Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №606/646/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Суд: Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення недоторканності житла

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №606/646/25

Суддя: Малярчук В. В.

Справа № 606/646/25

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2026 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовлі матеріали кримінального провадження №12025216080000051 від 05 квітня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ілавче Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не є депутатом, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,-

за ч.1 ст. 162 КК України

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2025 року близько 00:30 години ОСОБА_4 вирішив незаконно проникнути в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 та перебуває в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, 30 березня 2025 року близько 00:30 години ОСОБА_4 , діючи умисно, без дозволу орендаря та за відсутності визначених законом підстав, маючи прямий умисел, направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканність житла та недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, якими закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в с. Ілавче по вул. Шевченка, підійшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який перебуває в оренді фізичної особи-підприємця - ОСОБА_5 , із застосуванням фізичної сили потягнув на себе двері, відчинивши їх, зайшов в приміщення магазину, тобто незаконно проник до іншого володіння особи - ОСОБА_5 , де перебував протягом нетривалого часу.

ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаюється, погоджується з усіма доказами, зібраними органом досудового розслідування, які доводять його вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду, та дав показання, що 30 березня 2025 року близько 00:30 години, перебуваючи в с. Ілавче по вул. Шевченка, підійшов до приміщення магазину «Маркет», потягнув на себе двері магазину, відчинивши їх, зайшов в приміщення магазину, де перебував протягом нетривалого часу.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, переконавшись в істинності та добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 про відмову у дослідженні доказів, його правильному розумінні недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та позбавлення права на оскарження фактичних обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, вважає визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись тільки допитом обвинуваченого.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.162 КК України і, що його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При призначенні покарання, необхідного й достатнього для виправлення ОСОБА_4 відповідно до статей 50, 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, його негативну характеристику, те що він раніше не судимий, відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставини, які пом`якшують покарання – повне визнання вини та щире каяття, всебічне сприяння органу досудового слідства у розслідуванні злочину, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 1 ст.162 КК України у виді штрафу.

Керуючись ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 1700 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/120-25/4710-Д від 14.04.2025 року в розмірі 2228 грн. 50 коп.

На вирок може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд протягом тридцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ ОСОБА_6

Оригінал: reyestr.court.gov.ua