Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №757/7572/25-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7572/25-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2026 Печерський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді: ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 62025100130000703 від 07.02.2025, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Горностаївка, Каховського району, Херсонської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 217 від 29.10.2020 солдата ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГ України №9 від 21.01.2023 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду командира 1 відділення 4 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.

В той же час, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України №310 від 22.12.2022 старший лейтенант ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків командира 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, призначеного на цю посаду наказом начальника Північного Київського територіального управління НГ України №84 о/с від 20.11.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національну гвардію України» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дія вказаних Статутів - серед іншого, поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

З огляду на ст.ст. 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці строкової військової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Військовослужбовці офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які проходять службу за контрактом, що виїжджають за межі гарнізону, письмово повідомляють про це командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової військової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

Військовослужбовці строкової військової служби, які не мають дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на чергове звільнення, користуються правом на звільнення з розташування військової частини. При цьому звільнення військовослужбовців здійснюється в такій черговості, щоб це не призводило до зниження рівня бойової готовності військової частини та якості бойового чергування.

Військовослужбовці строкової військової служби звільняються з розташування військової частини командиром роти в установленому командиром військової частини порядку.

Дозвіл на звільнення дається почергово. Черговість звільнень контролюється головними сержантами (заступниками командирів) взводів.

За дозволом на звільнення військовослужбовець строкової військової служби звертається до свого безпосереднього командира (начальника).

У визначений час черговий роти шикує військовослужбовців, які мають дозвіл на звільнення, і доповідає головному сержантові роти. Головний сержант роти перевіряє їх за списком, а також їх зовнішній вигляд, знання ними правил поведінки у громадських місцях, наявність військових квитків і видає їм записки про звільнення. Черговий роти вносить їх прізвища до книги обліку звільнених, складає список і представляє звільнених черговому частини (додатки 12 і 13 до цього Статуту).

Після повернення із звільнення військовослужбовці доповідають черговому роти про повернення, здають йому записки про звільнення і доповідають своєму безпосередньому командирові (начальникові).

Черговий роти зазначає у книзі обліку звільнених час повернення військовослужбовців зі звільнення, доповідає черговому частини про повернення звільнених і здає записки про звільнення головному сержантові (старшині) роти.

Відповідно до ст. ст. 29, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями начальниками, окрім іншого, є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.

Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГ України солдат ОСОБА_5 , повинен керуватися вимогами ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

З огляду на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Приміткою до статті 364 КК України передбачено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 КК України є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом чи законом.

Відтак, командир 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГ України старший лейтенант ОСОБА_6 являється службовою особою в розумінні ст.18 та ст. 364 КК України.

Однак, командир 1 відділення 4 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГ України молодший сержант ОСОБА_5 вчинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

29.05.2023 у невстановлений час, перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 НГ України, за адресою: АДРЕСА_2 , командир 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГ України старший лейтенант ОСОБА_6 засобами зв`язку звернувся до молодшого сержанта ОСОБА_5 , який на той час у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГ України № 105 від 22.05.2023 перебував у щорічній основній відпустці на 10 днів з 22.05.2023 по 01.06.2023, за адресою: АДРЕСА_3 , з пропозицією не офіційно продовжити перебувати за межами військової частини додатково до 10.06.2023, після завершення відпустки, за що молодший сержант ОСОБА_5 , повинен буде передати ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 500,00 грн.

На вищевказану пропозицію старшого лейтенанта ОСОБА_6 молодший сержант ОСОБА_5 , погодився, після чого 29.05.2023 близько 22:06 перебуваючи у відпустці, за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з особистих мотивів, з метою не офіційного, тимчасового перебування за межами військової частини НОМЕР_1 , надав старшому лейтенанту ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 500,00 грн, переказавши вказані грошові кошти зі своєї банківської картки № НОМЕР_3 на банківську картку старшого лейтенанта ОСОБА_6 № НОМЕР_4 .

У подальшому, старший лейтенант ОСОБА_6 не офіційно погодив продовження перебування молодшого сержанта ОСОБА_5 , у відпустку з 02.06.2023 до 10.06.2023, під час якої останній проводив час у м. Києві, не пов`язуючи його з проходженням військової служби.

07 лютого 2025 року між прокурором ОСОБА_3 , який здійснює процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100130000703 від 07.02.2025, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника, на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України, укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з вказаною угодою ОСОБА_5 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаявся.

Крім того, на виконання ст.470 КПК України, прокурором при укладенні угоди враховано визнання винуватості, а також те, що ОСОБА_5 погодився активно сприяти розкриттю кримінального правопорушення; надавати викривальні показання у кримінальному провадженні (у тому числі у суді) стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також прокурором враховані обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, та передбачені ст.66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Цією угодою визначено покарання ОСОБА_5 за ч.1 ст.369 КК України в межах санкції статті у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Угодою встановлено наслідки її укладення та затвердження у відповідності до приписів статті 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України визначено, що при прийнятті рішення у судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

У судовому засіданні учасники процесу просили затвердити угоду, на підставі якої ухвалити вирок.

Відповідно до ч.2 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до положень ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.369 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та у вчиненні якого він визнав себе винуватим, є нетяжким кримінальним правопорушенням.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_5 цілком зрозумів права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а тому угода може бути затверджена. На умовах цієї угоди може бути ухвалено вирок, оскільки правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 , зроблена вірно, а саме ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразилися у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, та кваліфіковано за ч1 ст.369 Кримінального кодексу України. Умови цієї угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, наявність у нього фактичних підстав для визнання винуватості.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 07 лютого 2025 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України і призначити йому покарання у виді 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1