Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №756/8548/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 06 травня 2026 р.

Справа: №756/8548/25

Суддя: Макаренко І. Г.

Справа № 756/8548/25

Номер провадження № 1-кп/756/809/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 14.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань з №42025102070000058, у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, із середньою освітою, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

10.04.2025, приблизно о 22 год.50 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у вагоні електропотягу на станції метро «Героїв Дніпра» КП «Київський метрополітен» у м.Києві, помітивши на сидінні вагону мобільний телефон марки « Apple iPhone 11», білого кольору, який належить ОСОБА_9 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізуючи його, переконавшись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, взяла вказаний телефон із сидіння та поклала до лівої зовнішньої кишені куртки, в яку була одягнена. В подальшому, ОСОБА_6 зберігала телефон за місцем свого мешкання.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 спричинила потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 9895 грн. 74 коп.

Отже, ОСОБА_6 учинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що 10.04.2025 приблизно о 22:50 год., вона їхала в вагоні метро, повертаючись з роботи додому. Побачила, як пасажири вийшли на станції із вагону, а на сидінні залишився мобільний телефон білого кольору, який вона вирішила забрати. Взявши вказаний телефон, вона поклала його в карман та принесла додому, де через три дні добровільно видала працівникам поліції, які прийшли до неї додому. У вчиненому розкаюється, просить у потерпілої пробачення.

Захисник в судовому засіданні підтримав думку своєї підзахисної, просив суд не позбавляти волі обвинувачену, яка не офіційно, але працює, має на утриманні неповнолітню дитину, та призначити іспитовий строк.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, однак надіслала на адресу суду заяву в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 без її участі.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватою та призначити покарання ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття з випробувальним строком, відповідно до положень статей 75 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачена ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що вона себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, у вчиненому кається, засудила свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою та її щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачена просила суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Вид та вартість майна, яким заволоділа обвинувачена, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілої претензій матеріального характеру до обвинуваченої, яка не заявляла цивільний позов, а викрадене майно було повернуто. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочину визнала, неофіційно, але працює, має міцні соціальні зв`язки, неповнолітню дитину на утриманні.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченої, а також обставини, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченій в виді позбавлення строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Тож, призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженої.

Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченої ОСОБА_6 не застосовано запобіжний захід та не вбачає потреби обирати його до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати у провадженні за проведення експертизи №СЕ-19/111-25/23515-ТВ від 17.04.2025 в сумі 1782 грн. 80 коп., підлягають стягненню на користь держави.

Питання речових доказів підлягає вирішенню, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертизи №СЕ-19/111-25/23515-ТВ від 17.04.2025 в сумі 1782 грн. 80 коп. на користь держави.

Речові докази: - мобільний телефон « Apple iPhone 11», IMEI НОМЕР_1 , 128 Gb в білому корпусі, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 - залишити в володінні останньої.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua