вчиненого підсудним ОСОБА_3 підпалу, та вилучені відповідні змиви кіптяви з поверхні вікна квартири. (т. 1, а.с.а.с. 120-122, 123-127);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19.09.2025, відповідно до якої, виявлені та вилучені 19.09.2025 під час огляду місця події – квартири АДРЕСА_3 , змиви кіптяви з поверхні вікна квартири, були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову СВ Ізюмського РУП ГУНП в Х\О. (а.с. 138);

- реєстраційними документами щодо права власності та технічними документами на квартиру АДРЕСА_3 , яку винаймав потерпілий ОСОБА_18 та в якій станом на 19.09.2025 мешкав разом з потерпілою ОСОБА_14 (т. 1, а.с.а.с. 128-129, 130-133, 134);

- протоколом огляду місця події від 19.09.2025 та додатком до протоколу огляду місця події - фототаблицею, який фіксувався на відповідний електронний флеш-носій та інформація з якого була відтворена та досліджена у судовому засіданні, відповідно до яких в результаті огляду за місцем мешкання підсудного ОСОБА_3 в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , дозвіл на огляд якого, відповідно до приписів ст. 233 ч. 3 КПК України, було надано ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 22.09.2025 та за добровільної згодою підсудного ОСОБА_3 , була виявлена запальничка та полімерна пляшка об`ємом 10 літрів заповнена рідиною з характерним запахом бензину, які були добровільно видані підсудним ОСОБА_3 співробітникам поліції, та які, як зазначив підсудний ОСОБА_3 були ним використані, як знаряддя вчинення злочинів – підпалів вікон магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » потерпілої ОСОБА_14 та квартири потерпілого ОСОБА_18 , які мали місце, відповідно, 17.09.2025 та 19.09.2025. Окрім того, під час огляду місця події було вилучено одяг та взяття підсудного ОСОБА_3 (т. 1, а.с.а.с. 168-173, 174-184, 185);

Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що дійсно за його згоди та участі проводився вищезазначений огляд місця події, під час якого він добровільно надав співробітникам поліції свій одяг, взуття, належну йому ємність з бензином та запальничку. При цьому наголошував на тому, що ємність з бензином та запальничку використовував у побуті, в наданий співробітникам поліції одяг та взуття, 17.09.2025 та 19.09.2025 вдягнутий на обутий не був. Під час огляду місця події він обмовив себе, зазначивши, що підпали магазину та квартири здійснив саме він. Вказані дії вчинив під примусом співробітника поліції, анкетні дані якого йому невідомі. З приводу примусу він уповноваженого прокурора та слідчого суддю не повідомляв, так як вважав це марним. З протоколом огляду місця події він був ознайомлений та його підписав.

- протоколом отримання зразків для експертного дослідження від 19.09.2025, відповідно до якого у підсудного ОСОБА_3 , з метою проведення відповідних досліджень по кримінальному провадженню, було здійснено відібрання біологічних зразків. (т. 1, а.с.а.с. 190-191);

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19.09.2025, відповідно до якої, виявлені та вилучені 19.09.2025 під час огляду місця події за місцем проживання підсудного ОСОБА_3 запальничка, полімерна пляшка об`ємом 10 літрів заповнена рідиною з характерним запахом бензину, змив з ручки полімерної пляшки, одяг та взяття підсудного ОСОБА_3 , а також відібрані у підсудного ОСОБА_3 біологічні зразки для експертного дослідження, були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову СВ Ізюмського РУП ГУНП в Х\О. (т. 1, а.с.а.с. 208-209);

- протоколом слідчого експерименту від 19.09.2025 та додатком до протоколу слідчого експерименту - фототаблицею, який фіксувався на відповідний електронний флеш-носій та інформація з якого була відтворена та досліджена у судовому засіданні, за участю підсудного ОСОБА_3 , в ході якого, останній, в присутності понятих, перебуваючи, по черзі, на місці вчинення інкримінованих йому злочинів, а саме біля магазину «МініМаркет», розташованого в будинку АДРЕСА_4 та біля вікна квартири АДРЕСА_3 , виклав обставини вчинених злочинів, а саме підпалу вікна магазину, який мав місце 17.09.2025 та підпалу вікна квартири АДРЕСА_2 , який мав місце 19.09.2025, детально надав пояснення своїм діями, відобразив механізм вчинення підпалів, зазначив місця – вікна магазину та квартири, на які лив бензин з наявною у нього полімерної пляшки, наголошуючи на тому, що підпал вчинив з використанням наявної у нього запальнички. (т. 1, а.с.а.с. 192-195, 196-201, 202);

Відеозапис, який міститься на електронному флеш-носії з фіксацією проведення вищезазначеної слідчої дії – слідчого експерименту за участю підсудного ОСОБА_3 був переглянутий та досліджений в судовому засіданні. При цьому, з дослідженого відеозапису вбачається, що під час проведення слідчої дії підсудний ОСОБА_3 , добровільно, без фізичного чи психічного примусу з боку учасників слідчої дії, надав свою згоду на проведення слідчого експерименту. Після чого детально та послідовно виклав обставини вчинення інкримінованих йому злочинів та відтворив їх на місці проведення слідчого експерименту. Наголошуючи на тому, що вказані протиправні дії вчинив у зв`язку з наявними неприязними стосунками з потерпілими, так як хотів у такий спосіб їм помститися.

Також суд зазначає, що підсудний ОСОБА_3 під час проведення зазначеної слідчої дії викладаючи свої протиправні дії одночасно відтворював їх на місці, ретельно викладаючи мету, місце вчинення злочинів, знаряддя, механізм, локалізацію та спосіб вчинення підпалів, маршрут руху до місця вчинення злочинів та шляхи відходу після їх вчинення. При цьому, з метою уточнення відповідних дій, підсудному учасниками слідчої дії, ставились відповідні питання, щодо механізму та обставин вчинення злочинів, на які ОСОБА_3 добровільно та послідовно надавав відповіді та зазначав обставини, які були відомі лише йому та не були відомі іншим учасникам слідчої дії, так як під час вчинення ОСОБА_3 злочинів, очевидці були відсутні.

Переглянувши відеозапис з фіксацією проведення вищезазначеної слідчої дії – слідчого експерименту підсудний ОСОБА_3 зазначив, що дійсно під час досудового розслідування, за його участю була проведена зазначена слідча дія, під час якої він на місці надав пояснення та відтворив події вчинення підпалів. При цьому, наголошував на тому, що під час слідчого експерименту знову ж таки себе обмовив, так як інкримінованих злочинів не вчиняв.

- протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 10.12.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 впізнав підсудного ОСОБА_3 як особу, яка в ніч з 18.09.2025 на 19.09.2025, безпосередньо перед тим, як загорілося вікно в квартирі АДРЕСА_3 , перебувала біля зазначеного будинку. (т. 2, а.с.а.с. 230-231, 232).

- висновком судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/121-25/25768-ФХД від 20.10.2025, відповідно до якого встановлено, що надана на дослідження рідина яка знаходиться в полімерній пляшці, яка була вилучена 19.09.2025 під час огляду місця події за місцем мешкання підсудного ОСОБА_3 , має вуглеводневий склад, характерний для світлих нафтопродуктів – бензинів. (т. 1, а.с.а.с. 215-218);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-25/25600-БД від 22.10.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підсудного ОСОБА_3 , (об`єкт №1) (таблиця 1.1, додаток 1). (т. 2, а.с.а.с. 100-106);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/121-25/25931-БД від 17.11.2025, відповідно до якого встановлено, що на наданій на дослідження запальничці (об`єкт №1), яка була вилучена 19.09.2025 під час огляду місця події за місцем мешкання підсудного ОСОБА_3 , виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на запальничці (об`єкт №1) (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на запальничці (об`єкт №1) (таблиця 1.1, додаток 1), є змішаними, містять генетичні ознак більш, ніж однієї особи,, серед яких містяться генетичні ознаки зразка букального епітелію підсудного ОСОБА_3 (об`єкт №1 згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 22.10.2025 №СЕ-19/121-25/25600-БД). (т. 2, а.с.а.с. 109-117);

- висновком судової пожежно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28248-ПТ від 17.11.2025, відповідно до якого встановлено, що технічною причиною пожежі в житловій квартирі за місцем мешкання потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , яка мала місце 19.09.2025, є загоряння горючих елементів віконної рами під впливом джерела відкритого вогню (полум`я сірника, запальнички, факела тощо) у присутності інтенсифікатора горіння – легкозаймистої (горючої) речовини. (т. 2, а.с.а.с. 126-130, 132-140);

- висновком судової пожежно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28249-ПТ від 17.11.2025, відповідно до якого встановлено, що технічною причиною пожежі в торгівельному павільйоні, в якому здійснювала свою підприємницьку діяльність потерпіла ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 , яка мала місце 17.09.2025, є займання пароповітряної фази горючої (легкозаймистої) речовини, розлитої на підвіконні на всередині приміщення. Займання відбулося під впливом термічної дії нештатного (непередбаченого технологічними умовами) джерела відкритого вогню (полум`я сірника, запальнички, факела тощо). (т. 2, а.с.а.с. 142-146, 148-160);

- висновком судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28420-БТ від 15.12.2025, відповідно до якого встановлено, що розмір матеріальної шкоди для усунення пошкоджень від пожежі, яка сталася 17.09.2025 у торгівельному павільйоні, в якому здійснювала свою підприємницьку діяльність потерпіла ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 , станом на 17.09.2025 складає 55956 гривен. Розмір матеріальної шкоди для усунення пошкоджень від пожежі, яка сталася 17.09.2025 у торгівельному павільйоні, в якому здійснювала свою підприємницьку діяльність потерпіла ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 , станом на дату складення експертного висновку складає 57964 гривен. (т. 2, а.с.а.с. 162-176, 178);

- висновком судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28421-БТ від 16.12.2025, відповідно до якого встановлено, що розмір матеріальної шкоди для усунення пошкоджень від пожежі, яка сталася 19.09.2025 за місцем мешкання потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 19.09.2025 складає 42577 гривен. Розмір матеріальної шкоди для усунення пошкоджень від пожежі, яка сталася 19.09.2025 за місцем мешкання потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3 , станом на дату складення експертного висновку складає 43919 гривен. (т. 2, а.с.а.с. 180-193, 195).

Суд не бере до уваги твердження сторони захисту з приводу того, що при вищезазначених обставинах підсудний ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину не вчиняв, при вищезазначених обставинах підпалу вікон магазину та квартири не вчиняв, його вина у вчиненні інкримінованого злочину не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як, на думку сторони захисту, під час досудового розслідування ОСОБА_3 надав слідчому неправдиві показання під впливом співробітника поліції, та вважає їх хибними, а тому розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з наступних підстав.

Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу кримінального правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (постанова ВС від 23.09.2020 у справі №712/7368/13-к).

Навпаки, приписи ст. 94 КПК України визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказування об`єктивної та суб`єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підсудного, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування), зокрема таких елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, як прямого умислу та того чи іншого мотиву.

Суд зазначає, що у судовому засіданні доведена вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні двох епізодів інкримінованого йому кримінального правопорушення-злочину, яка підтверджується об`єктивно з`ясованими судом обставинами вчинення злочину, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК України, а саме : показаннями потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними письмовими доказами, зокрема протоколами оглядів місця подій, протоколом слідчого експерименту за участі підсудного ОСОБА_3 , складеним уповноваженими особами ГУ ДСНС України у Харківській області актом про пожежу та причини її виникнення, вилученими речовим доказами, висновками відповідних експертиз, протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_20 тощо.

Суд визнає показання потерпілих та свідка послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, а тому, підстав не довіряти їм суд не вбачає.

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що будь-яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідками ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та підсудним ОСОБА_3 до вчинення ним вказаного кримінального правопорушення-злочину не було, так як вказані особи до зазначених подій один одного взагалі не знали, що свідчить про відсутність у свідка підстав для наклепу на підсудного.

Суд зазначає, що хоча перед вищезазначеними подіями між потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та підсудним ОСОБА_3 виникли неприязні відносини на побутовому підгрунті, однак на переконання суду вони не є такими, що могли спонукати потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження, будучи приведеними судом до присяги та в повній мірі усвідомлюючи можливість настання кримінальної відповідальності, надати суду завідомо неправдиві показання, з метою обмови ОСОБА_3 та безпідставного обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину.

Будь-яких даних, які б достеменно свідчили про те, що ОСОБА_3 не причетний до вчинення двох епізодів інкримінованого йому злочину, досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження не містять, стороною захисту також не надано суду, доказів на спростування висунутого підсудному ОСОБА_3 обвинувачення.

Судом зазначається, що при вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення, визначеним приписами ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням ( постанови ВС від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17 та ін.).

Під час судового розгляду кримінального провадження у відношенні підсудного ОСОБА_3 , судом належним чином перевірені як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту.

При цьому, на переконання суду, версія сторони захисту не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для розумного сумніву у винуватості підсудного ОСОБА_3 у світлі встановлених судом обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

А тому, посилання сторони захисту на зазначені обставини судом розцінюються критично, як спосіб захисту підсудного ОСОБА_3 від пред`явленого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, з метою уникнення відповідальності за скоєне, а тому не приймаються до уваги та вважаються такими, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Судом під час судового розгляду кримінального провадження, не встановлена недопустимість досліджених у судовому засіданні доказів, а також процесуальних порушень приписав КПК України.

Судом зазначається, що встановлені під час судового розгляду обставини свідчать про те, що дії підсудного ОСОБА_3 були попередньо спланованими, носили цілеспрямований характер, мали єдиний злочинний мотив – пошкодити майно потерпілих, у вибраний ним спосіб – шляхом підпалу, з використанням відповідного підшуканого заздалегідь знаряддя вчинення злочину, та мали на меті у такий завідомо злочинний спосіб, шляхом заподіяння відповідної шкоди, особисто помститися потерпілим з приводу раніше виниклої конфліктної ситуації,

Підсумовуючи, суд вважає, що підсудний ОСОБА_3 , під час вчинення інкримінованого йому злочину, усвідомлював протиправність своїх дій передбачав їх суспільно небезпечні наслідки й бажав їх настання, з метою досягнення злочинного результату – шляхом підпалу заподіяти потерпілим відповідну шкоду.

Таким чином, ступінь вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених протиправних діянь, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, які є послідовними та в повній мірі узгоджуються між собою, у зв`язку з чим у суд відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості.

Органом досудового розслідування підсудному ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України по факту вчинення 17.09.2025 умисного пошкодження чужого майна, шляхом підпалу з зазначенням у формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 первісного умислу, направленого на знищення чужого майна.

Між тим в подальшому формулюванні висунутого ОСОБА_3 обвинувачення по вказаному епізоду, направленість умислу ОСОБА_3 , під час безпосереднього виконання протиправних дій, зазначена, як пошкодження чужого майна, з зазначенням остаточної кваліфікації протиправних дій ОСОБА_3 за ст. 194 ч. 2 КК України, саме за ознакою пошкодження чужого майна. (т.1, а.с.а.с. 1-7; т. 3, а.с.а.с. 27-33).

З досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема з висновку судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28420-БТ від 15.12.2025, вбачається, що внаслідок саме пошкодження від пожежі, яка сталася 17.09.2025 у торгівельному павільйоні, встановлено відповідний розмір матеріальної шкоди.

Таким чином, суд вважає за необхідне з обвинувачення ОСОБА_3 по зазначеному епізоду, який мав місце 17.09.2025, виключити посилання на наявність у ОСОБА_3 первісного умислу, направленого на знищення чужого майна, так як його умисел був направлений саме на пошкодження чужого майна.

Органом досудового розслідування підсудному ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України по факту вчинення 19.09.2025 умисного пошкодження чужого майна, шляхом підпалу з зазначенням у формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 первісного умислу, направленого на знищення чужого майна, а також наслідків протиправних дій – знищення вікна та фасаду житлової квартири, яка належить на праві власності потерпілого ОСОБА_13 .

Між тим в подальшому формулюванні висунутого ОСОБА_3 обвинувачення по вказаному епізоду, направленість умислу ОСОБА_3 , під час безпосереднього виконання протиправних дій, зазначена, як пошкодження чужого майна, з зазначенням остаточної кваліфікації протиправних дій ОСОБА_3 за ст. 194 ч. 2 КК України, саме за ознакою пошкодження чужого майна. (т.1, а.с.а.с. 1-7; т. 3, а.с.а.с. 27-33).

З досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема з висновку судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/121-25/28421-БТ від 16.12.2025, вбачається, що внаслідок саме пошкодження від пожежі, яка сталася 19.09.2025 у квартирі АДРЕСА_3 , яка перебувала не у власності, а у правомірному користуванні ОСОБА_13 , встановлено відповідний розмір матеріальної шкоди.

Таким чином, суд вважає за необхідне з обвинувачення ОСОБА_3 по зазначеному епізоду, який мав місце 19.09.2025, виключити посилання на наявність у ОСОБА_3 первісного умислу, направленого на знищення чужого майна, так як його умисел був направлений саме на пошкодження чужого майна; посилання на наслідки протиправних дій – знищення вікна та фасаду житлової квартири, які фактично були пошкоджені, а також посилання на належність квартири на праві власності потерпілому ОСОБА_13 , який, як встановлено у судовому засіданні не є її власником, так як квартира перебуває в його правомірному користуванні.

Сукупність наведених та досліджених у судовому засіданні доказів, свідчать про те, що дії підсудного ОСОБА_3 за ст. 194 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, так як він своїми діями вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

При визначенні підсудному ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, данні про особу підсудного, який раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, за місцем проходження військової служби характеризується з негативної сторони, як військовослужбовець, який не відповідає займаної посаді, за місцем фактичного мешкання характеризується з позитивної сторони, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, під час проходження військової служби за наданням медичної допомоги до відповідної медичної служби військової частини не звертався. (т. 1, а.с.а.с. 139-141, 142-144, 145, 146, 147, 148, 149, 150 ; т. 2, а.с.а.с. 14, 16, 61).

У відповідності до приписів ст.ст. 66, 67 КК України, обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

Вказані обставини скоєння підсудним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а саме двох епізодів тяжкого злочину, відношення підсудного до вчиненого злочину та їх для потерпілих наслідків, відсутності у нього почуття каяття та жалю за скоєне, а також дані, які характеризують його особу, свідчать про аморальну та антисоціальну поведінку підсудного ОСОБА_3 , зухвале ігнорування ним правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві, не бажання стати на шлях виправлення та перевиховання та наявність стійкого бажання у подальшому вчиняти кримінальні правопорушення, а тому на переконання суду, його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, продовження злочинної поведінки та не досягнення визначеної приписами КК України мети кримінального покарання в разі застосування щодо нього приписів ст.ст. 75, 76 КК України, також враховуючи відсутність підстав для застосування приписів ст. 69 КК України.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, з урахуванням даних про особу підсудного ОСОБА_3 , відсутності обставин, які як пом`якшують, так і обтяжують покарання, обставин вчинення вказаних двох епізодів кримінального правопорушення-злочину, відношення до скоєного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк, так як підсудний ОСОБА_3 потребує застосування найбільш суворого заходу державного примусу.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудного ОСОБА_3 , під час досудового розслідування, відповідно до приписів ст. 208 КПК України, 19.09.2025 було затримано за підозрою у вчинення зазначеного кримінального правопорушення, та на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 20.09.2025 ОСОБА_3 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор », у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_3 з моменту фактичного затримання – з 19.09.2025. (т. 1, а.с.а.с. 186-188, 203-207; т. 2, а.с.а.с. 196-199).

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили та направлення його для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор ».

Потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_13 цивільні позови по кримінальному провадженню не заявлені.

При проведенні судових будівельно-технічних, пожежо-технічних, хімічних та молекулярно-генетичних експертиз, експертами державної спеціалізованої установи – Харківський НДКЦ МВС України були витрачені кошти в загальній сумі 95323 гривни 88 копійок, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності до приписів ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. (т. 1, а.с. 219; т. 2, а.с.а.с. 80, 86, 92, 98, 107, 118, 124, 131, 147, 177, 194).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до приписів ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3 на користь держави.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 24.09.2025, з метою забезпечення збереження речових доказів, було накладено арешт на вилучене 19.09.2025 під час огляду місця події за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 належне останньому майно, а саме : кросівки ТМ «Воntimes», джинсові штани ТМ «Fangsida», футболку з написами «Denim Blue», запальничку, полімерну пляшку, в якій міститься бензин. (т. 2, а.с.а.с. 210-213).

Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, зокрема, одяг належить підсудному ОСОБА_3 , запальничка та пляшка з бензином є знаряддям вчиненого ОСОБА_3 злочину, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Речові докази, які перелічені та зазначені в постановах про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 18.09.2025, 19.09.2025 та які зберігаються в камері схову СВ Ізюмського РУП ГУНП в Х/О : належне підсудному ОСОБА_3 майно, а саме : кросівки ТМ «Воntimes», джинсові штани ТМ «Fangsida», футболка з написами «Denim Blue» - підлягають поверненню підсудному ОСОБА_3 за належністю; знаряддя вчиненого підсудним ОСОБА_3 злочину, а саме: запальничка, полімерна пляшка, в якій міститься бензин, а також зразок букального епітелію підсудного ОСОБА_3 , - підлягають знищенню. (т. 1, а.с.а.с. 108-109, 138, 208-209; т. 2. а.с.а.с. 222, 223, 224, 225).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону у виді 5 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчої установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 19 вересня 2025 року.

Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_3 , до набранням вироком законної сили, залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути зОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 95323 гривни 88 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду м. Харкова від 24.09.2025 на речові докази, а саме : кросівки ТМ «Воntimes», джинсові штани ТМ «Fangsida», футболку з написами «Denim Blue», запальничку, полімерну пляшку, в якій міститься бензин.

Речові докази, які зберігаються в камері схову СВ Ізюмського РУП ГУНП в Х/О : кросівки ТМ «Воntimes», джинсові штани ТМ «Fangsida», футболку з написами «Denim Blue», - повернути підсудному ОСОБА_3 за належністю; запальничку, полімерну пляшку, в якій міститься бензин, зразок букального епітелію ОСОБА_3 , - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Шевченківський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_3 той же строк, з моменту вручення йому копій вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1