Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №523/6874/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6874/26

Номер провадження 3/523/1739/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши матеріали, які надійшли з НПУ Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №143558 складений 20.03.2026 року за обставинами того, що 19.03.2026 року о 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своє малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в присутності дитини завдав словесні образи а адресу своєї співмешканки ОСОБА_3 , чим завдав психологічну шкоду малолітній дитині.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідальність за домашне насильство, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права передбачені ст. 268 КУпАП, обставини викладені у протоколі визнав частково, пояснив, що в той вечір дійсно з дружиною мали розмову, голосно сперечались, поліцію викликали сусіди. Наряд поліції, який приїхав на виклик, поводив себе зухвало, погрожували забрати дитину. Просив врахувати те, що вони з дружиною помирились, живуть разом та мають намір забрати дітей.

Також, на адресу суду 12.05.2026 року (вх. 322943) надійшли пояснення ОСОБА_3 згідно яких остання пояснила, що 19.03.2026 року вони з чоловіком розмовляли на високих тонах, внаслідок чого сусіди викликали поліцію. Поліцейські, які прибули на виклик вели себе зухвало, палили електронну сигарету в квартирі, де була маленька дитина, була викликана соціальна служба. До 4 ранку всі ці служби були присутні в квартирі, і вирішили забрати дитину. Наступного дня було відібрано страшу дитину. Наразі сім`я живе разом, та мають намір забрати дітей і житини як і раніше.

Заслухавши пояснення особи щодо якої складено протокол, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 20.03.2026 року, складеного за обставинами події 19.03.2026 року о 23 год. 00 хв., письмові пояснення ОСОБА_3 згідно яких остання зазначила, що 19.03.2026 року приблизно о 18 год. 30 хв. її цивільній чоловік в присутності малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , проявив безпідставні ревнощі, матюкався кричав, заяву від імені ОСОБА_3 про прийняття мір відносно чоловіка, який вчинив відносно неї домашнє насильство в присутності дитини, форму оцінки ризиків вчиненні домашнього насильства від 20.03.2026 року згідно якого встановлено: поліцейським уповноваженого підрозділу поліції, який провів оцінку ризиків, визначено рівень небезпеки як середній, також, встановлено, що 20.03.2026 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову терміновий заборонний припис строком на 3 доби.

Також, суддею зазначається те, що в провадженні суду на розгляді перебуває адміністративна справа №523/6875/26 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, складеного за обставинами того, що 19.03.2026 року о 23год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки. Розгляд справи за вказаним протоколом призначено на 09.06.2026 року.

Отже, суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено 20.03.2026 року, за обставинами події, що відбулись 19.03.2026 року о 23 год., також встановлено, що у письмових поясненнях ОСОБА_3 просить прийняти міри до її чоловіка, який о 18 год. 30 хв. через ревнощі вчинив домашнє насильство.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, загальний особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до п.14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Диспозиція ст. 173-2 КУпАП не охоплює таку форму домашнього насильства як сексуальне насильство та охоплює лише частину діянь, які підпадають під ознаки економічного, психологічного та фізичного насильства.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого.

В даному конкретному випадку суддею встановлено, що відносно ОСОБА_1 в один день складено два протоколи про адміністративне правопорушення, з однією відмінністю, протокол серії ГП № 143558, який є предметом даного розгляду складено з підстав того, що домашнє насильство відбулось в присутності дитини, чим завдано потерплій шкоди психологічного характеру, а протокол серії ГП №143559 складено лише з приводу того, що потерпілій завдано шкоди фізичного та психологічного характеру.

Разом з цим, як вже було встановлено, що події з приводу домашнього насильства, відбулись о 18 год. 30 хв., що відповідно підтверджується заявою потерпілої, в протоколі, який розглядається, зазначено що образи в бік співмешканки відбулись о 23 годині в присутності дитини.

Таким чином, протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю в даному випадку малолітній дитині, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб.

Усі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але, також, їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Інкриміновані ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять обов`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, не надано доказів або відомостей, що потерпіла особа в результаті конфлікту побоювалась за безпеку третіх осіб, в даному випадку за стан малолітньої доньки, не міститься й доказів того, що конфлікт реально мав місце на очах дитини, яка стала свідком сварки, крім іншого, в заяві вказано час правопорушення, як 18 год. 30 хв., а відповідно до протоколу подія відбулась о 23 годині.

Звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, базуються виключно на заяві потерпілої та її поясненнях, будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин матеріали справи не містять, крім іншого, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 виклик поліції не здійснювала, викликали поліцію сусіди.

ОСОБА_1 обставини викладені в протоколі визнав частково, а саме підтвердив лише те, що мав з дружиною гучну розмову, однак заперечував факт спричинення їй фізичного насильства, також, відповідно до заяви ОСОБА_3 остання підтвердила, що внаслідок ревнощів подружжя голосно вирішувало сімейні стосунки.

Суддя звертає увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 173-2, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: