Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №175/19484/24 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/19484/24

Провадження № 1-кп/175/1203/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024052390001375 від 14 серпня 2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Краматорськ Донецької області, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резервi, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов`язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки тa мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 30 грудня 2004 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином ОСОБА_4 є військовозобов`язаним. У зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України по мобілізації ОСОБА_4 06 серпня 2024 року пройшов військово-лікарську комісію, згідно з якою визнаний придатним до військової служби.

06 серпня 2024 року ОСОБА_4 вручено під особистий підпис повістку №501 від 06 серпня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_4 наказано з`явитись о 08.00 год 09 серпня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України

Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_4 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією без поважних причин, маючи можливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст. ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» 09 серпня 2024 року та в подальшому не прибув до місця призову - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав, при цьому факт отримання повістки не заперечував, зазначив, що має проблеми зі здоров`ям, але вказав, що під час проходження ВЛК жодних документів, які б підтверджували незадовільний стан здоров`я, не надавав.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю таких доказів, що були досліджені та перевірені судом під час судового розгляду, а саме:

-поясненням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо підтвердження факту ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з яким у результаті проведення роботи з питань призову військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, встановлено, що ОСОБА_4 згідно з обліковою карткою не проходив строкову військову службу, 30 грудня 2004 року взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . 06 серпня 2024 року ОСОБА_4 була вручена повістка про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 09 серпня 2024 року для призову на військову службу під час мобілізації, про що свідчить його розписка про отримання вказаної повістки. Проте, отримавши повістку ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, ст.ст. 1, 10, 42 Закону України «Про військовий облік і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 09 серпня 2024 року прибув, але, маючи прямий умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, до ІНФОРМАЦІЯ_6 не прибув, тобто з 09 серпня 2024 року незаконно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації;

-військовим квитком № НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_4 військову службу не проходив;

-довідкою військо-лікарської комісії від 06 серпня 2024 року №184/3469, згідно з якою рядовий ОСОБА_4 пройшов медичний огляд ВЛК КНП «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради Донецької області від 06 серпня 2024 року. Діагноз: здоровий; придатний до військової служби. З постановою ВЛК ОСОБА_4 ознайомлений 06 серпня 2024 року.

-карткою обстеження та медичного огляду № 184/3469, згідно з якою 06 серпня 2024 року у КНП «Міська лікарня № 2» Краматорської міської ради Донецької області ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження, був оглянутий спеціалістами. Діагноз та постанова ВЛК: здоровий; придатний до військової служби;

-аркушем доведення вимог надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з яким ОСОБА_4 не має права на відстрочку згідно з ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

-аркушем доведення вимог законодавства України з питань оборони, згідно з яким ОСОБА_4 ознайомлений з нормативно-правовими актами України з питань оборони та відповідальністю громадян за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією, ухилення від військового обліку та спеціальних зборів;

-аркушем доведення вимог законодавства України з питань оборони, згідно з яким ОСОБА_4 ознайомлений з нормативно-правовими актами України з питань оборони та відповідальністю громадян за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією, ухилення від військового обліку та спеціальних зборів;

-поіменним списком військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , оповіщені та підлягають явці на відправку до складу команди 239 ЦПП 09 серпня 2024 року о 15 годині 00 хвилин;

-рапортом до ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08 серпня 2024 року стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 ;

-журналом обліку видачі та вручення повісток військовозобов`язаним про призов на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 № 01-35, згідно з яким ОСОБА_4 09 серпня 2024 року має прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що він особисто розписався;

-речовими доказами: пояснення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копією облікової картки до військового квитка; копією обліково-послужної картки до військового квитка; копією мобілізаційного розпорядження; копією довідки ВЛК; копією паспорта; копією картки фізичної особи - платника податків; копією аркушів доведення вимог законодавства; копією журналу обліку видачі та вручення повісток; копією корінця розписки; копією списку військовозобов`язаних, які підлягають явці на відправку; копією рапорту про здійсненні заходи щодо пошуку військовозобов`язаного.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який у 2024 році перебував на посаді Начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів та солдат запасу ІНФОРМАЦІЯ_6 , пояснив, що на початку серпня 2024 року ОСОБА_4 пройшов ВЛК, був визнаний дієздатним та отримав повістку, але не прибув до місця призову - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також повідомив, що не пам`ятає хто вручав ОСОБА_4 повістку, однак в журналі обліку видачі та вручення повісток військовозобов`язаним є розписка з розписом обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який з листопада 2022 року перебуває на посаді Голови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 , пояснив, що з обвинуваченим особисто не знайомий, не пам`ятає обставини за якими ОСОБА_4 проходив ВЛК. Зазначає, що згідно довідки обвинувачений придатний до військової служби, скарг на стан здоров`я від ОСОБА_4 не надходило, якщо б були скарги від ОСОБА_4 , його направали на додаткове обстеження.

Отже, показаннями вказаних свідків підтверджується факт ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час воєнного стану без поважних причин.

При цьому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що через стан здоров`я він не може проходити військову службу, так як це спростовується та суперечить іншим зібраним у провадженні доказам, у зв`язку з чим суд розцінює таку позицію обвинуваченого ОСОБА_4 як його спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Суд, аналізуючи вищезазначені докази, вважає, що ці докази є належними, допустимими та достовірними, вони є взаємопов`язаними, такими, що узгоджуються між собою та підтверджують один одного, мають значення для цього кримінального провадження, а їх сукупність є достатньою для висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України, доведена під час судового розгляду поза розумним сумнівом.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, який посягає на встановлений законом порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом за мобілізацією, проте відмова обвинуваченого від виконання свого конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України вказує на значну суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. При цьому суд зважає на те, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті).

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, і саме таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України, так само як і положень ст. 75 КК України судом не встановлено.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази: копії документів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1