Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №506/36/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/956/26

Номер справи місцевого суду: 506/36/26

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,

захисника - адвоката Шашенкова Ярослава Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окнянського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 за ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Окнянського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 13600 грн, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 30.12.2025 о 08:15 годин, на західній околиці н.п. Топали Подільського району, Одеської області, на відстані 1000 метрів від державного кордону України, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в групі осіб намагався незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску через державний кордон, на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку Топали (Україна) - Побєда (Республіка Молдова) в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України»

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що інформація, зазначена в протоколі, про відсутність зауважень до протоколу з боку ОСОБА_1 , пояснення та заява про визнання вини не відповідають дійсності, оскільки зроблені під тиском та погрозами працівників прикордонної служби, а в подальшому його було передано працівниками ТЦК, потім ДБР, якими його було затримано тієї ж доби - 06.01.2026. Слідчим 3СВ ТУ ДБР ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в межах кримінального провадження № 62025100130006284 від 16.10.2025.

Всі заяви підписані ОСОБА_1 30.12.2025, тобто під час затримання.

Вказує, що ОСОБА_1 не визнає свої вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки уповноваженою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону.

Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відеофіксації факту вчинення правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для підтвердження вини, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

В матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів.

В протоколі в графі «свідки» стоїть прочерк, в той час згідно з протоколу ОСОБА_1 був затриманий з двома громадянами України, що також зазначено в рапорті.

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що в період з 30.12.2025 по 06.01.2026 ОСОБА_1 конвойовано кожен наступний день поспіль в м. Одеса, м. Умань, м. Черкаси, м. Біла Церква, м. Київ. До особистих документів, записів, засобів зв`язку доступ було обмежено, а саме їх було вилучено.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Шашенков Я.О. клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, оскаржувану постанову просив скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 12.02.2026 за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 .

Судова повістка про виклик до суду повернулась на адресу суду з довідкою «Укрпошти» - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 12).

SMS-повідомлення за номером телефону: НОМЕР_1 про виклик до суду не доставлено з причини - «абонент тимчасово недоступний» (а.с. 13).

20.03.2026 захисник Шашенков Я.О. звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 19-22).

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 28.03.2026.

В якості поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, захисник посилається, що в період з 30.12.2025 по 06.01.2026 ОСОБА_1 конвойовано кожен наступний день поспіль в м. Одеса, м. Умань, м. Черкаси, м. Біла Церква, м. Київ, до особистих документів, записів, засобів зв`язку доступ було обмежено, а саме їх було вилучено.

На підтвердження вказаного захисником надано, зокрема: лист слідчого третього слідчого відділу Дмитра Левічева № 62025100130006284/1 від 06.01.2026, з якого вбачається, що 06.01.2026 о 10.10 год у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.с. 41); рапорт (42); повідомлення про підозру від 06.01.2026 та повідомлення про зміну підозри від 06.02.2026 слідчого третього слідчого відділу ТУ ДБР м. Києва Дмитра Левічева (а.с. 43-52); ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2026 (справа № 757/589/26-к), якою обрано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , покладено на підозрюваного ОСОБА_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких зобов`язати прокурора довести до відома підозрюваного під підпис;

- здати на зберігання до Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк виконання покладених обов`язків рахувати до 06.03.2026 (а.с. 57-62).

Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував на цілодобовому домашньому арешті строком на два місяці (до 06.03.2026), що підтверджується належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що вказані підстави для поновлення є поважними причинами пропуску строку та за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови.

Щодо суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2цих Правил.

Також зазначеними правилами регламентовано винятки для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які прямують для роботи на морських суднах, суднах внутрішнього плавання у складі екіпажів таких суден або для проходження практичної підготовки на суднах, а також, які відносяться до авіаційного персоналу, є державними інспекторами з безпеки авіації або особами, уповноваженими на проведення перевірок Державіаслужби, та працівниками Державного авіаційного підприємства Україна, якщо вони прямують для роботи (виконання службових обов`язків) за кордоном або тренажерної підготовки, а також є студентами або курсантами закладів освіти України, які прямують для проходження практичної льотної підготовки в іноземні заклади освіти або в авіаційні школи, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетинання державного кордону України, наявності підтвердних документів.

