Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №761/46339/25 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 761/46339/25

№ провадження 2/738/499/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 травня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАHОВИВ:

У квітні 2026 року за підсудністю до Менського районного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1616226 від 07.07.2024 в сумі 23 616 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 липня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 1616226, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 4 500 грн., які вона зобов`язувалася повернути і сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк визначений договором. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 23 616 грн. 00 коп. 26.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № 26122024 від 26.12.2024, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 1616226 від 07.07.2024. Однак, Відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, тому Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження Менського районного суду, відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку з тим, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, відзиву на позов та заяви про розгляд справи без її участі не подала, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Так, 07 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1616226, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, що становить 4 500 грн. Договором визначено також строк договору, умови кредитування та порядок повернення суми кредиту, сплати відсотків і комісії за надання кредиту (а.с.18-23).

Згідно Довідки (а.с.24) ОСОБА_1 (Позичальник) дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 1616226 від 07.07.2024 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ». Акцепт (Договір) підписаний Позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х920 (а.с.24).

Відповідно до повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20241231-3598 від 31.12.2024 на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 в сумі 4500,00 грн. від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (а.с.25).

З повідомлення АТ «Універсал Банк», що надійшло до суду 18.05.2026 слідує, що в банку емітовано карту № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 . 07.07.2024 на вказаний рахунок було зараховано 4 500,00 грн.

Таким чином, кредитні кошти відповідачем ОСОБА_1 фактично були отримані, тобто банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язувалася повернути кредит у визначений строк, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Однак, відповідачем умови договору належним чином не виконані, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 23 616 грн. 00 коп., з яких: 4 500 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 11 610 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами, 7 506 – заборгованість за штрафами (а.с.26-28).

26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 26122024, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до осіб, які являються боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», у тому числі і до відповідача за Кредитним договором № 1616226 від 07.07.2024 (а.с. 29-34).

З досудової вимоги від 14.10.2025 № 24073446, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1616226 від 07.07.2024 та запропоновано сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» буде змушене звернутися до суду (а.с.35).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору про надання споживчого кредиту № 1616226 від 07.07.2024 кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строк кредитування, розмір процентів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що обставини на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останньої боргу за кредитом та процентів підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час стороною відповідача не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме – 07.07.2024 року.

Разом з цим, в позовній заяві представником позивача зазначений розмір штрафу в сумі 7 506,00 грн, у розрахунку заборгованості зазначена сума пені у розмірі – 7 506, 00 грн.

Враховуючи, що штрафні санкції, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 16 110 грн. 00 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 4 500 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 11 610,00 грн., що у відсоткову відношенні становить 68,23% (16110,00х100/23616) від заявлених позовних вимог.

У стягненні штрафу суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нарахування та стягнення штрафу за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Усенко М.І. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с.38).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додані Акт № 1038, Детальний опис наданих послуг, Ордер на надання правничої допомоги, копія свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 38-39).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 5 458 грн. 40 коп. (8000,00х68,23%/100), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 68,23%, суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1652,80 грн. (2422,40х68,23%/100).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 79, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 16 110 (шістнадцять тисяч сто десять) гривень 00 копійка заборгованості за Кредитним договором № 1616226 від 07.07.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 1 652 (одна тисяча шістсот п`ятдесят дві) гривні 80 копійок сплаченого судового збору, 5 458 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 40 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

В задоволенні позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко