Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №308/5486/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5486/26

3/308/1962/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю потерпілої – ОСОБА_1 , її представника – адвоката Кухти О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

14.03.2026, приблизно о 19 год. 15 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме, намагався її вдарити, погрожував фізичною розправою, ображав нецензурно.

ОСОБА_2 у дане судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання тексту судової повістки про виклик до суду у додаток «Viber», що доставлено 23.05.2026, про причини неявки не повідомлено.

Суддя зазначає, що учасники справи мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

За таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення потерпілої та її представника, розглянувши дану справу, вважаю, що у діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №770231 від 01.04.2026; заявою ОСОБА_1 від 16.03.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.04.2026; рапортом інспектора СПДН ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Стушка Р. від 01.04.2026.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП враховую характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, та вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. 23, 33, 173-2 ч. 1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 307 та частини другої статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик