Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №742/2188/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/523/26

Єдиний унікальний № 742/2188/26

Постанова

Іменем України

27 травня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

До Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 184 ч. 1 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941231 від 14.04.2026, ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та навчання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 13.04.2026 о 15:08 у с. Боршна по вул. Незалежності виклала допис у Telegram-каналі «Сущность Прилуки» з фотографією вчителя ОСОБА_3 та непристойними написами, що принижують честь і гідність людини, чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

У судове засіданні ОСОБА_1 з`явилася. Надала пояснення, відповідно до яких вказала, що її донька розмістила у Telegram фотографію вчительки. Після цього допис було видалено, а вибачення принесено. ОСОБА_1 зазначила, що відреагувала на ситуацію належним чином: відвідала школу, провела з дитиною бесіду та просила вибачення у вчительки. Також пояснила, що фотографію донька розмістила на прохання однокласниці. За словами ОСОБА_1 , дитина не усвідомлювала можливих наслідків своїх дій та не розуміла, навіщо це робить. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що раніше нарікань з боку школи щодо поведінки дитини не надходило, дитина навчається нормально, раніше подібних дій не вчиняла і надалі вчиняти не буде.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч. 3 п. 4).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Диспозиція ст.184 ч.1 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Зі змісту протоколу встановлено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та навчання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 13.04.2026 о 15:08 у с. Боршна по вул. Незалежності виклала допис у Telegram-каналі «Сущность Прилуки» з фотографією вчителя ОСОБА_3 та непристойними написами, що принижують честь і гідність людини, чим ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює обов`язки батьків щодо виховання дітей є Сімейний кодекс України. Зокрема, у ст. 150 СК України передбачено такі обов`язки батьків щодо дітей:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Проте, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не вказано, який саме з цих батьківських обов`язків порушила ОСОБА_1 .

На підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції надано копію паспорту ОСОБА_1 , актовий запис про народження № 115 ОСОБА_2 , скрін-шот, письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 14.04.2026, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.04.2026.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, є Сімейний кодекс України. Зокрема, ст. 150 СК України встановлює конкретні обов`язки батьків щодо виховання, розвитку, навчання та забезпечення належних умов життя дитини.

Разом із тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, не зазначено, який саме обов`язок, передбачений ст. 150 СК України, нею порушено, а також не наведено обставин, які б свідчили про неналежне забезпечення умов життя, навчання чи виховання дитини.

Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають конкретні обов`язки батьків. У зв`язку з цим при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа повинна чітко зазначити: який саме обов`язок, передбачений законом, був порушений; у чому конкретно виразилось ухилення від його виконання; якими доказами це підтверджується.

Саме лише посилання у протоколі на ст. 150 СК України без конкретизації відповідного пункту та без опису об`єктивної сторони правопорушення не дає можливості встановити наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, зі змісту протоколу вбачається, що неповнолітня особа самостійно розмістила допис у Telegram-каналі, однак будь-яких відомостей про неналежне виконання матір`ю обов`язків щодо виховання дитини, відсутність контролю за її поведінкою, систематичне невиконання батьківських обов`язків чи наявність причинного зв`язку між поведінкою матері та діями дитини матеріали справи не містять, як і не містять відібраних пояснень від матері ОСОБА_1 щодо вказаної ситуації.

За таких обставин сам по собі факт вчинення дитиною певних дій не може автоматично свідчити про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків у розумінні ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід також наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи адміністративні стягнення, які передбаченіст. 184 КУпАП, суд вважає, що для доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею.

Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За викладених обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП.

Керуючись ст.ст.245,247,251,252,283,284,294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 184 ч. 1 КУпАП- закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 291 КУпАП.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК