Постанова від 17 липня 2024 р. у справі №359/1564/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 359/1564/24

Апеляційне провадження

№ 33/824/3288/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року (суддя Ткаченко Д.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605грн 60коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 25 січня 2024 року о 22:00 год. по вул. Шовкова у с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом SkodaOctavia, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння вона відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, скасувати її, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник Ковальчук С.М. зазначає, що під час судового засідання 22 березня 2024 року суддею було усно оголошено резолютивну частину постанови, натомість повний текст постанови судді був отриманий ним лише 3 квітня 2024 року, після чого, протягом двох днів, а саме 5 квітня 2024 року ним було подано апеляційну скаргу на постанову судді.

Також, захисник Ковальчук С.М. посилається на те, що договір про надання правової допомоги від 5 лютого 2024 року, на підставі якого від захищав ОСОБА_1 у суді першої інстанції, вичерпав свою дію після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, а новий договір про надання правової допомоги у апеляційному суді був укладений ним з ОСОБА_1 лише 3 квітня 2024 року.

Захисник Ковальчук С.М. стверджує, що у ОСОБА_1 не було об`єктивної можливості укласти такий договір раніше, оскільки з 27 березня 2024 року до 4 квітня

2024 року перебувала на амбулаторному лікуванні у медичному центрі «Злагода», що підтверджується відповідною довідкою.

Також, захисник Ковальчук С.М. зазначає, що постанова судді Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги була отримана ним на електронну пошту 2 травня, а вже на наступний день, 3 травня 2024 року, він повторно подав апеляційну скаргу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 5 лютого 2024 року між адвокатом Ковальчуком С.М. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у вигляді підготування необхідних процесуальних документів у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП та захист інтересів клієнта під час розгляду справи у суді першої інстанції до винесення суддею постанови за наслідками розгляду справи (с.с.73-77).

Отже, зазначений договір про надання правової допомоги повністю вичерпав свою дію 22 березня 2024 року, після ухвалення судового рішення суддею місцевого суду у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, постанова судді не була вручена ОСОБА_1 та її захиснику після оголошення судового рішення, а матеріали справи не містять відомостей про направлення копії постанови ОСОБА_1 чи її захиснику засобами поштового зв`язку або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до довідки б/н від 4 квітня 2024 року, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні в Медичному центрі «Злагода» з 27 березня 2024 року по 4 квітня 2024 року (с.с.72).

3 квітня 2024 року між адвокатом Ковальчуком С.М. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у вигляді отримання копії постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року у справі № 359/1464/24, підготування апеляційної скарги на вказану постанову, подання її до суду, підготування інших необхідних процесуальних документів у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та захист інтересів клієнта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції до винесення постанови суддею за наслідками розгляду справи (с.с.78-82).

3 квітня 2024 року захисник Ковальчук С.М. отримав копію оскаржуваної постанови, що підтверджується відміткою у довідковому листі на обкладинці справи, та вже 5 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу, однак постановою судді Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду було відмовлено у зв`язку з недоведеністю обґрунтованості поважності причин пропуску такого строку.

Зазначена постанова судді апеляційного суду була отримана захисником на його електронну адресу 2 травня 2024 року (с.с.59), після чого захисник Ковальчук С.М. на наступний день повторно звернувся із апеляційної скаргою, надавши суду зазначені вище докази поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, тому вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року підлягає поновленню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник Ковальчук С.М. зазначає, що суддею місцевого суду не надано належної оцінки обставинам події, яка має ознаки складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та доказам, що у їх сукупності мали б підтвердити винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні, що призвело до неправильних та помилкових висновків про те, що мав місце сам факт вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 , які б виразились в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки обставини, які б підтвердили відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку не були встановлені суддею, повно та всебічно ним не досліджувались, а фактичні дані, які б підтверджували такі обставини, відсутні.

Також, захисник Ковальчук С.М. посилається на те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, як це передбачено у ст. 266 КУпАП. При цьому, відмова особи від проходження огляду за допомогою приладу Drager, за відсутності доказів її відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, не утворює об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Ковальчук С.М. зазначає, що на підставі направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 невідкладно, впродовж двох годин, з моменту, коли поліцейський вперше запитав її щодо вживання алкогольних напоїв, тобто виникнення підстав для огляду на стан алкогольного сп`яніння, звернулась до КНП БРР «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», що є закладом охорони здоров`я, якому надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, з метою спростування факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. На підставі акту медичного огляду, лікарем КНП БРР «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» ОСОБА_3 26 січня 2024 року був наданий висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 2, яким підтверджено, що в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не встановлено.

Крім цього, захисник Ковальчук С.М. посилається на те, що відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції, долучений до матеріалів справи, є фрагментарним та неповним, при цьому свідків поліцейський не залучав, про що сам зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи у апеляційному суді ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Ковальчук С.М. доводи апеляційної скарги підтримали.

Поліцейський ВРПП Бориспільського РУП сержант поліції Максимов В.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , викликався до апеляційного суду відповідно до положень ст. 251 КУпАП, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ковальчука С.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення

та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти

безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , в повній мірі не дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не підтверджується належними доказами.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 020984 від 25 січня 2024 року, в цей день о 22год. 00хв. в селі Іванків, по вул. Жовтнева, водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась у визначеному законом порядку огляд проводився з використанням спеціальних технічних засобів (с.с.2).

Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 відмовилась.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась (с.с.8).

Згідно рапорту поліцейського ВРПП Бориспільського РУП сержанта поліції Максимова В.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення, водійка ОСОБА_1 поклала до його службового автомобіля грошові кошти у сумі 2 000грн, запропонувавши йому неправомірну вигоду, незважаючи на те, що він попереджав її про кримінальну відповідальність за такі дії. Крім цього, під час складання протоколу про

адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 намагалась піти з місця з події, у зв`язку з чим до неї було застосовано фізичну силу згідно ст. 44 Закону України «Про національну поліцію» (с.с.4).

Також, стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії БАД № 846333 від 25 січня 2024 року, згідно якої цього ж дня, о 22год. 00хв. у селі Іваніків, по вул. Жовтнева, водійка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , у якого наявні тріщини на лобовому склі, у зоні дії склоочисників, чим порушила вимоги п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та п. 31.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 125 КУпАП (с.с.11).

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 стверджувала, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вона не відмовлялась, при цьому пройти огляд у спеціалізованому закладі охорони здоров`я працівники поліції їй не пропонували.

Частиною 1 статті 9 КУпАПвизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 Інструкції).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції).

За змістом статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Пунктом 6 Порядку визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Згідно пункту 7 Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції

застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 020984 від 25 січня 2024 року додано диск з відеозаписами з бодікамер працівників патрульної поліції (с.с.12).

З переглянутого апеляційним судом відеозапису «0000000_00000020240125222029_0008» вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції водійка ОСОБА_1 відмовилась під проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager (0:18, 2:24 хв. відеозапису), після чого працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Із відеозапису «0000000_00000020240125232458_0011» вбачається, що поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі змістом складеного відносно неї протоколу, однак остання відмовляється від підпису у протоколі (0:55 хв. відеозапису)

Таким чином, з переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager, однак працівниками поліції, всупереч вимогам частини 3 статті 266 КУпАП України та п. 6 Порядку, не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

При цьому з наявного у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась, що не було зафіксовано на відеозапис.

У судовому засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 категорично заперечувала факт того, що їй пропонувалось пройти огляд у лікаря-нарколога в медичному закладі, не містить таких відомостей і долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівників поліції.

Висновок судді першої інстанції, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння жодним чином не була пов`язана із її незгодою на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 266 КУпАП обов`язку забезпечити проведення огляду у закладі охорони здоров`я у поліцейського не виникло, є помилковим, оскільки зазначена норма чітко визначає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом,на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, тобто поліцейський зобов`язаний запропоновувати водію, який відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Вказані дії повинні бути зафіксовані технічними засобами відеозапису або у присутності свідків.

Такі ж положення містить пункт 6 Порядку.

Крім того, суддя не звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , не зазначено, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних

незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у

цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

На вказані обставини суддя місцевого суду не звернув увагу та неправильно застосував положення статті 266 КУпАП.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лауко проти Словаччини» від 2 вересня 1998 року).

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Також, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неповноти відеозапису, що був долучений працівниками поліції до матеріалів справи, оскільки він переривається та носить фрагментарний характер, зокрема на ньому не зафіксовані дії працівників поліції після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager, а також момент вручення ОСОБА_1 направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до медичного закладу.

Разом з цим, надані ОСОБА_1 копії акту медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння № 2 від 26 січня 2024 року та висновку, складеного 26 січня 2024 року на підставі цього огляду лікарем КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», не приймають судом, як докази, які спростовують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненні правопорушення ОСОБА_1 , оскільки відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у порядку, визначеному статтею 266 КУпАП, складає самостійний склад правопорушення, і подальше підтвердження того факту, що особа не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, юридичного значення немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 щодо порушення нею п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, оскільки в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки під час апеляційного перегляду було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджена належними доказами, провадження в справі щодо неї підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 року задовольнити та поновити цей строк.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2024 рокупро визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт