Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №243/12106/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/219/2026

Номер справи 243/12106/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«27» травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

з участю: секретаря судового засідання – Слободкіної Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2005р. № 2-2064-2005, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, було визнано дійсною угоду купівлі-продажу будинку від 24.11.2005р. та визнано за позивачем право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 . Однак, на теперішний час, позивач не може в повній мірі реалізувати право власності, а саме: право розпорядження майном, яке належить їй, на підставі вищезазначеного рішення суду, а саме – право розпорядження земельною ділянкою, оскільки з невідомих причин, на момент укладення договору купівлі-продажу, продавцем ОСОБА_3 не було надано державний акт на право приватної власності на землю, яка знаходиться під означеним житловим будинком, що був куплений позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (продавець), померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину померлої ОСОБА_3 прийняла її донька - ОСОБА_2 , відповідач по справі. Таким чином, відповідно до вищезазначеного, оскільки дана земельна ділянка знаходиться під придбаним позивачем житловим будинком, з ціллю його обслуговування та обслуговування господарських будівель і споруд, то фактично позивач є власником даної земельної ділянки, однак не має можливості реалізувати право власності, а саме право розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки не має правовстановлюючого документа на вищезазначену земельну ділянку, тому вирішити дане питання іншим способом, окрім судового, неможливо.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0474 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1414100000:01:015:0080, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок за цією ж адресою.

Позивач ОСОБА_1 , та представник позивача, адвокат Геєнко М.Г., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1847103 від 26 листопада 2025 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з`явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні особисто або через представника, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.12.2005 року справа №2-2064-2005, яке набуло чинності 19.12.2005 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності, на підставі усної угоди купівлі-продажу, укладеної з ОСОБА_3 , на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області №2-2064-2005 від 09.12.2005 року належить право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «БТІ» м. Слов`янськ від 06.05.2006 №10575513.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19.05.2015 року.

За заявою ОСОБА_2 , дочки ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Паращук О.А. було заведено спадкову справу №36/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ДН № 2064684 від 12.08.2004р. виданого на підставі рішення виконкому Слов`янської міської ради № 400/2 від 07.07.2004р. земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0474га, кадастровий номер 1414100000:01:015:0080, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

На теперішній час позивач не має можливості оформити своє право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, власником якого вона є.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд, неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 Земельного кодексу Української РСР закон передбачав автоматичний перехід права власності або право користування на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (до набрання чинності Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям ЦК України"), при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю", передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України (станом на момент виникнення права власності позивача на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України (станом на момент виникнення права власності позивача на житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, за приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

В постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а його цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який належить позивачу на праві власності з 2005 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0474 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1414100000:01:015:0080, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 27 травня 2026 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О.Гончарова