Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №274/5681/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 25 травня 2026 р.

Справа: №274/5681/24

Суддя: Григорусь Н. Й.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/5681/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 88 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

з участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/5681/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пашковської Наталії Вікторівни на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б.,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною, встановити над нею опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її опікуном.

На обґрунтування заяви зазначив, що є рідним братом ОСОБА_2 , яка хворіє на психічне захворювання, перебуває під наглядом лікаря психіатра. Зазначив, що ОСОБА_2 за рівнем обмеження самообслуговування, здатності до спілкування та контролю свою поведінкою потребує постійного стороннього догляду, який з 2005 року здійснює заявник. ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, має другу групу інвалідності.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року заяву задоволено частково. Ухвалено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недієздатною. Встановити опіку над нею опіку. До призначення в установленому законом порядку опікуна недієздатній ОСОБА_2 його обов`язки покласти на орган опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Пашковська Н.В. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що заявник проживає разом з ОСОБА_2 , постійно виконує обов`язки по догляду за сестрою, опікується нею, створив необхідні побутові умови, забезпечує її предметами догляду, харчуванням та лікуванням.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 17 листопада 2026 року винесено подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Представник зазначила, що мати ОСОБА_2 понад 20 років проживає в Італії, а батько з ОСОБА_2 не спілкується з 2000-х років, дочкою не цікавиться, тому висновок суду щодо відсутності перешкод для виконання останнім опікунських обов`язків вважає необґрунтованим. Інші особи до органу опіки та піклування з приводу призначення опікуном ОСОБА_2 не звертались.

Вважає, що призначення ОСОБА_1 опікуном над сестрою ОСОБА_2 відповідатиме інтересам останньої та сприятиме її нормальному життєзабезпеченню, оскільки орган опіки та піклування, на який поклали обов`язок здійснення опіки над недієздатною не зможе реально забезпечити їй всіх умов та потреб.

Правом подати відзив інші учасники справи не скористались.

Учасники в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від заявника ОСОБА_1 та представника заінтересованої особи - органу опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області – Яницької Л.Л. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності і задоволення подання про призначення опікуна.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року оскаржується лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких районним судом відмовлено, відтак в іншій частині про визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки апеляційним судом не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції посилався на відсутність доказів щодо існування будь-яких перешкод для батька ОСОБА_2 , який зі слів заявника проживає у м. Києві, для виконання обов`язку щодо опіки над хворою донькою. Крім того, суд вказав, що поданий органом опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області висновок про доцільність призначення заявника опікуном сестри не містить належної мотивації: чому саме його необхідно призначити опікуном, а не іншу особу з посиланням на норми ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо можливого зловживання у цьому напрямку. На підставі вищезазначеного, суд вважав, що необхідно тимчасово, до вирішення питання про призначення опікуна над недієздатною, покласти обов`язки опікуна на орган опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом (ч. 2 ст. 39 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є братом та сестрою, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , також експертними висновками Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/1020-m-3 від 21 червня 2024 року та № 056/1522-n/3 від 31 жовтня 2025 року.

ОСОБА_2 має другу групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 407567; копією лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розгляду № 147 від 12 червня 2024 року; індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 2192 від 17 липня 2023 року Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 347-2025 від 05 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на стійкий, хронічний психічний розлад - параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу, виражений апато-дисоціативний тип дефекту, галюцинаційно-параноїдний синдром (F20.00 МКХ-10). ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Участь ОСОБА_2 в судовому засіданні недоцільна; не здатна надавати пояснення по суті справи.

Висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

За заявою ОСОБА_1 про можливість виконання обов`язків опікуна над сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Органом опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області сформовано подання від 17 листопада 2025 року за № 02.2-06/1851, яким встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

За підпунктом 4 пункту б) частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Згідно із статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Стаття 64 ЦК України передбачає, що опікуном чи піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Як вбачається з подання органу опіки та піклування Бердичівської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 доцільно призначити опікуном над ОСОБА_2 , особою з інвалідністю IІ групи загального захворювання, яка знаходиться під наглядом у психоневрологічному диспансерному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг з вираженим анатодисоціативним дефектом, галюцинаторно-параноїдний синдром

Обґрунтовуючи доцільність призначення опікуном саме ОСОБА_1 , орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з братом ОСОБА_1 у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . У помешканні чисто, є необхідні меблі, одяг, продукти харчування. Заявник одружений, має повнолітню доньку, оформлений як фізична особа-підприємець. ОСОБА_2 є власницею 1/3 частини вищевказаної квартири.

У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення опікуном/співопікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23.

Аналіз змісту частини 1 статті 300 ЦПК України свідчить про те, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, одночасно встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Отже, при ухваленні рішення суду про визнання особи недієздатною обов`язком суду є встановити над цієї особою опіку і призначити їй опікуна.

На підтвердження здатності бути опікуном своєї сестри ОСОБА_2 заявником долучено до матеріалів справи копію довідки-характеристики, виданої начальником СДОП ВП Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 12 листопада 2025 року, за змістом якої ОСОБА_1 проживає разом із сестрою ОСОБА_2 , протягом останнього року до адміністративної відповідальності не притягувався, скарги від громадян та сусідів на адресу Бердичівського РВП щодо протиправної поведінки ОСОБА_1 не надходили.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук відсутні.

Крім того ОСОБА_1 долучив копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо здійснення останнім діяльності як фізичної особи-підприємця та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 08 лютого 2026 року, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 сталого доходу з січня 2023 року по грудень 2025 року.

Крім того, матеріали справи містять позитивну характеристику АТ «Флекстронікс Сервіс УА» ОСОБА_1 як висококваліфікованого, відповідального, ініціативного та продуктивного фахівця.

З огляду на наведе, ОСОБА_1 може здійснювати обов`язки опікуна щодо догляду за сестрою ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією апеляційного суду, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживає в Італії, що підтверджується зведеною довідкою про місце проживання та склад сім`ї, виданою службовцем РАЦС муніципалітету Трієста Баттістел Лука (переклад з італійської мови на українську; підпис перекладача засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич О.Г.; зареєстровано в реєстрі за № 733).

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 31 травня 2005 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 подала заяву 20 жовтня 2025 року, у якій відмовилась бути опікуном над донькою ОСОБА_2 , та не заперечує, щоб нею опікувався її син ОСОБА_1 .

За інформацією ОСОБА_1 батько ОСОБА_4 понад 20 років не цікавиться своєю дочкою ОСОБА_2 , не спілкується з нею, місце його проживання йому невідоме. За доводами заявника, саме він здійснює догляд за сестрою понад 20 років, між ними склалися позитивні, доброзичливі та довірливі відносини, взаємоповага, підтримка та тісний емоційний зв`язок.

При цьому, батько ОСОБА_2 – ОСОБА_4 із заявою про призначення його опікуном не звертався.

За наведених обставин, серед родичів першого ступеня спорідненості недієздатної ОСОБА_2 лише ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про призначення його опікуном, належним чином зможе виконувати обов`язки опікуна.

Дійшовши до висновку, що бажання ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_2 може бути способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану, суд не врахував, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Жодними наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, що звернення ОСОБА_1 до суду із заявою щодо призначення його опікуном недієздатної сестри пов`язане з намаганням уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 призваний для проходження військової служби, уникає її проходження тощо.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24 та від 03 грудня 2025 року у справі 590/1440/23.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Зокрема, в умовах воєнного стану не може бути обмежене право рівності конституційних прав і свобод громадян. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).

В умовах воєнного стану необхідно належно з`ясувати питання доцільності призначення військовозобов`язаного опікуном недієздатної особи відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», однак законодавець не встановив інших обмежень щодо призначення військовозобов`язаного опікуном над недієздатною фізичною особою крім умови, що за недієздатною особою здійснюється опіка іншими особами. Тому відмови в призначенні опікуном з інших підстав, без оцінки інтересів недієздатної особи, суперечить прямим нормам Конституції України.

Разом з тим, при призначенні опікуна слід якнайкраще враховувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, що відповідає висновкам., викладеним у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі 712/10043/20 та від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22.

Беручи до уваги те, що відповідно до частини 3 статі 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном чи піклувальником лише за її письмовою заявою, те, що із заявою про призначення опікуном ОСОБА_2 звернувся лише ОСОБА_1 , який пов`язаний з нею родинними відносинами, проживає разом з нею та здійснює за нею постійний догляд, зважаючи на перебування у близьких сімейних відносинах та особисті приязні взаємини, враховуючи подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_1 не є тією особою, яка відповідно до статті 64 ЦК України не може бути опікуном, і здатний виконувати опікунські обов`язки стосовно недієздатної ОСОБА_2 , має можливість дбати про підопічну, створити їй необхідні побутові умови, забезпечити належним доглядом та лікуванням, колегія суддів доходить висновку про те, що опікуном ОСОБА_2 доцільно призначити її рідного брата ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з вищенаведеним, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 та тимчасового покладення обов`язків опікуна над ОСОБА_2 на орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області підлягає до скасування із ухваленням нового – про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пашковської Наталії Вікторівни задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 та тимчасового покладення обов`язків опікуна над ОСОБА_2 на орган опіки і піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного

судового рішення.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

В.А. Панкеєва

Повний текст постанови складено 26 травня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua