Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №204/12073/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12073/25

Провадження № 2/204/1083/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17640,00 грн., а також стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що відповідач звернувся до позивача за правовою допомогою та 18.03.2024 між сторонами укладено договір про надання правової допомоги. При веденні справи відповідача у суді, позивачем було виявлено порушення умов Договору та Закону зі сторони відповідача, а саме пункту 6, який визначав обов`язок відповідача надавати повну та правдиву інформацію по справі, справно сплачувати гонорар і витрати адвоката. На підставі ст.28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.10 Договору, надання правової допомоги на представництво в суді було припинено, про що відповідно до ч.4 ст.64 ЦПК України був повідомлений суд. Гонорар за виконану роботу склав 115 000 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнуто 115 000,00 грн. Оскільки борг не повернутий і позивач вважає за необхідне, скористатися правом стягнення з відповідача коштів за користування грошима, що визначено ст. 625 ЦК Україна.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що між сторонами 18 березня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги № 18/03-24 та у пункті 7 договору визначено, що гонорар за надану правову допомогу визначається у додатковій угоді.

Судом також встановлено, що 03.09.2024 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги від 18 березня 2024 року № 18/03-24, відповідно до якої з огляду на особливості справи та об`єм роботи, сторонами погоджено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу складає 115000 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року по справі №204/9057/24, яке залишено без змін Дніпровським апеляційним судом, позовну заяву про стягнення боргу задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 115000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Згідно зі статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника, що спрямована на захист майнового права кредитора, шляхом компенсації знецінення грошових коштів та отримання плати за користування ними.

Таким чином, невиконання відповідачем рішення суду є триваючим правопорушенням, що надає позивачу право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахування 3 % річних за заборгованість за зобов`язанням в розмірі 115000,00 грн. за період з 16.09.2024 по 11.11.2025 (включно) становлять 3986,01 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановив, що він здійснений відповідно до вимог закону, з урахуванням суми заборгованості, кількості днів прострочення та встановленої процентної ставки, а тому є обґрунтованим.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, окрім трьох процентів річних від простроченої суми на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до розрахунку інфляційних нарахувань, такі нарахування становлять 13 654,89 грн = 115 000,00 грн (сума боргу) х 111,874 % (сукупний індекс інфляції) / 100%.

Наданий розрахунок інфляційних втрат у розмірі 13654,89 грн здійснений із застосуванням офіційних індексів інфляції, оприлюднених уповноваженим органом державної статистики, відповідає вимогам законодавства та є арифметично правильним.

Таким чином, надані позивачем розрахунки є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим приймаються судом як належні та допустимі докази.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем порушено грошове зобов`язання, а позивач має право на захист свого майнового права шляхом стягнення передбачених законом сум відповідальності.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Чернецька Олена Анатоліївна, яка діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.11.2025 року, відповідно до якої визначено, що гонорар за надану правову допомогу в суді становить 15 000,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Чернецької О.А., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 15 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість послуг з вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 258, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 17640,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова