Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №139/874/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 139/874/25

Провадження № 22-ц/801/881/2026

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа № 139/874/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Олександрійського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 10 лютого 2026 року у селищі Муровані Курилівці суддею цього суду Коломійцевою В.І., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, мотивуючи його тим, що 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис № 1606 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») заборгованості в сумі 53 735, 47 грн на підставі кредитного договору № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року.

07.09.2020 року Головним державним виконавцем Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі виконавчого напису № 1606 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62961255 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року у розмірі 47 964, 12 грн.

Одна, позивач вважає зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки, на його думку, нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису. Вказував, що виконавчий напис був вчинений на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, а також за відсутності доказів безспірності заборгованості за кредитним договором. Не встановлено також факту отримання боржником повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Позивач стверджував, що про існування вказаного виконавчого напису йому стало відомо із автоматизованої системи виконавчих проваджень, оскільки він ніколи не укладав нотаріально посвідчений кредитний договір із відповідачем та не отримував кредитних коштів, і не погоджується із розміром заборгованості, а тому нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки заборгованість не є безспірною.

Крім того, звертав увагу суду на те, що 12.03.2021 наказом Міністерства юстиції України № 932/5 свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім`я ОСОБА_2 анульовано.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1606, вчинений 29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в сумі 53 735, 47 грн на підставі кредитного договору № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року.

10.02.2026 року рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області позов задоволено. Визнано виконавчий напис від 29.09.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за № 1606, таким, що не підлягає виконанню. Стягнено з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211, 20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Не погодившись із ухваленим рішенням, АТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що відбулася заміна кредитора у зобов`язані за кредитним договором № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року, але всупереч цим обставинам та процесуальним нормам дійшов помилкового висновку про відмову у заміні відповідача.

Натомість скаржник наголошує, що в будь-якому випадку позов у даній справі пред`явлено до неналежного відповідача, що встановлено судом першої інстанції, та це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Тобто всі доводи скарги фактично зводяться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з огляду на таке.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 04.10.2016 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк» кредитний договір № Р.29.449.70294 про надання коштів у позику, відповідно до п.1.1 якого, кредитор зобов`язувався надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 24 902 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а Позичальник зобов`язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами на умовах та в строки, що передбачені Кредитним договором (а.с. 70-73).

29.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис за № 1606 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Р.29.449.70294 від 04.10.2016 року за період з 04.01.2017 року по 17.08.2017 року у розмірі 53 735, 47 грн (а.с. 11).

07.09.2020 року постановою головного державного виконавця Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою примусового виконання зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 62961255 (а.с. 12).

22.09.2022 року постановою головного державного виконавця Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв`язку із встановленою законом забороною на стягнення боргу, виконавчий напис № 1606, виданий 29.09.2017 року, повернуто стягувачу (а.с. 13).

15.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» (далі - ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ») укладено договір факторингу № 15/11/23, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало, а ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» прийняло на умовах, визначених договором, право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № Р.29.449.70294 від 04.10.2016 року (додаток № 1 до договору) (а.с. 62-69).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, доказів, що підтверджують факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року в справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2025 року у справі № 296/11089/20 зауважив, що системний аналіз статей 51, 175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вирішуючи спір, суд має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Ідентичного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 року у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 року у справі № 754/16978/21.

Неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 705/3876/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи предмет спору та заявлені позивачами позовні вимоги, залучення належного співвідповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов`язано також і з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту прав особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.

Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 20.05.2024 року у справі № 564/1774/22, від 07.10.2025 року у справі № 296/11089/20.

У даній справі позивач, звертаючись до суду із вказаним вище позовом, визначив відповідачем АТ «Ідея Банк».

Разом з тим, 13.01.2026 року представник АТ «Ідея Банк» подав до суду разом із відзивом на позовну заяву клопотання про заміну неналежного відповідача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ», у зв`язку з відступленням АТ «Ідея Банк» права вимоги за кредитним договором № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк».

19.01.2026 року ухвалою суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача відмовлено. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ».

Постановляючи таку ухвалу, суд вважав, що відповідно до статті 51 ЦПК України заміна відповідача або залучення співвідповідача здійснюється виключно за клопотанням позивача. При цьому такого клопотання від позивача до суду не надходило. Навпаки сторона позивача заперечувала щодо заміни сторони у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що процесуальної можливості здійснити заміну відповідача, зокрема із власної ініціативи, немає.

Водночас суд зауважив, що рішення у даній справі може безпосередньо вплинути на права та обов`язки ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» як нового кредитора, а тому на підставі статі 53 ЦПК України залучив його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Отже, з урахуванням наведеного вище нормативно-правового регулювання та висновків касаційного суду, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, встановивши, що станом на момент розгляду справи та ухвалення рішення, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» на підставі договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 року набуло прав стягувача за кредитним договором № Р29.449.70294 від 04.10.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», тобто набуло право вимоги за цим кредитним договором, а тому позов безпосередньо стосувався його прав та інтересів, необґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову до неналежного відповідача, оскільки неправильне визначення кола відповідачів є безумовною підставою для відмови у задоволенні такого позову, без надання правої оцінки спору по суті.

Такі ж висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14.01.2026 року в справі № 761/33402/23 та від 02.04.2026 року в справі № 766/7683/24.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, наслідком чого є задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, відтак судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним, а з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений останнім за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Олександрійського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816, 80 грн.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. М. Шемета

О. Ю. Береговий