Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №730/447/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01

Справа №730/447/26

Провадження № 1-кп/730/46/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026270410000031 від 02.03.2026 року, з обвинувальним актом від 30.03.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Любимівка Андрушівського району Житомирської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 26.02.2026 близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , де в цей час перебувала у гостях ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка залишила свій мобільний телефон без нагляду на кухонному столі, перебуваючи в іншій кімнаті, скориставшись неуважністю останньої, взяв без її дозволу зазначений мобільний телефон у користування. Отримавши тимчасовий доступ до мобільного телефону ОСОБА_5 , ОСОБА_4 дізнався номер її мобільного телефону, після чого за допомогою власного мобільного телефону здійснив вхід до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ввівши номер мобільного телефону ОСОБА_5 , та, отримавши код підтвердження, який надійшов на мобільний телефон останньої, здійснив несанкціонований доступ до її особистого кабінету в зазначеному банківському додатку. У цей час у ОСОБА_4 виник прямий умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, що належать ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, таємно від власниці рахунку, маючи вільний доступ до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу та відома ОСОБА_5 , здійснив наступні незаконні операції з її банківськими рахунками.

Так, 26.02.2026 о 15 год. 20 хв., маючи раніше отриманий доступ до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 , ОСОБА_4 здійснив переказ грошових коштів у сумі 4146 гривень з банківського рахунку, відкритого в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на ім`я ОСОБА_5 № НОМЕР_1 , на банківський рахунок АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № НОМЕР_2 , яка належить його знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_3 . Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, 26.02.2026 о 21 год. 48 хв., маючи раніше отриманий доступ до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 , ОСОБА_4 повторно здійснив переказ грошових коштів у сумі 1015 гривень з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , на банківський рахунок № НОМЕР_2 . Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів, 27.02.2026 о 20 год. 43 хв., маючи раніше отриманий доступ до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 , ОСОБА_4 здійснив розрахунок банківською карткою за придбання товарів у магазині, розташованому в с. Плиски Ніжинського району Чернігівської області, на суму 677 гривень. Продовжуючи свій злочинний умисел, маючи раніше отриманий доступ до мобільного банківського додатку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_5 , ОСОБА_4 здійснив незаконні операції з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , а саме: 27.02.2026 о 03 год. 47 хв. здійснив переказ грошових коштів у сумі 300 гривень на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 28.02.2026 о 00 год. 31 хв. здійснив переказ грошових коштів у сумі 200 гривень на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 28.02.2026 о 01 год. 43 хв. здійснив переказ грошових коштів у сумі 400 гривень на інтернет-ресурс 2K, KYIV; 28.02.2026 о 02 год. 32 хв. здійснив переказ грошових коштів у сумі 250 гривень на інтернет-ресурс 2K, KYIV. У подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд. Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 6988 гривень.

Крім цього, 26.02.2026 близько 15:20 години ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, призначеної для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » — « ІНФОРМАЦІЯ_3 », маючи тимчасовий доступ до мобільного телефону ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якому знаходився електронний платіжний засіб « ІНФОРМАЦІЯ_3 », використовуючи номер мобільного телефону останньої та код підтвердження, який надійшов на її мобільний телефон, не маючи її офіційного дозволу, здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, призначеної для дистанційного керування банківськими рахунками АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » — « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме увійшов до особистого кабінету користувача, що належить ОСОБА_5 , чим здійснив втручання в роботу автоматизованої системи « ІНФОРМАЦІЯ_7 », та в подальшому з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », здійснив переказ грошових коштів у сумі 4146 грн на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_6 , 26.02.2026 о 21:48 годині повторно здійснив переказ грошових коштів у сумі 1015 грн на вказаний банківський рахунок, 27.02.2026 о 03:47 годині здійснив переказ 300 грн на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_6 , 28.02.2026 о 00:31 годині — 200 грн на інтернет-ресурс ІНФОРМАЦІЯ_6 , 28.02.2026 о 01:43 годині — 400 грн на інтернет-ресурс 2K, ІНФОРМАЦІЯ_8 , 28.02.2026 о 02:32 годині — 250 грн на інтернет-ресурс 2K, KYIV, а також 27.02.2026 о 20:43 годині здійснив розрахунок банківською карткою за придбання товарів у магазині в с. Плиски Ніжинського району Чернігівської області на суму 677 грн.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини їх вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.

Так, указав, що дійсно, 26.02.2026 він був у батьків, до них у гості прийшла знайома, яку він наглядно знав. Після дозвілля потерпіла заснула у них вдома. Він вирішив скористатися її телефоном для того, щоб отримати кошти з її банківського рахунку. За допомогою телефону він зайшов у застосунок « ІНФОРМАЦІЯ_9 », увів пароль та отримав доступ до рахунків. Після чого перевів частину коштів на рахунок свого друга, який віддав йому карту для користування. У подальшому, з карти друга перевів кошти на рахунок своєї дружини. Кошти у подальшому використав на товари у магазинах, а також на онлайн ігри. Загалом викрав 7000 гривень. Коли потерпіла зрозуміла, що кошти в неї хтось викрав, він у вказаному зізнався, все їй повернув, попросив пробачення, але вона вже звернулася до поліції, а тому була порушена справа. Просить суворо не карати, вартість викраденого майна не оскаржує. Обіцяє більше такого не робити, пов`язує крадіжку з тим, що вживав алкогольні напої.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, у якій просила справу розглянути у її відсутність, претензій до обвинуваченого немає, шкода їй відшкодована, покарання просить призначити на розсуд суду.

Відповідно, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 361 КК України, за обставин, встановлених судом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 361 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану та несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред`явленого обвинувачення прокурором.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).

Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.

Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, про подальшу долю викраденого майна, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, тобто розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, проживає з жінкою, з якою перебуває у цивільному шлюбі, допомагає їй утримувати двох малолітніх дітей, працює, хоча й не офіційно, те, що скарг на обвинуваченого до сільської ради не надходило, загалом характеризується позитивно, спокійний, громадський порядок не порушує, алкогольними напоями не зловживає, спосіб життя (див. дані установочної частини цього рішення), позицію сторони обвинувачення, яка не наполягає на позбавленні волі та просить застосувати іспитовий строк, дати обвинуваченому шанс на виправлення, думку потерпілої, яка не наполягає на призначенні покарання у пов`язаного з позбавленням волі, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, відшкодування шкоди.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах санкцій, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 361 КК України, з урахуванням думки прокурора, у мінімальних межах санкцій статтей, остаточно визначивши покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року в справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, позиції прокурора у судовому засіданні, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, заяви потерпілої, щодо міри покарання, добровільного відшкодування обвинуваченим потерпілій заподіяної шкоди, те, що обвинувачений допомагає утримувати дітей співмешканки, суд уважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки, таким чином давши шанс на виправлення.

У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та обставин вчинення кримінального правопорушення, суд уважає, що іспитовий строк має становити 3 роки.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільний позов не заявлений.

Підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185; ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання за:

- ч. 5 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком суду, з випробуванням з іспитовим строком в три роки, поклавши на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки:

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому - не обирати.

Речові докази по справі, що передані потерпілій на зберігання, – залишити останній за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1