24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", затверджений Указ Президента України 24 лютого 2022 року N 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, у подальшому, продовжено й який триває досі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.

Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

З протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 012549Е від 30 грудня 2025 року вбачається, що о 08:15 годин, на західній околиці н.п. Топали Подільського району, Одеської області, на відстані 1000 метрів від державного кордону України, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в групі осіб намагався незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску через державний кордон, на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку Топали (Україна) - Побєда (Республіка Молдова) в пішому порядку, з документами, що посвідчують особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (а.с. 1).

Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що був виявлений військовослужбовцями ДПС України при спробі незаконного державного перетин кордону на вихід з України в Республіку Молдова в групі осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 направлявся з метою побачити свої рідних людей, які знаходяться в Європі. У соціальній мережі телеграм знайшов осіб, які за винагороду у розмірі 1000 доларів допоможуть незаконно перетнути кордон. За їх вказівками ОСОБА_1 і ще 3 людини близько 05:30 год прибули у визначення біля лісу, там була дорога до кордону, для подальшого перетину, проте були виявлені працівниками ДПС України.

Вказані пояснення написані особисто ОСОБА_1 , зауважень та доповнень не має, вину у спробі незаконного перетину державного кордону визнає повністю.

Згідно з рапортом заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_6 , під час виконання наказу на охорону державного кордону в прикордонному наряду «Група реагування» на напрямку Топали (Україна) - Побєда (Республіка Молдова) о 08:15 годин 30.12.2025, на західній околиці н.п. Топали Подільського району Одеської області, на відстані 1000 метрів від державного кордону України, було виявлено 3 громадян України: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в групі осіб намагалися незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску через державний кордон, на вихід з України до Республіки Молдова в межах пп/зн 0344, з документами, що посвідчують особу, чим порушили вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (а.с. 3).

За схемою виникнення обстановки в районі н.п. Топали Подільського району Одеської області , на ділянці відповідальності відділення ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону, позначено місце виявлення та затримання 3-х громадян України ,в тому числі й ОСОБА_1 (а.с. 7).

Сукупність вищевказаних доказів, вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.

Доводи апеляційної скарги, що інформація зазначена в протоколі про відсутність зауважень до протоколу з боку ОСОБА_1 , пояснення та заява про визнання вини не відповідають дійсності, оскільки зроблені під тиском та погрозами працівників прикордонної служби, є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Зазначені твердження щодо надання пояснень і підписання документів під тиском працівників прикордонної служби є голослівними та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. У матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про застосування будь-якого примусу до ОСОБА_1 , а також відсутні заяви чи скарги, подані ним у момент подій або безпосередньо після них щодо неправомірних дій посадових осіб.

Доводи про те, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не спростовують факту його винуватості та не впливають на оцінку доказів у справі, оскільки заперечення вини є правом особи і само по собі не свідчить про відсутність складу правопорушення.

Спростовується твердження скарги, що не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, а саме - протоколом про адміністративне правопорушення, де зазначено, що це мало місце на західній околиці населеного пункту Топали Подільського району, Одеської області, на відстані 1000 метрів від державного кордону України.

Протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, тому апеляційний суд приймає як належним та допустимий доказ.

З приводу того, що працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відео фіксації факту вчинення правопорушення, апеляційний суд зазначає, що нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18 вересня 2013 року № 898, не передбачено таких дій при оформленні матеріалів справи за ст. 204-1 КУпАП.

Не свідчить про неналежне процесуальне оформлення адміністративних матеріалів, посилання скарги, що в матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів.

Заявник посилається, що в протоколі в графі «свідки» стоїть прочерк, в той час згідно з протоколу ОСОБА_1 був затриманий з двома громадянами України, що також зазначено в рапорті, натомість зазначені особи не можуть бути визнані свідками у розумінні процесуального закону та не підлягають зазначенню в цій графі як свідки.

Оцінюючи доводи скарги, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для підтвердження вини, сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у межах територі,ї на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було виявлено разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За інформацією ЄДРСР відносно ОСОБА_9 Окнянським районним судом 12.02.2026 винесено постанову про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яка набрала законної сили (справа № 506/35/26).

Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Окнянського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окнянського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова