Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №163/65/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/65/26 Провадження №33/802/488/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю представника митниці Федчишиної С.Ф., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну захисника Крючкова В.О. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 33 416 (тридцять три тисячі чотириста шістнадцять) гривень 21 копійка.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 грн.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він як директор ТОВ «СІТІАВТО» (код ЄДРПОУ 43825824), під час митного оформлення товару «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки SCANIA, модель R420, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 » за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 31.03.2023 № 23UA205150003893U6 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 33 416, 21 грн шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 0454780 від 27.03.2023, який не був виданий та легалізований зазначеним у ньому управлінням Митного та податкового контролю м. Лодзь Республіки Польща, та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вказаній митній декларації, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

В поданій апеляційній скарзі захисник Крючков В.О. вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що постановою детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області закрито кримінальне провадження в частині ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а тому якщо не встановлено підробки сертифіката, неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 подав завідомо підроблений документ та усвідомлював його підробку. Зазначає, що правопорушення, передбачене ст.485 МК України може бути вчинено виключно з умисною формою вини, однак у матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження умислу ОСОБА_1 .. Посилається на те, що лист польського органу отримано набагато пізніше проведення митного оформлення, при цьому цей лист встановлює лише те, що сертифікат не було знайдено у реєстрах митниці, при цьому він не встановлює фактичну країну походження транспортного засобу, а митний орган України прийняв цей сертифікат, не виявивши жодних підстав для відмови. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та його захисник Крючков В.О. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, хоча належним чином та завчасно повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою від 20.05.2026 (а.с.114).

Захисник Крючков В.О. на адресу апеляційного суду надіслав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника - адвоката Крючкова Віталія Олексійовича.

А тому відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України, вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Як встановлено місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «СІТІАВТО» товару: «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки SCANIA, модель R420, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 » і випуск його у вільний обіг підтверджується копією митної декларації типу ІМ40ДЕ від 31.03.2023 № 23UA205150003893U6. Товар заявлений у митному режимі імпорт, його продавцем і відправником зазначена нідерландська компанія «GAST TRUCKS VENLO B.V.».

Також згідно матеріалів митної справи, декларування товару здійснював ОСОБА_1 , який на дату декларування товару та складання протоколу про порушення митних правил був керівником фірми отримувача товару ТОВ «СІТІАВТО».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). При цьому преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 0454780 від 27.03.2023, у якому органом його видачі зазначено митницю в Лодзі Республіки Польща.

Вказані обставини учасниками судового провадження також не заперечуються.

Так, преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 0454780 від 27.03.2023, у яких органом їх видачі зазначено митницю митницю в Лодзі Республіки Польща..

Згідно відповіді регіональної податкової адміністрація у м.Лодзь Республіки Польща від 08.08.2025 № 1001-IOC.4331.83.2025.6.JJ, сертифікат EUR.1 № PL/MF/AS 0454780 від 27.03.2023 не був виданий і легалізований у Лодзькому управлінні Митного та податкового контролю. Компанія, зазначена в документах, відсутня в базі даних контрагентів.

У зв`язку з надходження вказаної відповіді, митним органом констатовано, що сертифікат EUR.1 не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а товар, що у ньому зазначений, не має преференційного походження.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З диспозиції ст.485 МК України вбачається, що відповідальність особи за даною нормою закону, настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

На підставі вказаних доказів місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що переміщення в адресу ТОВ «СІТІАВТО» і випуск у вільний обіг товару за аналізованою по справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Польща підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митній декларації преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

Також місцевий суд обґрунтовано визнав відповідь регіональної податкової адміністрація у м.Лодзь Республіки Польща є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв`язку із положеннями ст.495 МК України, і цей доказ нічим не спростований.

Так, згідно листа Територіального управління БЕБ у Волинській області від 30.04.2025 № 2/23.2/3.1/17/2251-25, територіальним управлінням БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024030000000033 від 30.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.212 КК України, яке стосується фактів ввезення товарів (транспортних засобів) з-за кордону, у тому числі, в адресу ТОВ «СІТІАВТО».

Крім цього, відповідно до листів ТУ БЕБ у Волинській області від 04.02.2026 та від 25.02.2026, у кримінальному провадженні № 72023020000000013 від 24.02.2023, до якого було приєднано кримінальне провадження № 42024030000000033, 02.02.2026 було прийняте рішення про закриття кримінального провадження за ознаками ч.3 ст.358 МК України.

Разом з тим, вказана постанова немає ніякого преюдиційного значення у даній справі, оскільки за протоколом про порушення митних правил ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією метою митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1, який не був виданий та легалізований зазначеним у ньому управлінням Митного та податкового контролю м. Лодзь Республіки Польща.

Таким чином, митним органом ОСОБА_1 не ставиться в провину підроблення сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Враховуючи сукупність вищенаведених доказів у даній справі, слід прийти до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує апелянт в своїй апеляції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Крючкова В.О. – залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов