Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №460/786/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 рокум. Рівне№460/786/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та зобов`язати його нарахувати та здійснити виплату для позивача одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153).

Свій позов позивача обґрунтовує тим, що 08.12.2025 вона звернувся до відповідача-1 із рапортом, у якому просила призначити та виплатити їй одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, виплата якої передбачена пунктом 4 Постанови №153, оскільки вона має всі необхідні складові для виплати їй такої одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, а саме: у віці до 25 років було прийнято на військову службу за контрактом під час воєнного стану і вона проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153. Однак, у відповідь на вказаний рапорт відповідач-1 відмовив позивачці у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови №153 так як «військовослужбовець прийнятий на військову службу до 24.02.2022». Такі дії відповідача-1 позивачка вважає протиправними і тому звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 стверджує, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачка не навела конкретних випадків бездіяльності посадових осіб відповідача-1. Зокрема, відповідач-1 зазначає, що на виконання розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу-заступника командира Сил територіальної оборони Збройних Сил України №427/р від 20.03.2025 з метою забезпечення ефективного та своєчасного використання коштів, недопущення випадків незаконних виплат (переплат) вказаної винагороди відповідач-1 листом від 25.12.2025 №3949с направив до відповідача-2 за підпорядкуванням пакет документів на розгляд та перевірку наявності підстав для призначення і виплату для позивачка винагороди, де за результатами такого розгляду відповідач-2 прийняв рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказу на виплату одноразової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України у підпорядкованих військових частинах (далі – Комісія) №14 від 10.01.2026 із висновком про непогодження позивачці виплати винагороди, де відповідно до інформації зазначеної в додатку 2 до цього протоколу підставою непогодження призначення винагороди позивачу є: «Військовослужбовець прийнятий на військову службу до 24.02.2022». Такий висновок комісії, на думку відповідача-1, відповідає чинному законодавству, зокрема, абзацу 2 пункту 4 Постанови 153. З урахуванням наведеного, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні вказаного адміністративного позову.

Відповідач-2 свого відзиву на позовну заяву до суду не подав, однак у клопотанні про долучення доказів серед іншого зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 з дня формування, не була та не є розпорядником бюджетних коштів, та постійно перебувала(є) на фінансовому та інших видах забезпечення у інших військових частинах, а тому всі розрахунки та виплати здійснювали(є) з дня формування до 31 липня 2022 року - Військова частина НОМЕР_3 , з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року - Військова частина НОМЕР_4 , а з з 01 серпня 2023 року по теперішній час - Військова частина НОМЕР_1 на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 . Відповідач-2 стверджує, що за результатами засідання комісії з перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України у підпорядкованих військових частин не видає накази про виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153, а відтак, не є особою, відповідальною за видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди позивачці відповідно до Постанови №153. Оскільки, як зазначає відповідач-2, позивачка проходила військову службу у відповідача-1, то виплата здійснюється за наказом командира відповідача-1, виданого на підставі переліку документів визначеного окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд за погодженням протоколом засідання комісії з перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України у підпорядкованих військових частин.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 18.01.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 19.01.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 21.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.

Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 06.02.2026 відзив, у якому відповідач-1 виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав до суду 15.02.2026 відповідь на відзив відповідача-1, у якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем-1 у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Ухвалою від 18.05.2026 суд залучив Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі в якості другого відповідача (далі – відповідач-2) та встановив відповідачу-2 строк подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 18.05.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача від 11.05.2026 та витребував у відповідача-1 та відповідача-2 докази у справі.

Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, однак на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 на адресу суду 21.05.2026 надіслав клопотання про долучення доказів, у якому також висловив свої заперечення проти задоволення позову, а також на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 на адресу суду 22.05.2026 відповідач-1 надіслав клопотання про долучення витребуваних по справі доказів.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивачка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянкою України та згідно з посвідченням УБД серії НОМЕР_5 від 09.01.2020 є учасником бойових дій.

Згідно з витягом з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №462РС від 04.10.2022 з сержантом ОСОБА_1 , колишнім курсантом навчального курсу військового гуманітарно-лінгвістичного факультету Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка вирішено укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 (три) роки, присвоїти особистий номер і призначити фельдшером медичного пункту НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Силах України.

Згідно з витягом з наказу начальника Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (по особовому складу) №23РС від 12.10.2022 ОСОБА_1 , курсанта 111пс навчальної групи навчального курсу військового гуманітарно-лінгвістичного факультету, з 04.10.2022 увільнено від займаної посади та відраховано зі списків курсантів, припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти достроково.

Згідно з витягом з наказу начальника Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) №277 від 18.10.2022 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , курсанта 111пс навчальної групи військового гуманітарно-лінгвістичного факультету за спеціальністю «Психологія», відраховану зі списків курсантів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка наказом ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 04.08.2022 №2618-33, з якою достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, та яку наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.10.2022 №462-РС, призначено на посаду фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_8 , з якою укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 (три) роки, виключено зі списків особового складу з 18.10.2022, з усіх видів забезпечення (з продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів (загальновійськова) з 18.10.2022 зі сніданку, видано продовольчий атестат та вважається такою, що вибула для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_8 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по стройовій частині) №239 від 19.10.2022 сержанта ОСОБА_1 , призначену наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.10.2022 №462-РС фельдшером медичного пункту військової частини НОМЕР_8 , яка прибула з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, призначено на за значену вище вакантну посаду штату воєнного часу і вважається такою, що справи та посаду прийняла і приступила до виконання посадових обов`язків за посадою з 19.10.2022 шпк – старший сержант.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 08.09.2025 №1655/2/534/м головний сержант ОСОБА_1 у період з 02.12.2022 по 15.01.2023 брала участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в м. Бахмут, Бахмутського району Донецької області, у період з 06.07.2023 по 03.12.2023 брала безпосередньо участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в м. Часів Яр, Бахмутського району Донецької області. Всього брала безпосередню участь в бойових діях 196 днів. Станом на 04.12.2023 за головним сержантом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився «не обліковано». Військовослужбовець не має захворювань, поранень (травми, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Вітчизни та не перебував у полоні.

08.12.2025 позивачка звернулась до відповідача-1 з рапортом про виплату їй одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, виплата якої передбачена пунктом 4 Постанови №153.

До вказаного рапорту долучено наступні документи: копію паспорту та РНОКПП позивачки, копію посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, витяг з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 жовтня 2022 року №462-РС, витяг з наказу Начальника військового інституту (по особовому складу) від 12.10.2022 №23-РС; витяг з наказу Начальника військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 18.10.2022 року №277; копію довідки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 11.11.2022 №463; витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_8 (по стройовій частині) №239 від 19.10.2022; довідку ВЧ НОМЕР_9 №1655/2/534/м від 08.09.2025; довідку ВЧ НОМЕР_2 №1433/839-в від 17.09.2025; архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/9933 від 06.10.2025; довідку ВЧ НОМЕР_10 №1435/111д від 09.09.2025; реквізити банку.

Відповідач-1 листом №1435/3949с 25.12.2025 направив документи головного сержанта ОСОБА_1 за підпорядкуванням до відповідача-2 на розгляд Комісії регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Збройних Сил України.

Протоколом №14 від 10.01.2026 засідання Комісії з перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України у підпорядкованих військових частинах не погоджено включення до наказу командира на виплату одноразової грошової винагороди військовослужбовців зазначених у додатку 2 до протоколу, через не відповідність поданих документів на розгляд Комісії вимогам вищезазначених нормативно-правових актів. Щодо головного сержанта ОСОБА_1 у графі «висновок комісії (причина не погодження)» додатку 2 до протоколу №14 від 10.01.2026 зазначено: «НЕ ПОГОДЖЕНО (військовослужбовець прийнятий на військову службу до 24.02.2022 року).

Суд також встановив, що відповідач-2 з дня формування, не був та не є розпорядником бюджетних коштів, та постійно перебувала(є) на фінансовому та інших видах забезпечення, інших військових частинах, зокрема, з дня формування до 31 липня 2022 року – ВЧ НОМЕР_3 , з 01 серпня 2022 року по 31 липня 2023 року – ВЧ НОМЕР_4 , з 01 серпня 2023 року по т.ч. – ВЧ НОМЕР_1 (відповідача-1).

Вважаючи дії відповідача-1 щодо відмови у виплаті позивачці одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до Постанови №153 протиправною, позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача-1 та відповідача-2, які полягають у протиправній відмові у виплаті позивачці одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до Постанови №153.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У частині 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частинами 1 - 3 статті 5 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Для осіб, зокрема, молодшого офіцерського складу встановлюються такі військові звання: молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант, капітан.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Зазначений Закон також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Приписами підпункту 1 пункту 3 Постанови №153 визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Абзацом 2 пункту 4 Постанови №153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Таким чином, для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцю потрібно виконати 5 обов`язкових умов, а саме:

1) бути приналежним на дату виплати до певної категорії осіб: рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) мати вік до 25 років на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (тобто на 13 лютого 2025 року);

3) бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, тобто після 24.02.2022;

4) фактично проходити військову службу на дату звернення за вказаною виплатою;

5) взяти безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (тобто на 13 лютого 2025 року).

Згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України №5601/уд від 26.09.2025 документами, котрі підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій відповідно до вимог Постанови №153 визначено: 1) бойовий наказ чи бойове розпорядження; 2)журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; 3) рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій.

Також у вказаному дорученні зазначено, що у разі документального підтвердження факту невиплати винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:

- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170);

- копії послужної картки;

- копії документу, що підтверджує громадянство військовослужбовця;

- довідок, оформлених за формою (Додаток 1), зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

- документального підтвердження про невиплату винагороди за всіма попередніми місцями проходження служби (після 13.02.2025) за формою, що додається (Додаток 2).

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

Так, в ході розгляду справи суд встановив, що 12.10.2022 між позивачем та Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти достроково. Водночас між Міністерством оборони України та сержантом ОСОБА_1 було укладено новий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 (три) роки та призначено фельдшером медичного пункту НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Силах України згідно з витягом з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №462РС від 04.10.2022, винесеним у період дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022.

При цьому, згідно з витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_8 (по стройовій частині) №239 від 19.10.2022 сержант ОСОБА_1 призначена наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.10.2022 №462-РС фельдшером медичного пункту ВЧ НОМЕР_8 , вважається такою, що справи та посаду прийняла і приступила до виконання посадових обов`язків за посадою з 19.10.2022 шпк – старший сержант.

На момент укладення нового контракту вік позивачки складав повних 24 роки.

У матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин №1655/2/534/м від 08.09.2025, якою встановлено, що позивачка під час проходження служби за контрактом, укладеним під час дії воєнного стану у період з 02.12.2022 по 15.01.2023 та з 06.07.2023 по 03.12.2023 брала безпосередньо участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій тривалістю 196 днів, що складає більше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (тобто до 13 лютого 2025 року).

У відзиві на позовну заяву та клопотанні про долучення доказів відповідачі підтвердили той факт, що станом на 22.05.2026 нарахування і виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України для позивача Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснювались.

Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про притягнення позивачки до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що позивачкою дотримано визначених Постановою №153 умов для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови №153.

Разом з тим, суд не враховує обґрунтування відмови відповідача-1 та відповідача-2 у виплаті позивачці одноразової грошової винагороди з тих підстав, що позивачка прийнята на військову службу до 24.02.2022 року, тобто не під час воєнного стану, адже такий підхід відповідачів до тлумачення приписів Постанови №153, на переконання суду, є дискримінаційним та не відповідає самій меті прийняття Постанови №153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, оскільки розмежовує одну категорію військовослужбовців, які виконують спільні завдання, з огляду на формальні підстави - дату підписання контракту на проходження військової служби, хоча такі військовослужбовці продовжили проходження військової служби, уклали новий контракт та були прийняті на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу з урахуванням обставин, визначених Постановою №153.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Конституційним Судом України неодноразово розглядались питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист. Зокрема у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 сформульовано правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей

Приписами статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.

А тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.

Згідно з приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем-2 під час прийняття спірного рішення не повністю з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на одноразову грошову допомогу у розмірі 1 млн грн, суд приходить до висновку, що рішення Комісії, оформлене протоколом №14 від 10.01.2026, в частині не погодження включення до наказу командира на виплату одноразової грошової винагороди сержанта ОСОБА_1 є протиправним, а для належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення відповідача-2 та зобов`язати відповідача-1 нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови №153.

При цьому, суд зауважує, що ухвалення такого рішення в даному випадку не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження відповідачів як суб`єктів владних повноважень, оскільки відповідно до пункту 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача за умови, що позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом №14 від 10.01.2026 в частині не погодження включення до наказу командира на виплату одноразової грошової винагороди сержанта ОСОБА_1 ; визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови від 11.02.2025 №153 та зобов`язання відповідача-1 нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови №153.

6. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказу на виплату одноразової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах 1 мільйон гривень особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України у підпорядкованих військових частинах, оформленого протоколом №14 від 10.01.2026 року, в частині непогодження виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000,00 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату для ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_11 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК