Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №746/147/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/147/26

2/746/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (далі – будинковолодіння), розташований на АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_3 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилась спадщина, в тому числі і на належний матері житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 .

Він та відповідач у справі ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою, є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у встановленому законом порядку прийняли спадщину. Між ними із сестрою укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини після смерті ОСОБА_3 , від 04 березня 2026 року № 34, відповідно до якого житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на АДРЕСА_2 , у порядку спадкування переходить у його власність, однак, звернувшись до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок він отримав відмову, оскільки право власності на цей житловий будинок не зареєстроване.

Наголошуючи на тому, що спірний житловий будинок належав його матері, а відтак входив до складу спадкової маси на момент смерті останньої, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на цей житловий будинок, врахувавши, крім іншого, й те, що перехід права власності на цей будинок визначено й умовами нотаріально посвідченого договору про внесення змін до договору про поділ спадщини від 04 березня 2026 року, зареєстрованого в реєстрі за № 34.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити у загальному порядку з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

05 травня 2026 року сторони в судове засідання не з`явились.

Ухвалою від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 год. 30 хв. 27 травня 2026 року.

Позивач 27 травня 2026 року в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У заяві вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду також не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі. Зазначила, що не заперечує проти позову.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 01 серпня 2025 року серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Оскільки ОСОБА_3 заповіт на випадок смерті не склала, спадкування належного їй майна здійснюється за законом.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син, позивач у справі ОСОБА_1 , та дочка, відповідач у справі ОСОБА_4 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину та уклали між собою нотаріально посвідчений договір про поділ спадщини після смерті ОСОБА_3 від 04 березня 2026 року, зареєстрований 04 березня 2026 року за №34.

До спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшов, крім іншого, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .

До складу вказаного житлового будинку з будівлями та спорудами входить житловий будинок А-1, загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, забудови до 1992 року, з житловою прибудовою А-1, забудови до 1992 року, господарські будівлі та споруди, до складу яких входить: літня кухня (Б-1) - забудова до 1992 року, сарай (Б-2) - забудова до 1992 року, погріб під Б1-(ПГ), вбиральня (У), огорожа (№1), ворота (№2).

Вказана інформація щодо характеристик житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 підтверджується технічним паспортом, виготовленим КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради.

Умовами нотаріально посвідченого договору від 04 березня 2026 року, зареєстрованого за № 34, укладеного між сторонами справи, визначено, що вказаний вище житловий будинок переходить у власність позивача у справі ОСОБА_1 .

Для отримання свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок у порядку спадкування ОСОБА_1 звернувся до Срібнянської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, однак листом в.о. державного нотаріуса Срібнянської державної нотаріальної контори від 04 березня 2026 року № 12/02-14 йому було роз`яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на таке нерухоме майно, оскільки право власності на житловий будинок не зареєстровано за попереднім власником, що суперечить вимогам частини першої статті 182 ЦК України, згідно з якою право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації. Цим же листом ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом.

Дійсно, згідно з довідкою КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 02 грудня 2025 року № 1902 станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Як видно з листа в.о. державного нотаріуса Срібнянської державної нотаріальної контори від 04 березня 2026 року № 12/02-14, що не заперечується позивачем, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та інші реєстри також не містять відомостей про зареєстроване право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність) вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватний житловий будинок, збудований до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такий об`єкт (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року»).

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до статей 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до додатку 3 «Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1, зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Належність будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , спадкодавцеві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується даними погосподарської книги, витяг з якої міститься у матеріалах справи, рішенням Срібнянської селищної ради від 28 жовтня 1997 року № 151 про передачу у приватну власність земельних ділянок та дозволом № 10 на виконання будівельних робіт, виданого на підставі рішення від 25 травня 1979 року про надання земельної ділянки для будівництва.

За даними КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради житловий будинок на АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, збудовано до 1992 року, з прибудовою а-1, добудова до 1992 року, проте станом на 31 грудня 2012 року право власності на нього зареєстровано не було. Згідно з технічною інвентаризацією від 12 березня 2026 року встановлено, що вказаний будинок з господарськими будівлями складається із житлового будинку А-1, загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, забудови до 1991 року, прибудови а-1, забудови до 1992 року, господарські будівлі та споруди, до складу яких входить: літня кухня (Б-1) - до 1992 року, сарай (Б-2) - до 1992 року, погріб під Б1- (ПГ), вбиральня (У), огорожа (№1), ворота (№2). Всі зазначені споруди збудовані до 1992 року, отже згідно з вимогами «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» від 24 травня 2001 року № 127 не відносяться до самочинної забудови.

Отже, встановивши, що позивач з об`єктивних причин позбавлений можливості захистити своє право власності на спадкове майно у встановленому законом позасудовому порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину, але позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у зв`язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_1 не оформила своє право власності на спірний об`єкт нерухомості.

Відповідно до чинного законодавства на підставі технічного паспорта спадкодавець мав право на оформлення свого права власності на спірне домоволодіння та реєстрацію свого права і одержання свідоцтва про прав власності на об`єкт нерухомого майна, побудований до 1992 року, без подання документів, які підтверджують виникнення, перехід і припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна при надані технічного паспорта як документа, який відповідно до вимог наведеного вище законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна у порядку спадкування.

Судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили про те, що визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 порушуватиме права інших осіб.

Керуючись статтями 9, 41, 55 Конституції України, статтями 11, 16, 1218, 1261, 1268 ЦК України, Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 2, 3, 19, 23, 76-89, 141, 247, 258-268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років, і складається з житлового будинку А-1, загальною площею 49,1 кв. м, житловою площею 37,4 кв. м, забудови до 1991 року, прибудови а-1, забудови до 1992 року, господарських будівель та споруд, до складу яких входять: літня кухня (Б-1) - до 1992 року, сарай (Б-2) - до 1992 року, погріб під Б1- (ПГ), вбиральня (У), огорожа (№1), ворота (№2) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя Н.Г. Нагорна