Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №493/603/25 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/603/25

Провадження № 2/493/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Балта Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав,

за участю представника позивача ОСОБА_3 , представника Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області Платонова С.І.

В С Т А Н О В И В:

11.04.2025 року адвокат Юраш І.О., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. За час їх спільного проживання у шлюбі у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подальше з відповідачем сімейне життя не склалося, тож 01.11.2022 року заочним рішенням Миколаївського районного суду Одеської області шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач з відповідачем розійшлися остаточно, та кожен з них проживає окремо за місцем своєї реєстрації. Після розірвання шлюбу, син ОСОБА_4 залишився проживати з позивачем. Після розставання з відповідачем, він повністю та остаточно припинив будь-яке спілкування з їх сином ОСОБА_4 . Відповідач не бере ніякої участі у належному вихованні сина, не цікавиться його навчанням у школі, його фізичним та духовним розвитком. Відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання спільної дитини. Відповідач ніколи не телефонував та не цікавився життям сина, хоча зі свого боку позивач не створювала для відповідача перешкод щодо його побачень та спілкування з дитиною. Навіть у день народження сина, а також на новорічні та інші свята, дитина ніколи не отримувала не лише яких-небудь подарунків, але навіть усного привітання від свого батька. Отож, враховуючи відверте ігнорування відповідачем сина ОСОБА_4 , вважаю, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, а тому має бути позбавлений своїх батьківських прав. Підстави, які могли б свідчити про можливу зміну в ставленні відповідача до дитини, об`єктивно відсутні. Враховуючи вищевикладене, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх малолітнього сина.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просили позов задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, так як відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, тому є підстави для позбавлення його батьківських прав.

Відповідачу на його зареєстровану адресу неодноразово надсилалися судові повістки про виклик до суду. Однак, на адресу суду повернулися поштові конверти із зазначеними документами з відмітками «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Оскільки іншими належними даними про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача суд не володіє, тому про дату, час і місце проведення судового засідання він повідомлявся шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України, а саме на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області, оголошення про виклик його як відповідача в судові засідання на 29.05.2025 року, 08.08.2025 року, 15.09.2025 року, 16.10.2025 року, 12.12.2025 року, 23.01.2026 року, 19.02.2026 року, 03.03.2026 року, 20.03.2026 року, 06.04.2026 року, 18.05.2026 року.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судове засідання суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 70, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .(а.с.20).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.19 з.с.).

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 01.11.2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано(а.с.23).

Згідно рішення Ананьївського районного суду Одеської області у справі № 491/18/19 від 10.04.2019 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання позивачки та дитини ОСОБА_4 (а.с.24-25).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №66251446, який складений Балтським районним відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що станом на 09.04.2025 року боржник ОСОБА_2 допустив сукупний розмір заборгованості 67500грн.(а.с.16-18).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я з двох осіб проживає в житлового будинку, який належить матері позивачки ОСОБА_6 , та який складається з двох кімнат, кухні, ванни, коридора. Умови проживання задовільні, відповідають санітарно-побутовим умовам, в кімнатах чисто, облаштовано меблями, побутовою технікою, наявні продукти харчування, миючі засоби. У дитини є окрема кімната, спальне місце з чистою білизною, місце для виконання уроків, наявні навчальні посібники, канцтовари, наявний одяг, взуття по сезону. Дитина ходить до школи в 2 клас, характеризується позитивно, зовнішній вигляд дитини охайний. Для дитини створені належні санітарно-побутові умови проживання, умови для розвитку, виховання, навчання. Мати фінансово та матеріально забезпечує дитину, цікавиться його навчанням, його дитячими інтересами, слідкує за його станом здоров`я. В родині панує взаємоповага та взаємопідтримка (а.с.5).

З психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_4 учня 2-А класу, яка видана Комунальною установою «Жеребківський ліцей Ананьївської міської ради», вбачається, що ОСОБА_4 має рівень успішності достатній з усіх предметів. За час навчання зарекомендував себе, як здібна, розумна дитина. Має гарні досягнення у навчанні. Завжди охайний та доглянутий. Мати, ОСОБА_1 , активно бере участь у житті класу, цікавиться здобутками своєї дитини, при першій можливості відвідує школу. Батько, ОСОБА_2 , з сім`єю не проживає, з дитиною не спілкується та не цікавиться її успіхами. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходить, на батьківські збори не з`являється (а.с.25).

