Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №497/1293/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №497/1293/25

Провадження по справі № 2/514/186/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання – Мельниченко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Бессарабське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 листопада 2011 року був зареєстрований шлюб між сторонами. В даному шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 . 08.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано. Дитина ОСОБА_3 повністю знаходиться на утриманні матері. ОСОБА_1 займається вихованням дитини, повністю забезпечує усі необхідні матеріальні потреби. Відповідач ОСОБА_2 не цікавиться життям дитини, не приймає участь в його вихованні та утриманні, здоров`ям не цікавиться, не проявляє жодної батьківської турботи. Батько свідомо та умисно не виконує обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Кравченко П.А.

Ухвалою судді Тарутинського районного суду Одеської області від 09.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводитити в порядку позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Тарутинського районного суду Одеської області 30.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

06.01.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли пояснення, відповідно до яких вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживання своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою. Крім того, вважає, що відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків ним відносно дитини в матеріалах справи відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

14.01.2026 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшло заперечення, вважає, що відповідач свідомо, без будь-яких поважних причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку її до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, внаслідок чого діти позбавлені батьківської уваги і піклування, порушено права на належне батьківське виховання, спілкування, життя і розвиток в сім`ї, внаслідок чого Відповідачем завдано шкоди правам та інтересам дитини, які захищаються Декларацією прав дитини, Конвенцією про права та чинним законодавством України, зокрема ст. ст. 150, 152-153, 155 СК України. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Позивач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення та доводи Позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд вважає, що вони виникли у зв`язку із особистими немайновими правами і обов`язками батьків та дітей, а тому регулюються Главою 13 СК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2011 року. Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 08.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, шлюб було розірвано.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження дитини (а.с.10).

Згідно висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської області, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики з місця роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно.

Згідно характеристики класного керівника Одеської гімназії №47 від 15.05.2024 №01-20/464, ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони. Рівень розвитку відповідає його вікові.

Нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вбачається, що їм відомо про звернення позивача до компетентних органів щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно їх спільного сина. Вони бачили останній раз відповідача разом з дитиною більше десяти років тому, він не приймає участі у вихованні сина та матеріально його не забезпечує.

За положенням ч. 6 ст. 19 СК суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Матеріали справи вказують, що такий висновок недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини, а так само наявні докази та обставини, які переконують суд в іншому.

Відповідач до кримінальної відповідальності за ст. 166 КК України не притягувався, як і не надано суду доказів, що Відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України .

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків Відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

На переконання суду, Позивачем не доведено, що поведінка Відповідача відносно дитини є саме свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, під час судового розгляду судом встановлено, що позивач не поділяє погляди на виховання дини батьком, зазначаючи, що останній не правильно на її думку спілкується з дитиною. Утримання дитини за ініціативою Позивача здійснюється виключно нею.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а Позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

Орган опіки та піклування, який надав висновок щодо доцільності позбавлення Відповідача батьківських прав, не довів та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів малолітньої дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав Відповідача відносно дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки Позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення Відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

У подібних справах обов`язково мають досліджуватись інші обставини, а саме Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про відмову позивачу у вказаному позові, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України витрати по справі сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У разі неналежного виконання батьківських обов`язків вживати заходи реагування відповідно до законодавства України з поданням належних та допустимих доказів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.05.2026 року.

Суддя П.А. Кравченко