Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №175/17998/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/17998/25

Провадження № 2/175/3788/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01 квітня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретареві судового засідання Грицай К.С.

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Пантелеєвої Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали позовної заяви розподілено до провадження судді Бойка О.М.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:

-Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 03 жовтня 2020 року Шевченківським районним у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис про шлюб №524, залишивши дитину сторін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 31 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_1 до 03 квітня 2039 року включно.

Свій позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ), який був зареєстрований 03 жовтня 2020 року Шевченківським районним у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис про шлюб №524.

Від шлюбу мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що мешкають окремо вже тривалий час, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть.

Вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком з червня 2025 року. Мати участі у вихованні сина не приймає та не надає жодної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Була належним чином повідомлена.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явились. Були належним чином повідомлені. Надали клопотання про розгляд справи без участі представника та письмові пояснення по суті позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу 3 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Факт перебування сторін у шлюбних правовідносинах підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис про шлюб №524 від 03 жовтня 2020 року, зареєстрований Шевченківським районним у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Від шлюбу мають спільну дитину, а саме: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги, щодо розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони мешкають окремо, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком з червня 2025 року. Мати участі у вихованні сина не приймає та не надає жодної допомоги.

Вказане додатково підтверджується: довідкою директора дитячого садку, який відвідує ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вказано, що батько приводить сина, а мати не бере участі в вихованні дитини.

В характеристиці наданій дитячим садком, вказано, що дитина фізично розвинена, активна та доглянута. Вихованням займається лише батько.

Згідно довідки Академії футболу «Шлях чемпіона» ОСОБА_1 займається футболом в молодшій групі, відповідально ставиться до тренувань та виховується самостійно батьком.

За актом обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , вказано, що в квартирі є дитяча кімната із всіма зручностями та умовами для розвитку дитини. В квартирі проживають батько та син.

За Наказом Міністерства молоді та спорту України Про участь офіційної делегації національної збірної команди України з плавання у чемпіонаті Литви №7571 від 26.11.2025 року, ОСОБА_1 входить до складу делегації національної збірної команди України у якості тренера. Має бронювання та відстрочку.

За актом обстеження умов проживання Службою у справах дітей Шевченківського району Дніпровської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , вказано, що в квартирі проживають батько ОСОБА_1 та його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для дитини створенні усі умови для розвитку та навчання.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином встановлено, що відповідач фактично самоусунувся від утримання спільної дитини та у добровільному порядку не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, яка повністю знаходяться на утриманні позивача, тому суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Згідно статті 160 Сімейного кодексу України право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначаються за згодою батьків.

На сьогоднішній день відповідачка не в змозі надати, певних умов для виховання дитини та його розвитку.

Через те, що матір не проживає разом із дитиною, займається своїми справами, не приділяє дитині увагу, не займається його вихованням, дитина постійно знаходиться зі батьком.

Позивач офіційно працевлаштований є тренером громадської організації «Федерації плавання України» у зв`язку з цим має відстрочку від мобілізації до 23.01.2027 року.

На підставі акту обстеження житлово-побутових умов проживання складеного головними спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради встановлено за місцем проживання позивача, батьком створені належні умови для проживання дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Квартира з усіма зручностями, у кімнатах є необхідні меблі, побутова техніка та речі особистого вжитку. Для виховання дитини створені окрема кімната дитини, де є місце для сну, відпочинку, шафа для одягу. Дитина проживає тільки з батьком.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до задоволення.

Факт, який просить встановити позивач, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника як батька малолітньої дитини, і таке потрібне з метою захисту прав та інтересів дитини заявника.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Відомості, які б спростовували даний висновок суду - відсутні.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги за даним позовом є обґрунтовані та доведеними доказами наявними в матеріалах справи, тому підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 03 жовтня 2020 року Шевченківським районним у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис про шлюб №524, залишивши дитину сторін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 31 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Держави, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко