Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №589/1559/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м.Суми

Справа №589/1559/25

Номер провадження 22-ц/816/1995/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черних О. М. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

в присутності:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки – адвоката Шкатули В`ячеслава Петровича,

представника відповідачки – адвоката Рязанця Андрія Анатолійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26.11.2025 ухваленого під головуванням судді Сидорчука О.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерство Оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

07.04.2025 позивачка звернулась до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації шлюбу у період з травня 2018 року до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовної заяви позивачка посилалась на те, що вона з ОСОБА_3 проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вказала, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка.

ОСОБА_3 був військовослужбовцем Збройних Сил України.

В травні 2022 року позивачці стало відомо про смерть ОСОБА_3 під час виконання останнім бойових завдань.

Вказала, що ні вона, ні загиблий ОСОБА_3 у шлюбі з іншими особами з 2018 року не перебували.

Позивачка зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно їй для отримання одноразової грошової допомоги сім`ям військових, які загинули, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з травня 2018 року до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_5 та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні годувальника ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 26.11.2025 позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 в період з 2018 року до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою доведено факт її спільного проживання із ОСОБА_3 у вказаний період часу, ведення з ним спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 , суд виходив з їх недоведеності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачка ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 листопада 2025 року.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення місцевого суду в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції судове рішення в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, постанови Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18, від 27 лютого 2019 року, справа № 522/25049/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15.

Вказала, що її син ОСОБА_3 не вважав ОСОБА_1 своєю дружиною, не пропонував їй укласти шлюб, вони були просто знайомими, інколи ночували в квартирі відповідачки, але не проживали постійно і не вели спільного побуту.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшов відзив, в якому він просить рішення Шосткиського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2026 залишити без зміни. Вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підстав об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 року справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 16 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11 травня 2026 року Міністерство оборони України залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостйних вимог щодо предмета спору.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи, відповідачка, представник Міністерства Оборони України, представник ІНФОРМАЦІЯ_9 не з`явилися, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_8 направив заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивачки та відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.03.2018 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішення суду набрало законної сили 02.05.2018 (а.с. 14)

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.08.2022 у справі № 589/2045/22 за заявою ОСОБА_2 встановлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойових завдань (а.с. 15-18).

Як вбачається зі змісту переписки у месенджері «Viber» ОСОБА_1 отримувала повідомлення від абонента «Санька Лю» залишаючи їх без відповіді ( 19-58).

ОСОБА_3 надсилав ОСОБА_1 фотокартки про перебування його на військовій службі (а.с. 59-68).

Як вбачається з копії довідки, виданої ОСОБА_3 , від 17.01.2022 року, останній проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , грошове забезпечення з 01.07.2021 по 31.12.2021 склало 195891,31 грн (а.с. 96).

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , остання, окрім матеріальної допомоги, отримувала перекази (а.с.69-78).

Як вбачається з дублікату нотаріально посвідченої довіреності від 18.12.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діяли як представники ОСОБА_5 щодо продажу транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген Пассат» (а.с. 79).

Згідно листа -відповіді Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області від 31.05.2022 № 5597 ОСОБА_1 повідомлено, що за фактом її звернення щодо незаконного утримання ОСОБА_6 транспортного засобу - автомобіля «Фольксваген Пассат» відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення ( а.с. 81)

Згідно копії квитанції № 003707 ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 здала зброю до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області. На вказану зброю ОСОБА_3 мав дозвіл № НОМЕР_4 від 26.02.2021 (а.с.80).

Як вбачається з копії трудової книжки, ОСОБА_1 , в період, яким охоплюються позовні вимоги, отримувала допомогу по безробіттю (26.06.2020 - 22.03.2021) в сумі 15977 грн. 40 коп.

Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_1 отримувала виплати від управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, окружної виборчої комісії ТВО № 160, від ОСОБА_7 (заробітна плата), центру зайнятості.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_1 як жінку свого побратима ОСОБА_3 , з яким проходили разом військову службу. З ОСОБА_1 познайомив його саме ОСОБА_3 у 2020 році. Зазначив, що неодноразово бачив ОСОБА_1 з ОСОБА_3 разом, вважав, що вони перебувають у цивільному шлюбі. Коли бачив їх останній раз разом, не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що знає ОСОБА_1 як співмешканку свого покійного друга ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 як матір свого покійного друга ОСОБА_3 , з яким разом проходили військову службу. Зазначив, що неодноразово чув, як ОСОБА_3 під час перебування на позиції неодноразово дзвонив ОСОБА_1 . Під час телефонної розмови ОСОБА_3 говорив ОСОБА_1 , що йому прийдуть бойові виплати та він скине їй гроші, такі телефонні розмови були десь раз на місяць та ОСОБА_3 на карту ОСОБА_1 кожного місяця робив грошові перекази. Зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово розповідав йому, що разом з ОСОБА_1 хоче купити будинок для проживання. Зазначив, що декілька разів допомагав заносити сумки до квартири за адресою по АДРЕСА_2 та бачив в цій квартирі і ОСОБА_1 . Знає, що вказана квартира належить матері ОСОБА_3 – ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що знає ОСОБА_1 як жінку свого кума ОСОБА_3 , з якою вони познайомилися у 2017 році. ОСОБА_3 приходив разом з ОСОБА_11 на день народження до її сина. ОСОБА_3 неодноразово розповідав, що хоче спільно з ОСОБА_1 купити будинок для спільного проживання. Свідок вказує, що ОСОБА_3 став краще виглядати зовнішньо, коли почав проживати з ОСОБА_1 . Свідок також пояснила, що проживали ОСОБА_3 з ОСОБА_1 у квартирі батьків ОСОБА_3 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду першої інстанції пояснила, що вона проживає за адресою: по АДРЕСА_3 з 2006 року. Позивачку ОСОБА_1 стала бачити за вказаною адресою до початку війни разом з ОСОБА_3 , однак не часто. Те, що ОСОБА_1 господарювала в квартирі як повноправна господиня, не помічала. Спілкувалася з ними як з сусідами. Вказала, що були випадки, що ОСОБА_3 не пускав до квартири ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду першої інстанції пояснила, що вона проживає за адресою: по АДРЕСА_3 , з 1988 року. Також в сусідній квартирі у вказаному будинку мешкала ОСОБА_2 та два її сина ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , потім приїхав з села ОСОБА_3 та став проживати в цій квартирі. Позивачку ОСОБА_1 почала бачити в будинку ще до початку війни разом з ОСОБА_3 . Зазначила, що чула сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Бачила ОСОБА_1 разів чотири як вона сиділа на лавочці біля під`їзду. Не бачила, щоб ОСОБА_1 залишалась в квартирі на ніч.

Застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Способи захисту цивільних прав і інтересів визначені у статті 16 ЦК України, і наведений в ній перелік не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно ОСОБА_1 для отримання виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Разом із тим, Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі -СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Колегія суддів, не погоджується з висновком суду, що позивачкою доведено той факт, що вона проживала з ОСОБА_16 однією сім`єю без реєстрації шлюбу виходячи з наступного.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України)».

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, провадження № 61-1904св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22, провадження № 61-2916св24).

Як вбачається з матеріалів справи жодним письмовим доказом не було підтверджено взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю; допитані в судовому засіданні свідки пояснювали, що вони знали ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , проте аналізуючи покази свідків, допитаних в суді першої інстанції, неможливо беззаперечно встановити факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, не можна вважати і направлення смс – повідомлень належним доказом, оскільки з самої переписки взагалі не вбачається діалогу, що це ведеться переписка між чоловіком та дружиною

Отже колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню і рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2025 в частині задоволеної позовної вимоги необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки - відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

Судові витрати

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила 1816 грн 80 коп, що підтверджується чеком (Т. 1 а.с. 231).

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена в повному обсязі.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1816 гривні 80 коп.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2025 в частині задоволеної позовної вимоги необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 376; 381-382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року в частині задоволеної позовної вимоги скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки - відмовити.

В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1816 гривні 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.

Головуючий - О. М. Черних

Судді: Я. Л. Петен

А. О. Замченко