З дослідженого судом висновку Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради затвердженого рішенням виконавчого комітету Ананьївської міської ради від 24.07.2025 №319, вбачається, що у зв`язку з доведеністю фактів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків його доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.98-100).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали такі покази, що їх дочка, позивачка по справі, в 2017 році одружилася з відповідачем. Після одруження проживали з ними в с.Жеребкове. В кінці 2017 року в них народилася дитина, син ОСОБА_8 . Проживали вони з ними приблизно 2 роки. Пізніше, за бажанням відповідача, вони переїхали проживати в с.Андріяшівка, звідки родом він був, та через приблизно чотири місяці їх дочка з дитиною повернулася знову додому, по тій причині, що відповідач погано відносився до неї і дитини, часто бив і її, і сина, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Відповідач залишився проживати в с.Андріяшівка. Пізніше відповідач зрідка протягом 2 років приїжджав до їх дочки в с.Жеребкове в стані алкогольного сп`яніння, щоб з нею помиритися, однак вона не бажала з ним миритися та продовжувати жити з ним сімейним життям, через його погану поведінки по відношенню до неї та їх спільної дитини. З часу проживання дочки з дитиною в с.Жеребкове відповідач не провідував дитину, йому ніхто не чинив перешкод у відвідуванні дитини. Відповідач ніколи не дзвонив дитині. Дитина часто згадувала як відповідач бив його і маму, коли вони проживали в с.Андріяшівка. Відповідач не допомагав у вихованні дитини, та не надавав матеріальну допомогу сину. Вихованням та забезпеченням дитини займалася їх дочка, та вони помагали чим могли їй у цьому. Дитина ходила в дитячий садочок в с.Жеребкове, а пізніше навчалася в школі в цьому ж населеному пункті. Відповідач не провідував сина, не цікавився його навчанням та фізичним розвитком. З листопада 2025 року дочка забрала дитину в м.Запоріжжя, де вона проживає та продовжує проходити військову службу, як військовослужбовець.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Нормами ст. 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини.

Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов`язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

З абз.2 п.16 зазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України вбачається, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 р. Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_4 , при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач, як батько дитини не займається вихованням сина, не цікавиться його життям та духовним розвитком, дитина проживає з позивачкою, котра сама бере участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач тривалий час не бере участі у вихованні та утриманні свого малолітнього сина. Зазначена бездіяльність має систематичний характер, що свідчить про свідоме ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини, передбачених наведеними вище нормами Сімейного кодексу.

Суд бере до уваги розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який складений органом державної виконавчої служби щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів, характеристики з навчального закладу. Відповідач у судове засідання не з`явився, жодних заперечень чи доказів сплати аліментів суду не надав. Вказані документи підтверджують відсутність інтересу відповідача до навчання і стану здоров`я сина. Відповідачем не надано суду доказів існування з боку позивача перешкод для його спілкування із сином.

Суд вважає висновок Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради обґрунтованим, в ньому наведено достатньо підстав та аргументів, я кі вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.

Сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів підтверджується факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до Розділу 1 п.1.5 огляду судової практики КЦС ВС відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.

Позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїх батьківських обов`язків, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, тощо.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина забезпечуватиме інтереси самої дитини, оскільки позивач довів, та надав суду докази, які свідчать про захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та докази, які безспірно свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина.

З урахуванням наведеного, після повного й всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи й характеру ставлення батька до дитини, який не проявляє до уваги та турботи до неї, не цікавиться розвитком сина, станом здоров`я, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, та, приймаючи до уваги висновок Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради, яким визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх сина, суд вважає достовірно доведеним той факт, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, у зв`язку із чим вимоги щодо позбавлення батьківських прав є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, оскільки досліджені письмові докази та покази свідків дають підстави суду для висновку, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається її повсякденним доглядом, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що суд розцінює як свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 06.02.2025 року №13.

За правилами ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги від 06.02.2025 року та додаток до договору про надання правової допомоги від 06.02.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №4 від 07.04.2025. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 10000 грн.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, тому, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.10-13,76-81,258-259,264-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Ананьївської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн., всього 11211(одинадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складений 27 травня 2026 року.

СУДДЯ