Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №607/4074/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4074/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О. М.

Провадження № 22-ц/817/742/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/4074/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року, повний текст якої складено 17 квітня 2026 року, постановлену суддею Вийванком О.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

14 квітня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі положень ст. 251 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що він перебуває у складі ЗСУ як мобілізована особа. Як доказ свого перебування у складі ЗСУ надає копію військового квитка серії НОМЕР_1 та копію довідки з військової частини НОМЕР_2 № 1092 від 04.04.2026.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 , в разі усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, негайно повідомити про це суд для вирішення питання про поновлення провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка від 04.06.2026 року № 1092, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 , не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки у ній відсутня інформація про те, що військова частина НОМЕР_2 , в якій проходить військову службу відповідач, переведена на воєнний стан або залучена до ведення бойових дій та проведення антитерористичної операції, що є обов`язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частиною 1 статті 251 ЦПК України.

Натомість зупинення провадження у ситуації, коли військовий має реальну можливість брати участь в розгляді справи або ж навіть наполягає на такій участі, суперечить змісту та меті інституту зупинення провадження та буде мати наслідком порушення прав учасників справи.

Таке правозастосування не відповідає фундаментальним принципам справедливості та пропорційності, адже передбачає формальний підхід до вирішення цього питання.

Таким чином, вважає, що у даній справі відповідачем вчинено зловживання власними процесуальними правами шляхом подання клопотання (заяви) про зупинення провадження у справі з метою затягування на невизначений термін вирішення судом даного спору та неможливості поновлення порушених прав позивача, а судом при постановленні оскаржуваної ухвали не лише не встановлено обставин, які мають значення для застосування норм п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а й не встановлено об`єктивної неможливості відповідача брати участь у розгляді справи з урахуванням процесуальної поведінки ОСОБА_4 та його представника.

Особа ОСОБА_5 через систему “Електронний суд” подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що законодавець використав конструкцію «суд зобов`язаний», що свідчить про відсутність у суду дискреційних повноважень вирішувати це питання на власний розсуд чи оцінювати «доцільність» такого зупинення. Сам факт перебування сторони на військовій службі у ЗСУ під час дії воєнного стану є абсолютною та самостійною підставою для зупинення провадження.

Твердження скаржниці про те, що довідка не містить відомостей про «переведення військової частини на воєнний стан», є правовим нігілізмом. Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України», усі Збройні Сили України (включаючи всі їх підрозділи та військові частини) з моменту введення воєнного стану функціонують в умовах воєнного стану. Окремого переведення кожної конкретної частини на воєнний стан законом не передбачено, оскільки вся структура ЗСУ апріорі перебуває у цьому стані.

Посилання апелянта на те, що відповідач раніше виявляв процесуальну активність (подавав заяву про перегляд заочного рішення через представника, з`являвся для надання взірців почерку), не спростовує наявності об`єктивних перешкод на даний момент.

Специфіка проходження військової служби, перебування у районі виконання бойових/службових завдань, обмежений доступ до засобів зв`язку та режим секретності повністю унеможливлюють реалізацію відповідачем його процесуальних прав повною мірою (надання усних пояснень, безпосереднє дослідження доказів, участь у судових дебатах). Попереднє залучення адвоката чи епізодична можливість з`явитися до суду під час відпустки чи службового відрядження не гарантує безперервну та повноцінну участь у майбутніх судових засіданнях.

Право на участь у засіданні в режимі відеоконференції є правом, а не обов`язком військовослужбовця, і вимагає технічної можливості (сталого інтернету, захищеного зв`язку, наявності безпечного місця), що в умовах виконання бойових завдань є фізично неможливим, тим більше вчас коли на лінії бойового зіткнення в даному напрямку за місцем мого проходження служби, Великописарівського напрямку Сумської області, відбувається постійні напади ворога з метою взяття та окупації відповідної території України, поки що тільки Сумської області де не виключено і інші зазіхання на території України.

Разом із тим зазначає, що перебуваючи в короткостроковій відпустці, мав можливість з`явився/прибув до Тернопільського міськрайонного суду, де прийняв участь у відібранні зразків почерку, тобто була тимчасова можливість яку заявник використав із всією сумлінністю та з метою об`єктивності з`ясування всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

14 квітня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі положень ст. 251 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що він перебуває у складі ЗСУ як мобілізована особа. Як доказ свого перебування у складі ЗСУ надає копію військового квитка серії НОМЕР_1 та копію довідки з військової частини НОМЕР_2 № 1092 від 04.04.2026.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд взяв до уваги подані відповідачем документи.

Колегія суддів оцінивши доводи апеляційної скарги прийшла до наступного висновку.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Отже, процесуальний закон пов`язує обов`язок суду зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався, та продовжений до цього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», введеним у дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, вирішено Начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам інших військових формувань невідкладно привести Збройні Сили України та відповідні військові формування у бойову готовність ПОВНА згідно з уточненими планами приведення військ (сил) у бойову готовність.

Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, є безумовною підставою для зупинення провадження у справі незалежно від її складності.

Згідно довідки Начальника стройової частини відділення персоналу штабу військовї частини НОМЕР_2 від 04.04.2026 № 1092 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (т. 4 а.с. 35).

Відповідачем також подано до суду копію військового квитка серія НОМЕР_1 у якому є відмітка про проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 32-34).

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у лавах Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існують обставини, які, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені у воєнний стан.

Посилання заявника на ту обставину, що відповідач затягує розгляд справи, чим порушує право позивача на доступ до правосуддя не береться колегія суддів до уваги, оскільки таке зупинення провадження у справі є тимчасовим і воно діє саме до припинення воєнного стану у державі, або припинення перебування відповідача на військовій службі, як мобілізованої особи.

ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 є боржником за договором позики, що він ухиляється від виконання своїх зобов`язань та навмисно зловживає своїми процесуальними правами. Вказані ОСОБА_1 обставини не спростовують того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, як мобілізована особа і зазначені заявником обставини на вирішення питання про зупинення провадження у справі не впливають.

Слід зауважити, що положеннями п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України визначено обов`язок, а не право суду зупинити провадження у справі із зазначеної у ньому підстави. Довідка начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2026 № 1092 є належним та допустимим доказом перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, як мобілізованої особи. Доказів на спростування викладеного вище суду не надано.

Також подаючи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловив бажання особисто брати участь у розгляді даної справи.

Тобто, ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів