Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №761/31481/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/31481/25 Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Н.В.

Провадження № 33/824/2532/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 25 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням передбачених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення,.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності та прийняти нову про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП без встановлення його вини. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає, що закриття судом провадження з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, виключає повноваження суду встановлювати вину та досліджувати обставини справи по суті. Відтак, суд у оскаржуваній постанові безпідставно зазначив про встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, проте провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 червня 2025 року серії ЕПР 1 № 363845 16 червня 2025 року о 20 год. 31 хв. в м. Києві по проспекту Берестейському, буд. 11, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом SkodaFabia державний номерний знак НОМЕР_1 , на завчасно подану за допомогою ввімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів та сирени вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу не зупинився, був зупинений шляхом утворення штучного затору, чим порушив вимогу вимоги п.2.4. Правил дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122-2 КУпАП.

До складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення додано картку обліку адміністративного правопорушення та DVD диск з відеозаписом з місця події.

ОСОБА_1 не спростував зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин. На момент розгляду судом справи строки для накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП закінчились.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на положеннях КУпАП посилання ОСОБА_1 , що суд першої інстанції не мав права встановлювати у постанові його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Відповідно до положень п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП.

Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

З положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, що спростовує факт наявності вини особи в порушенні Закону.

З точки зору сутнісного підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі.

З урахуванням викладеного, закриваючи провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано встановив його вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, ОСОБА_1 будь-яких доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП не навів.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.