Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №947/6349/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/6349/26

Провадження № 2/947/2386/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря судового засідання - Тіщенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі десяти прожиткових мінімумів щомісячно, починаючи з моменту подання позову до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 року вказану цивільну справу передано судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

З метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача судом було здійснено запит до відділу адресної довідкової роботи, з відповіді якого 02.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з 07.11.2017 року відповідача знято з реєстрації.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся рекомендованим поштовим повідомленням за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання - АДРЕСА_1 . Проте, зворотні поштові повідомлення повернуто з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України – днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування,знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не поживає або не знаходиться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, доводи позовної заяви не спростовано.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України – неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.07.2018 року уклали шлюб, який був зареєстрований Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1281. Прізвище після державної реєстрації шлюбу у чоловіка « ОСОБА_4 », у дружини « ОСОБА_4 ».

Від спільного шлюбу у сторін народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11 січня 2019 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 43, сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . / а.с.8/

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 14.04.2026 року по справі № 479/5784/26 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_5 ), який зареєстровано 21.07.2018 року у Київському районному у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1281 - розірвано.

Законодавством України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч.1ст.141 СК України).

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.ст.180, 181ч.3, 183ч.1 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу батьків або в твердій грошовій сумі, при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, інші обставини, що мають істотне значення, частка заробітку (доходу) матері, батька, що стягується як аліменти на дитину, визначається судом.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, а ч.2 ст.182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу України, відповідач ОСОБА_2 , будучи батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний брати участь в його вихованні та утриманні до досягнення ним повноліття.

У відповідності до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; розмір доходів відповідача, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, який складає – 3512 гривні. Тому розмір аліментів на дитину має узгоджуватись із вказаною сумою. У 2026 році максимальний розмір аліментів, які можуть бути примусово стягнуті за рішенням суду, законодавчо обмежений. Ця сума становить 10 прожиткових мінімумів на одну дитину відповідного віку, що становить загальний розмір 35120,00 грн. на місяць.

Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що відповідач є підприємцем, наразі проживає за межами України, проте жодних доказів на підтвердження його матеріального стану (фактично отриманого доходу) суду не надано. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має значні доходи та спроможний сплачувати аліменти в максимальному розмірі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів в розмірі десяти прожиткових мінімумів щомісячно підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3512,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 10.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів слід рахувати з 10.02.2026 року.

При цьому суд зазначає, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та малолітньої дитини.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно п. 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Тому, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 187, 211, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 184 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини– задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3512,00 /три тисячі п`ятсот дванадцять/ гривень щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду 10.02.2026 року та до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 3328,00 / три тисячі триста двадцять вісім/ гривень.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27.05.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко