Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №733/398/23 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/398/23

Головуючий у першій інстанції – Овчарик В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/160/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Парафіївська селищна рада Прилуцького району

Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Овчарика В.М. від 13 лютого 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Ічня, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, третя особа: Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, в якому, уточнивши позовні вимоги заявою, поданою 28.03.2024 року до суду першої інстанції (а.с.169 - 169, зворот, том 1), остаточно просила: встановити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши їй у користування, в натурі на місцевості, 1/2 частину земельної ділянки площею 1 250 кв.м, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №03-11/23 від 12.02.2024 року, за варіантом №2 (додаток №9 до висновку). В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що вони з ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2500 га, яка наразі не є приватизованою. Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року позивачу ОСОБА_1 було виділено у користування, в рахунок 1/2 частини земельної ділянки, земельну ділянку площею 1 250 кв.м. Позивач стверджувала, що із відповідачем не досягнуто згоди щодо порядку користування спірною земельною ділянкою, тому вона звернулася з даним позовом до суду, щодо встановлення порядку користування належною їй частиною земельної ділянки.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, задоволено повністю.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 у користування, в натурі на місцевості, 1/2 частину земельної ділянки площею 1 250 кв.м, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №03-11/23 від 12.02.2024 року за варіантом №2 (додаток №8 до висновку), а саме:

- співвласнику 1/2 частки ОСОБА_1 виділено 1 250 кв.м, в тому числі: під житловою забудовою - 29,63 кв.м, під господарськими будівлями - 67,00 кв.м, під земельною ділянкою спільного користування - 23,75 кв.м, під землею, вільною від забудови - 1 129,62 кв.м;

- співвласнику 1/2 частки ОСОБА_2 виділено 1 250 кв.м, в тому числі: під житловою забудовою - 47,80 кв.м, під господарськими будівлями - 40,30 кв.м, під земельною ділянкою спільного користування - 23,75 кв.м, під землею, вільною від забудови - 1 138,15 кв.м.

Земельні ділянки, виділені співвласнику 1/2 частки ОСОБА_1 , мають загальну площу 1 226,25 кв.м і знаходяться в межах:

1) земельна ділянка площею 1 146,65 кв.м позначена літерами АБВГДЕЖЗКЛМНОПРСТУ:

- від точки А до точки Б довжиною 8,31 м;

- від точки Б до точки В довжиною 34,04 м;

- від точки В до точки Г довжиною 7,88 м;

- від точки Г до точки Д довжиною 26,90 м;

- від точки Д до точки Е довжиною 6,14 м (по лінії розподілу житлового будинку);

- від точки Е до точки Ж довжиною 3,73 м;

- від точки Ж до точки З довжиною 20,53 м;

- від точки З до точки К довжиною 1,00 м;

- від точки К до точки Л довжиною 5,00 м (по лінії розподілу сараю);

- від точки Л до точки М довжиною 1,00 м;

- від точки М до точки Н довжиною 8,86 м;

- від точки Н до точки О довжиною 6,00 м;

- від точки О до точки П довжиною 11,64 м;

- від точки П до точки Р довжиною 10,65 м;

- від точки Р до точки С довжиною 25,90 м;

- від точки С до точки Т довжиною 12,24 м;

- від точки Т до точки У довжиною 7,22 м;

- від точки У до точки А довжиною 66,22 м.

2) земельна ділянка площею 79,60 кв.м позначена літерами ФХЦЧШЩЮЯІ:

- від точки Ф до точки Х довжиною 1,00 м;

- від точки Х до точки Ц довжиною 5,00 м;

- від точки Ц до точки Ч довжиною 10,64м;

- від точки Ч до точки Ш довжиною 5,99 м;

- від точки Ш до точки Щ довжиною 9,13 м;

- від точки Щ до точки Ю довжиною 2,01 м;

- від точки Ю до точки Я довжиною 1,08 м;

- від точки Я до точки І довжиною 7,05 м;

- від точки І до точки Ф довжиною 2,95 м.

Земельні ділянки, виділені співвласнику 1/2 частки ОСОБА_2 , мають загальну площу 1 226,25 кв.м і знаходяться в межах:

1) земельна ділянка площею 1 114,25 кв.м позначена літерами А1Б1ФІВ1Г1ЖЕДГВБ:

- від точки А1 до точки Б1 довжиною 58,74 м;

- від точки Б1 до точки Ф довжиною 7,90 м;

- від точки Ф до точки І довжиною 2,95 м;

- від точки І до точки В1 довжиною 2,09 м;

- від точки В1 до точки Г1 довжиною 4,37 м;

- від точки Г1 до точки Ж довжиною 7,53 м;

- від точки Ж до точки Е довжиною 3,73 м;

- від точки Е до точки Д довжиною 6,14 м (по лінії розподілу житлового будинку);

- від точки Д до точки Г довжиною 26,9 м;

- від точки Г до точки В довжиною 7,88 м;

- від точки В до точки Б довжиною 34,04 м;

- від точки Б до точки А1 довжиною 20,39 м.

2) земельна ділянка площею 58,84 кв.м позначена літерами Е1Д1ЩШРП:

- від точки Е1 до точки Д1 довжиною 2,10 м;

- від точки Д до точки Щ довжиною 2,66 м;

- від точки Щ до точки Ш довжиною 9,13 м;

- від точки Ш до точки Р довжиною 5,85 м;

- від точки Р до точки П довжиною 10,65 м;

- від точки П до точки Е1 довжиною 3,26 м.

3) земельна ділянка площею 53,16 кв.м позначена літерами КЛМНО:

- від точки К до точки Л довжиною 5,00 м (по лінії розподілу сараю);

- від точки Л до точки М довжиною 1,00 м;

- від точки М до точки Н довжиною 8,86 м;

- від точки Н до точки О довжиною 6,00 м;

- від точки О до точки К довжиною 8,86 м.

Виділено у спільне користування співвласників 1/2 та 1/2 часток земельну ділянку, що має площу 47,50 кв.м, позначену літерами В1ІЯЮЩД1Е1ПОЗ1КЗЖГ1 і знаходиться в межах:

- від точки В1 до точки І довжиною 2,09 м;

- від точки І до точки Я довжиною 7,05 м;

- від точки Я до точки Ю довжиною 1,08 м;

- від точки Ю до точки Щ довжиною 2,01 м;

- від точки Щ до точки Д1 довжиною 2,66 м;

- від точки Д1 до точки Е1 довжиною 2,10 м;

- від точки Е1 до точки П довжиною 3,26 м;

- від точки П до точки О довжиною 11,64 м;

- від точки О до точки З1 довжиною 1,00 м;

- від точки З1 до точки К довжиною 7,86 м;

- від точки К до точки З довжиною 1,00 м;

- від точки З до точки Ж довжиною 20,53 м;

- від точки Ж до точки Г1 довжиною 7,53 м;

- від точки Г1 до точки В1 довжиною 4,37 м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 грн. 60 коп. судового збору, 16 427 грн. 00 коп. витрат за проведення експертизи та 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього стягнуто: 27 500 грн. 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”СіверЕксперт” 717 грн. 00 коп. витрат за участь експерта у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказують, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що ним доведено той факт, що земельна ділянка, на яку посилається позивач у позові, не сформована, не зареєстрована, і тому, відповідно, не існує, як об`єкт цивільного права. Апелянт не заперечує той факт, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні позивача, оскільки таке право набуто до 1990 року. При цьому, ОСОБА_2 звертає увагу, що позивач не володіє правом власності на спірну земельну ділянку, оскільки їй надано лише право користування, а тому, відповідно, власником такої земельної ділянки є сільська рада, на території якої розташована земельна ділянка. Оскільки земельна ділянка не є сформованою, не передана у власність, у порядку статті 118 3K України, то за твердженнями апелянта, вона належить до земель комунальної власності, і її власником є Парафіївська селищна рада. Визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не звернув уваги, що спірна земельна ділянка не сформована, і тому вона не може бути об`єктом цивільних прав. За доводами апеляційної скарги, у матеріалах справи відсутня технічна документація із землеустрою, яка може бути підставою для формування земельної ділянки, і тому визначити чітку площу та конфігурацію спірної земельної ділянки неможливо, а відтак, неможливо і встановити порядок користування даною земельною ділянкою, яка не є об`єктом цивільного права в силу того, що не є сформованою у встановленому законом порядку. Апелянт стверджує, що крім того, зважаючи на ті обставини, що не доведено факту користування та права власності позивача на земельну ділянку, то відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки суб`єкт звернення є неналежним. Доводи апеляційної скарги вказують, що зважаючи на те, що земельна ділянка не сформована, тобто, вона не є об`єктом цивільного права, то відповідно, і захисту не потребує. Апелянт зазначає, що можна констатувати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки поділив земельну ділянку, яка не сформована, а отже, не існує в природі (поділено абстрактний предмет), і судом не досліджено питання, чи дійсно земельна ділянка має площу 0.25 га, станом на момент вирішення спору, чи не зменшено її площу внаслідок приватизації суміжними земельними ділянками, чи не порушує земельна ділянка межі суміжних земельних ділянок. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, в частині того, що суд відхилив клопотання сторони відповідача про проведення повторної та нової експертизи у справі. В ухвалі суду першої інстанції від 13.02.2025 року про відмову у призначенні експертизи, суд вказав, що під час судового розгляду експерт ОСОБА_3 пояснила, що у своєму висновку вона запропонувала чотири варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою сторонами; будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами відсутні, навіть, якщо брати до уваги і наявність земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу, яка є суміжною із спірною земельною ділянкою сторін. За даних обставин, на думку суду першої інстанції, враховуючи матеріали справи, висновки попередньої судової земельно-технічної експертизи №03-11/23, пояснення експерта, надані нею у судовому засіданні, підстави для призначення по справі нової експертизи відсутні. З даною позицією суду першої інстанції не погоджується сторона відповідача, і зазначає, що із висновку експерта слідує, що при проведенні експертизи використовувалися дані з обмінного файлу, який має невідому природу, оскільки приватизація земельної ділянки не відбувалася, документація із землеустрою не складалася. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем не коректно обрано спосіб захисту права, яке позивач вважає порушеним, оскільки власником спірної земельної ділянки, до її приватизації сторонами, є територіальна громада (статті 80, 83 ЗК України), інтереси якої представляє Парафіївська сільська рада. При цьому, статус Парафіївської сільської ради у даній справі визначено, як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, чим фактично порушуються права власника землі.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.181-183, том 2) позивач ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року. Сторона позивача також ставить питання про стягнення із відповідача на користь позивача 10 000 грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с.204-205).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Кінебас О.М. підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Сакун І.А. просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, та залишити без змін обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року.

