Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №504/372/20 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/372/20

Номер провадження 1-кп/504/184/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисника-адвоката ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Астрахань рф, громадянина України, освіта вища, розлученого, має на утриманні двох н/л дітей 2011, 2014 рр.н, на момент події військовослужбовця військової служби за контрактом, водія-механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», на теперішний час офіційно не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого

ст.407 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2019р. ОСОБА_13 укладено з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

18.02.2019р. на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 №26-РС, №44 ОСОБА_13 призначеного на посаду водія зенітного взводу 3 зенітної ракетної батареї 1 зенітного ракетного дивізіону, зараховано до списків особового складу частини та прийнято на всі види забезпечення.

Відтак з 18.02.2019р. ОСОБА_13 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

В подальшому, згідно наказу від 18.06.2019р. №100-РС, ОСОБА_13 призначено на посаду водія-механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно положень ч. 1 п.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Згідно вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Проходячи військову службу на посаді водія-механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_13 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим поводитися з гідністю й честю не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до Указу виконувача обов`язків Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який тривав станом й з 18.07.2019 р. до 22.10.2019р.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Проте, солдат ОСОБА_13 всупереч вищезазначених вимог закону, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді водія-механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 08:45 год. 18.07.2019р. не з`явився вчасно без поважних причин на військову службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза межами військової частини до 22.10.2019р. проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

22.10.2019р. солдат ОСОБА_13 добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання своїх службових обов`язків.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_13 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) спочатку визнав частково, аргументів та доводів не надав, в подальшому свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому пояснив, що він дійсно, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді водія-механіка ремонтного відділення автомобільної техніки ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 08:45 год. 18.07.2019р. не з`явився вчасно без поважних причин на військову службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза межами військової частини до 22.10.2019р. проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, весь цей час перебував вдома. 22.10.2019р. добровільно прибув до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання своїх службових обов`язків. Щиро кається у вчиненому. З 2020 року не з`являвся судові засідання оскільки не знав що відносно нього є кримінальне провадження, хоча йому секретар судових засідань повідомляла в телефонному режимі про місце час і день судових засідань, чому так сталося пояснити не може.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Незважаючи на суперечливу позицію ОСОБА_13 на початковій стадії судового розгляду, його винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується доказами, дослідженими судом, а саме:

- рапортом від 27.12.2019р. прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_14 , про виявлення факту вчинення солдатом ОСОБА_13 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 407 КК України;

- витягом з ЄРДР від 27.12.2019р., про виявлення факту вчинення солдатом ОСОБА_13 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 407 КК України;

- повідомленням про кримінальне правопорушення, начальника Південного ТУВСП ОСОБА_15 , що 18.07.2019р. під час проведення ранкового шикування на території військової частини НОМЕР_1 , виявлено відсутність солдата ОСОБА_13 , станом на 12.08.2019р. солдат ОСОБА_13 до розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув;

- витягом з наказу №343 від 01.08.2019р. про призначення службового розслідування;

- матеріалами службового розслідування від 07.08.2019р., згідно з якими було встановлено, що 18.07.2019р. солдат ОСОБА_13 не прибув на ранкове шикування військової частини НОМЕР_1 та відсутній на військовій службі. На телефонні дзвінки не відповідає. Заходи вжиті командуванням військової частини по розшуку даного військовослужбовця позитивних результатів не дали. Причинами скоєння даного випадку є низькі морально-ділові якості, особиста недисциплінованість та безвідповідальність солдата ОСОБА_13 , порушення ним вимог статей ст.ст. 11-16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

- довідкою – доповіддю від 01.08.2019р. про самовільне залишення без зброї військовослужбовцем військової служби за контрактом солдатом ОСОБА_13 , військової частини НОМЕР_1 ;

- копією контракту про проходження ОСОБА_13 військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу від 18.02.2019р.;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №246 від 08.11.2019р., про зарахування з 30.10.2019р. на всі види забезпечення солдата військової служби за контрактом ОСОБА_13 , який повернувся з самовільного залишення військової частини;

- протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 07.02.2020р., згідно з яким підозрюваний ОСОБА_13 з матеріалами досудового розслідування ознайомлений в повному обсязі, про що свідчить його власноручний підпис;

Під час судового розгляду, після дослідження письмових доказів, прокурор ОСОБА_10 , заявив клопотання про відмову від допиту свідків зазначених в обвинувальному акті, просив змінити порядок дослідження доказів та перейти до допиту обвинуваченого, на що обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_12 підтримали дане клопотання та оскільки обвинувачений ОСОБА_13 повністю визнає свою провину просили суд не допитувати свідків по справі. Суд прийняв це до уваги задовольнивши дане клопотання, та констатує, що доказів досліджених під час розгляду справи, достатньо для прийняття об`єктивного, обґрунтованого та законного рішення у відповідності з нормами чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення винуватість.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Оцінюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_13 , суд вважає, що його первинні покази є такими, що не відповідають зібраним в ході досудового розслідування матеріалам та повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом належними та допустимими.

З огляду на сукупність досліджених доказів, суд розцінює часткове визнання, обвинуваченим ОСОБА_13 своєї провини у вчиненому тяжкому злочині, на початковій стадії судового розгляду, як спосіб захисту, обумовлений прагненням уникнути покарання.

Зібрані органом досудового розслідування докази у своїй сукупності узгоджуються між собою та підтверджують версію сторони обвинувачення щодо обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, судом в повному обсязі досліджені докази, представлені стороною обвинувачення (жодні докази стороною захисту не надані), об`єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 у скоєнні ним кримінального правопорушення в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду, а відтак суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_13 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину).

Дії обвинуваченого ОСОБА_13 суд кваліфікує за ст.407 ч.4 КК України, за ознаками нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді згідно якої, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень небезпеки для суспільства «середній», обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_13 , те, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України, посередньо характеризується за місцем служби, має низку хронічних захворювань, які підтвердженні відповідними довідками дослідженими в судовому засіданні, на обліку у лікарів: нарколога та психіатра не перебуває, переховувався від суду, у зв`язку із чим був оголошений у розшук та через шість років був затриманий співробітниками поліції, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст.12 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 , відповідно до положень ст.66 КК України, являється щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині), активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_13 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 просив обрати обвинуваченому покарання у виді п`яти років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки, при цьому не навів мотивів призначення такого покарання. Оцінюючи позицію прокурора, слід зауважити, що судом враховується щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання, проте одночасно суд не вбачає підстав щодо застосування до обвинуваченого дії ст.ст. 75,76 КК України з підстав викладених в мотивувальній частині вироку.

Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник адвокат ОСОБА_12 в судових дебатах просили призначити покарання з випробуванням не пов`язане з позбавленням воли, оскільки ОСОБА_13 визнає свою провину, має зареєстроване місце проживання.

За таких обставин, з врахуванням ступеню тяжкості та суспільно-небезпечного характеру вчиненого злочину, особи обвинуваченого, те, що останній переховувався від суду, у зв`язку із чим був оголошений у розшук, суд вважає необхідним обрати ОСОБА_13 мінімальне покарання передбачене санкцією ч.4 ст.407 КК України, пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також суд вважає за необхідне, для запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, з метою виключення спроб переховування від органів пробації, запобіжний захід відносно ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Суд звертає увагу, що 23.02.2026р. ухвалою суду, у відповідності до ст.ст.188-191 КПК України, було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_13 , з метою його приводу в суд для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також продовжено розшук обвинуваченого.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

З огляду на викладене, строк попереднього ув`язнення рахується з моменту затримання особи, якщо таке мало місце до набрання вироком законної сили.

Приймаючи до уваги те, що обвинуваченому ОСОБА_13 ухвалою суду від 24.04.2026р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачений утримувався в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» і більше на волі не знаходився, суд вважає, що термін відбуття ним покарання слід обчислювати з 24.04.2026р. року, тобто з дня його фактичного затримання.

У зв`язку із чим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_13 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з моменту фактичного затримання - з 24.04.2026 року, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_13 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_13 обчислювати з дня його фактичного затримання з 24.04.2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_13 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з моменту фактичного затримання - з 24.04.2026 року, по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення. а обвинуваченим ОСОБА_13 , який знаходиться під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1