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи (а.с.232, том 2), не з`явився.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 277720209 від 01.10.2021 року (а.с.5, том 1).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року у справі №2-77/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл домоволодіння та земельної ділянки, виділено ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 , а саме: по будинку ”А-1” - приміщення 1-4 площею 22,9 кв.м, вартістю 9 674 грн., літню кухню ”В-1” вартістю 7 135 грн., 1/3 частину сараю ”Б-1” вартістю 1 655 грн., погріб ”Пг-1” вартістю 1 276 грн., 1/2 частину колодязя ”К-1” вартістю 1 950 грн., частину воріт з хвірткою ”N-1” з огорожею ”N-2” вартістю 1 103 грн.; загальною вартістю 22 793 грн. Виділено ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а саме: по будинку ”А-1” - приміщення 1-3 площею 20,7 кв.м, вартістю 8 744 грн., прибудову ”а-1” вартістю 7 231 грн., крильце ”КР-1” вартістю 152 грн., 1/2 частину колодязя ”К-1” вартістю 1 950 грн., вбиральню ’’У-1’’ вартістю 625 грн., 2/3 частини сараю ’’Б-1’’ вартістю 3 311 грн., 1/2 частину воріт з хвірткою ”N-1” з огорожею ”N-2” вартістю 3 311 грн.; загальною вартістю 23 116 грн. Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 : виділено ОСОБА_1 в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м; виділено в користування ОСОБА_2 , в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м (а.с.6-7, зворот, том 1).

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.12.2021 року у справі №733/1105/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у власність в натурі 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: по житловому будинку під літ. А: 1 кімнату загальною площею - 22,9 кв.м; по надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. Б, літню кухню під літ. В, погріб під літ. Г., як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації (а.с.8-9, зворот, том 1).

Згідно рішення виконавчого комітету Парафіївської селищної ради №21 від 08.02.2022 року, житловому будинку, який належить ОСОБА_1 на праві власності, по АДРЕСА_1 , присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.11, том 1), що також підтверджується витягом з реєстру будівельної ділянки щодо інформації про присвоєння адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.12, том 1).

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №317064852 від 07.12.2022 року, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с.10, том 1).

15.02.2022 року було виготовлено технічний паспорт будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що наявна за вказаною адресою земельна ділянка не зареєстрована (а.с.16, том 1).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.09.2014 року встановлено спосіб та порядок виконання рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл домоволодіння та земельної ділянки, в частині користування присадибною земельною ділянкою в АДРЕСА_1 відповідно до рішення суду та довідок наданих Петрушівським сільським головою Ічнянського району Чернігівської області ОСОБА_4 (а.с.66 - 66,зворот, том 1).

Відповідно до акту державного виконавця від 31.03.2014 року, ОСОБА_1 було запропоновано відповідний порядок користування земельною ділянкою, від якого ОСОБА_1 відмовилася (а.с.68, том 1).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28.05.2014 року роз`яснено рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл домоволодіння та земельної ділянки, в частині виділення в користування 0,25 га земельної ділянки в АДРЕСА_1 , а саме, що ця земельна ділянка виділена сторонам згідно погосподарської книги Петрушівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, питання відносно споруд, які знаходяться на даній земельній ділянці, в судовому засіданні не вирішувалось (а.с.67, том, 1).

Рішенням Петрушівської сільської ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області від 26.04.1994 року передано, в тому числі, і ОСОБА_5 (батьку сторін у справі) безкоштовно у приватну власність присадибну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, згідно Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 року, у розмірі 0,67 га (а.с.95, 96-99, том 2).

09.05.2023 року до суду першої інстанції стороною позивача було подано клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи (а.с.65 - 65, зворот, том 1).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09.05.2023 року клопотання сторони позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, було задоволено. Призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Тарасовській В.В., яка працює у складі ТОВ ”СіверЕксперт”. На вирішення експертизи було поставлено наступні питання:

- Які можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки), загальною площею 0,2520 га без спільного двору з окремими виходами?

Для визначення варіантів порядку користування земельною ділянкою використовувати план земельної ділянки, складений ОСОБА_6 та перевірений інженером-землевпорядником ОСОБА_7 та обмінний файл, які містяться у матеріалах справи.

Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 (а.с.74-76, том 1).

Відповідно до висновку експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року, судовим експертом запропоновано 4 варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка), загальною площею 0,25 га. Відповідно до вказаного вище висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи, будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору відсутні (а.с.108-153, том 1).

Після ознайомлення із вказаним вище висновком судового експерта, позивач ОСОБА_1 заявою, яка надійшла до суду першої інстанції 28.03.2024 року (а.с.169, том 1), уточнила вимоги заявленого нею позову, та остаточно просила: встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй у користування, в натурі на місцевості, 1/2 частину земельної ділянки площею 1 250 кв.м, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №03-11/23 від 12.02.2024 року, за варіантом №2 (додаток №9 до висновку).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції, із врахуванням положень норм права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних, документально підтверджених обставин справи, виходив з того, що станом на час, коли виокремились частки сторін даного спору у спірному будинковолодінні, до них перейшло також право користування земельною ділянкою, на якій розмішені їх частки житлового будинку, прибудов та господарських споруд та частки земельної ділянки, необхідні для їх обслуговування, відповідно до розміру часток. За даних обставин, суд першої інстанції вважав, що сторони даного спору мають право на користування земельними ділянками, відповідно до рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року, яким встановлено користування земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 . А саме, виділено ОСОБА_1 в користування в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м.; виділено ОСОБА_2 в користування в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м. Відповідно до висновку експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року, судовим експертом запропоновано 4 варіанти встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_1 (1/2 частка) та ОСОБА_2 (1/2 частка), загальною площею 0,25 га. Відповідно до висновку вказаної вище судової експертизи, будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами відсутні. При вирішенні даного спору по суті, суд першої інстанції вважав за необхідне встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами даного спору, відповідно до варіанту ІІ висновку земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року № 03-11/23, оскільки вказаний варіант відповідає ідеальним часткам, з урахуванням найменш обтяжливого обслуговування належних сторонам земельних ділянок та частин житлових приміщень. При цьому, суд першої інстанції вважав, що досліджені матеріали даної справи свідчать про те, що сторони мають у користуванні належні їм земельні ділянки, між якими виник у них спір щодо їх користування, і тому посилання сторони відповідача на ті обставини, що спірна земельна ділянка не приватизована, і відсутній її кадастровий номер та землевпорядна документація, що позбавляє можливості встановити порядок користування земельною ділянкою, є необґрунтованими. Оскільки вказані обставини не є перешкодою для встановлення порядку користування земельними ділянками, із подальшим присвоєнням їм кадастрового номера. Судом першої інстанції відхилено твердження сторони відповідача про те, що порядок користування земельною ділянкою між сторонами даного спору вже вирішено рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року, оскільки, як вказав суд першої інстанції, даним рішенням суду було тільки виділено земельну ділянку сторонам, і при цьому, питання щодо фактичного користування нею (в натурі), судом не вирішувалось. Суд першої інстанції зазначив у рішенні від 13.02.2025 року, що не заслуговують на увагу твердження сторони відповідача відносно того, що визначити чітку площу та конфігурацію спірної земельної ділянки неможливо, оскільки у матеріалах справи відсутня технічна документація із землеустрою, яка може бути підставою для формування земельної ділянки. При цьому, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що для проведення судової експертизи експерту були надіслані всі необхідні матеріали, у тому числі, і обмінний файл місця розташування спірної земельної ділянки, на підставі яких була проведена судова земельно-технічна експертиза. Суд першої інстанції при задоволенні вимог заявленого позову вважав за необхідне визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту ІІ висновку земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року №03-11/23, оскільки, на думку суду першої інстанції, вказаний варіант відповідає ідеальним часткам, з урахуванням найменш обтяжливого обслуговування належних сторонам земельних ділянок та частин житлових приміщень.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що ним доведено той факт, що земельна ділянка, на яку посилається позивач у позові, не сформована, не зареєстрована, і тому, відповідно, не існує, як об`єкт цивільного права. Апелянт не заперечує той факт, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні позивача, оскільки таке право набуто до 1990 року. При цьому, ОСОБА_2 звертає увагу, що позивач не володіє правом власності на спірну земельну ділянку, оскільки їй надано лише право користування, а тому, відповідно, власником такої земельної ділянки є сільська рада, на території якої розташована земельна ділянка. Оскільки земельна ділянка не є сформованою, не передана у власність, у порядку статті 118 3K України, то за твердженнями апелянта, вона належить до земель комунальної власності, і її власником є Парафіївська селищна рада. Визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не звернув уваги, що спірна земельна ділянка не сформована, і тому вона не може бути об`єктом цивільних прав. За доводами апеляційної скарги, у матеріалах справи відсутня технічна документація із землеустрою, яка може бути підставою для формування земельної ділянки, і тому визначити чітку площу та конфігурацію спірної земельної ділянки неможливо, а відтак, неможливо і встановити порядок користування даною земельною ділянкою, яка не є об`єктом цивільного права в силу того, що не є сформованою у встановленому законом порядку. Апелянт стверджує, що крім того, зважаючи на ті обставини, що не доведено факту користування та права власності позивача на земельну ділянку, то відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки суб`єкт звернення є неналежним. Доводи апеляційної скарги вказують, що зважаючи на те, що земельна ділянка не сформована, тобто, вона не є об`єктом цивільного права, то відповідно, і захисту не потребує. Апелянт зазначає, що можна констатувати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки поділив земельну ділянку, яка не сформована, а отже, не існує в природі (поділено абстрактний предмет), і судом не досліджено питання, чи дійсно земельна ділянка має площу 0.25 га, станом на момент вирішення спору, чи не зменшено її площу внаслідок приватизації суміжними земельними ділянками, чи не порушує земельна ділянка межі суміжних земельних ділянок. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, в частині того, що суд відхилив клопотання сторони відповідача про проведення повторної та нової експертизи у справі. В ухвалі суду першої інстанції від 13.02.2025 року про відмову у призначенні експертизи, суд вказав, що під час судового розгляду експерт ОСОБА_3 пояснила, що у своєму висновку вона запропонувала чотири варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою сторонами; будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами відсутні, навіть, якщо брати до уваги і наявність земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу, яка є суміжною із спірною земельною ділянкою сторін. За даних обставин, на думку суду першої інстанції, враховуючи матеріали справи, висновки попередньої судової земельно-технічної експертизи №03-11/23, пояснення експерта, надані нею у судовому засіданні, підстави для призначення по справі нової експертизи відсутні. З даною позицією суду першої інстанції не погоджується сторона відповідача, і зазначає, що із висновку експерта слідує, що при проведенні експертизи використовувалися дані з обмінного файлу, який має невідому природу, оскільки приватизація земельної ділянки не відбувалася, документація із землеустрою не складалася. Доводи апеляційної скарги вказують, що позивачем не коректно обрано спосіб захисту права, яке позивач вважає порушеним, оскільки власником спірної земельної ділянки, до її приватизації сторонами, є територіальна громада (статті 80, 83 ЗК України), інтереси якої представляє Парафіївська сільська рада. При цьому, статус Парафіївської сільської ради у даній справі визначено, як третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача, чим фактично порушуються права власника землі.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Петрушівської сільської ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області від 26.04.1994 року передано, в тому числі, і ОСОБА_5 (батьку сторін у справі) безкоштовно у приватну власність присадибну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, згідно Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 року, у розмірі 0,67 га, в тому числі, 0,25 га для обслуговування житлових будинків і надвірних будівель (п.101 Списку, що є додатком до рішення) (а.с.95, 96-99, том 2). Вказана ділянка не вилучалась.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року у справі №2-77/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл домоволодіння та земельної ділянки, виділено ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 , а саме: по будинку ”А-1” - приміщення 1-4 площею 22,9 кв.м, вартістю 9 674 грн., літню кухню ”В-1” вартістю 7 135 грн., 1/3 частину сараю ”Б-1” вартістю 1 655 грн., погріб ”Пг-1” вартістю 1 276 грн., 1/2 частину колодязя ”К-1” вартістю 1 950 грн., частину воріт з хвірткою ”N-1” з огорожею ”N-2” вартістю 1 103 грн.; загальною вартістю 22 793 грн. Виділено ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а саме: по будинку ”А-1” - приміщення 1-3 площею 20,7 кв.м, вартістю 8 744 грн., прибудову ”а-1” вартістю 7 231 грн., крильце ”КР-1” вартістю 152 грн., 1/2 частину колодязя ”К-1” вартістю 1 950 грн., вбиральню ’’У-1’’ вартістю 625 грн., 2/3 частини сараю ’’Б-1’’ вартістю 3 311 грн., 1/2 частину воріт з хвірткою ”N-1” з огорожею ”N-2” вартістю 3 311 грн.; загальною вартістю 23 116 грн. Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 : виділено ОСОБА_1 в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м; виділено в користування ОСОБА_2 , в рахунок 1/2 частини земельну ділянку площею 1 250 кв.м (а.с.6-7, зворот, том 1).

Як вбачається із даного рішення, сторонам спору було виділено земельну ділянку у користування, відповідно до їх часток у будинку, і при цьому, питання фактичного користування земельною ділянкою (в натурі), судом не вирішувалось.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.12.2021 року у справі №733/1105/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у власність в натурі 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: по житловому будинку під літ. А: 1 кімнату загальною площею - 22,9 кв.м; по надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. Б, літню кухню під літ. В, погріб під літ. Г., як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації (а.с.8-9, зворот, том 1).

При вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції було прийнято до уваги приписи статей: 116, 120, 125, 126 Земельного кодексу України.

Стаття 377 ЦК України регламентує перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що земельна ділянка не сформована, і тому не може бути об`єктом цивільних прав, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Оскільки матеріалами даної цивільної справи підтверджено, що сторони спору мають у користуванні належні їм земельні ділянки, і між ними виник спір щодо порядку користування земельними ділянками. При цьому, посилання апелянта на ті обставини, що земельна ділянка не сформована, і тому не може бути об`єктом цивільних прав, не позбавляє суд можливості встановити порядок користування такою земельною ділянкою, оскільки вона на законних підставах знаходиться у користуванні сторін, і питання про поділ даної земельної ділянки наразі судом не розглядається.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на процедуру поділу земельної ділянки, разом із тим, у даній цивільній справі судом вирішено по суті вимоги позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Необхідно зазначити, що доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на відповідну судову практику розгляду справ щодо поділу земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, що дійсно неможливо без формування земельної ділянки. Проте, дана судова практика розгляду судами справ щодо поділу земельних ділянок, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у даній справі предметом позову є саме визначення порядку користування земельною ділянкою, а не її поділу.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції ч.5 статті 89 Земельного кодексу України, відповідно до якої, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Оскільки, відповідно до приписів чинного законодавства, яке регламентує спірні правовідносини, визначити порядок користування земельною ділянкою можуть самі користувачі або суд.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 також вказують на порушення норм процесуального права судом першої інстанцій в частині того, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення нової земельно-технічної експертизи у даній справі.

Як вбачається із ухвали суду першої інстанції від 13.02.2025 року, якою судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи (а.с.106-109, том 2), судом зазначено, що в ході судового розгляду даної справи, судовий експерт Тарасовська В.В. надала пояснення, що у висновку експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року, нею було запропонувала чотири варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою сторонами спору. При цьому, будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами - відсутні, навіть, якщо прийняти до уваги і наявність земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу, яка є суміжною із спірною земельною ділянкою сторін. За даних обставин, на думку суду першої інстанції, приймаючи до уваги матеріали цивільної справи, висновки судової земельно-технічної експертизи №03-11/23 від 12.02.2024 року, пояснення судового експерта, надані нею у судовому засіданні суду першої інстанції, відсутні підстави для призначення у справі повторної судової земельно-технічної експертизи.

Апелянт заперечує щодо вказаних висновків суду першої інстанції, і зазначає, що із висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи №03-11/23 від 12.02.2024 року, слідує, що судовим експертом використовувалися дані з обмінного файлу, який має невідому природу, оскільки приватизація земельної ділянки не відбувалася, документація із землеустрою не складалася.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року, зважаючи на наступне.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 103 ЦПК України, яка регламентує призначення експертизи судом, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно положень ч.2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до правил ч.1, ч.5 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.74-76, том 1), ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09.05.2023 року було призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Тарасовській В.В., яка працює у складі ТОВ ”СіверЕксперт”. На вирішення експертизи судом було поставлено наступні питання:

- Які можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки), загальною площею 0,2520 га без спільного двору з окремими виходами?

Для визначення варіантів порядку користування земельною ділянкою використовувати план земельної ділянки складений ОСОБА_6 та перевірений інженером-землевпорядником ОСОБА_7 та обмінний файл, що містяться у матеріалах справи.

Посилання апелянта в доводах апеляційної скарги на ті обставини, що судовим експертом не встановлено фактичну площу земельної ділянки, спростовується змістом висновку експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року (а.с.108-135, том 1), у якому зазначено наступне: ”…На аркуші 16 матеріалів справи наявне креслення плану земельної ділянки АДРЕСА_1 , складеного ОСОБА_6 та перевіреного інженером-землевпорядником ОСОБА_8 (див. Додаток №7 до Висновку). На даному плані зазначено, що загальна площа вказаної вище земельної ділянки становить 0,2520 га (2520кв.м). При цьому розміри сторін земельної ділянки не проставлені, тому її неможливо зіставити з розмірами сторін земельної ділянки площею 0,2500 га (2 500 кв.м), що наявна в обмінному файлі xml (а.с.55). Отже розробка варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_1 (1/2 частки) та ОСОБА_2 (1/2 частки), в даному Висновку технічно можлива, виходячи із загальної площі земельної ділянки 0,2500 га (2 500 кв.м), яка була надана в користування згідно рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року (а.с.6-7 або див. Додаток №2 до Висновку) і яка відображена в обмінному файлі xml.”

Обмінний файл, який міститься в матеріалах даної справи та був використаний експертом, містить всі необхідні розміри та координати спірної земельної ділянки. З даного приводу відповідних клопотань судовим експертом не заявлялось. При цьому, апелянтом не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження своїх доводів щодо невідповідності обмінного файлу вимогам чинного законодавства.

За клопотанням сторони відповідача протокольною ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27.12.2024 року було викликано судового експерта Тарасовську В.В. в судове засідання, для надання відповідних пояснень щодо її висновку №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року.

При наданні пояснень в суді першої інстанції, судовий експерт ОСОБА_3 повідомила, що чотири варіанти встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою були запропоновані висновком експерта, виходячи із фактичних меж земельної ділянки. При цьому, будь-які варіанти порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами відсутні, навіть, якщо брати до уваги і наявність земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу, яка є суміжною із спірною земельною ділянкою сторін спору.

Згідно висновку експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року, варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами не існує. Так, у вказаному висновку експерта зазначено наступне: ’’… Враховуючи той факт, що у відповідності до рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.06.2009 року та до даних, що наявні в ухвалі Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11.08.2023 року, колодязь ”К-1” знаходиться в спільному користуванні обох співвласників 1/2 частки, враховуючи рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.12.2021 року про припинення спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому ухвалено виділити ОСОБА_1 у власність кімнату площею 22,9 кв.м в житловому будинку під. літ. А, частину сараю під літ. Б, літню кухню під літ. В, погріб під літ. Г, а також, враховуючи існуючу забудову, яка склалася на території земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , експертом встановлено, що жодного можливого варіанту встановлення порядку користування земельною ділянкою без спільного двору з окремими виходами, не існує. Отже, на підставі викладеного вище, експерт має можливість надати лише варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням двору для спільного користування.” (а.с.108-135, том 1).

Приймаючи до уваги наведене вище, твердження доводів апеляційної скарги відносно того, що цілком можливо визначити порядок користування спірною земельною ділянкою без виділення спільного двору, не підтверджено належними та достатніми доказами, у розумінні положень: 77, 80 ЦПК України, не узгоджується зі схемою розташування будівель та споруд, яка міститься у технічному паспорті, та спростовується висновком експерта №03-11/23 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2024 року.

В ході апеляційного розгляду даної справи стороною відповідача було заявлено клопотання про призначення у даній справі повторної земельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.148-150, том 2).

Відповідно до приписів ч.2 статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Апелянтом судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення у даній справі повторної земельно-технічної експертизи, з підстав невстановлення в ході апеляційного перегляду даної справи підстав для призначення повторної експертизи, регламентованих положеннями ч.2 статті 113 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги вказують, що статус Парафіївської селищної ради у даній справі визначено, як третя особа, чим фактично порушуються права власника землі. Апеляційний суд вважає, що дані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року, оскільки судом було вирішено спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, і особу, яка у даній справі має процесуальний статус відповідача, визначено вірно. При цьому, Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, приймаючи участь у розгляді даної справи в якості третьої особи, не заявляє про порушення своїх прав.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 13.02.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з`ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.02.2025 року, підлягає залишенню без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.181-184, том 2) сторона позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 8 000 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В подальшому, 10.07.2025 року на адресу апеляційного суду від сторони позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в ході апеляційного розгляду даної справи, до якого додано: копію додаткової угоди від 18.04.2025 року до договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 року (а.с.204, том 2), копію акту здачі-приймання наданих послуг від 06.05.2025 року, згідно якого, вартість послуги адвоката щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу, становить - 5 000,00 грн., вартість послуги адвоката щодо участі у розгляді апеляційної скарги, становить - 5 000,00 грн., загальна вартість послуг становить - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. (а.с.204, зворот, том 2), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЧН №000489 на ім`я Сакун І.А. (а.с.204, том 2). Стороною позивача також надано докази направлення вказаних документів відповідачу (а.с.205,зворот, том 2).

Додатковою угодою від 18.04.2025 року до договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 року, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом Сакун І.А., а саме, п.3 вказаної додаткової угоди, визначено порядок оплати гонорару: сума узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється клієнтом не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сакун І.А. пояснила, що дійсно, у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 8 000 грн., проте, остаточний документально підтверджений розмір правничої допомоги склав 10 000 грн.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24, з приводу питання розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору і стримування від подання безпідставних позовів.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч.4 статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів: 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Відповідно до приписів ч.3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч.8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч.8 статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України ”Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі ”Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Сакун І.А. на підставі: договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 року (а.с.57, том 2), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЧН №000489 на ім`я Сакун І.А. (а.с.205, том 2). На підтвердження розміру судових витрат Бабакової Г.С. на професійну правничу допомогу в ході апеляційного розгляду даної справи до матеріалів справи стороною позивача надано: копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 року, копію акту здачі-приймання наданих послуг від 06.05.2025 року, згідно якого, вартість послуг адвоката щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу складає - 5 000,00 грн., вартість послуг адвоката щодо участі у розгляді апеляційної скарги, складає - 5 000,00 грн., загальна вартість послуг адвоката становить - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. (а.с.204; 204,зворот, том 2).

Додатковою угодою від 18.04.2025 року до договору про надання правової допомоги від 15.02.2023 року, укладеною між ОСОБА_1 та адвокатом Сакун І.А., а саме, п.3 вказаної додаткової угоди, визначено порядок оплати гонорару: сума узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється клієнтом не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Приймаючи до уваги наведене вище, приписи ч.4, ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, а також законодавчо встановлені критерії відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши надані стороною позивача ОСОБА_1 докази на підтвердження обсягу та вартості наданої адвокатом Сакун І.А. позивачу ОСОБА_1 професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, враховуючи відсутність мотивованої заяви сторони відповідача щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а саме, визначення їх дійсності та необхідності, конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Заявлений позивачем ОСОБА_1 до стягнення розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн., відповідає засадам виваженості, обґрунтованості, розумності, співмірності та справедливості; узгоджується зі складністю справи, суттю спору, тривалістю затраченого адвокатом Сакун І.А. часу; є пропорційним предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результату розгляду справи. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2025 року, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн., в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: