Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №604/393/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/393/26

Провадження № 2/604/373/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 ОСОБА_2 ; відповідча-2: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в :

01 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драус О.О., звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області з вище вказаним позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, ОСОБА_4 . За твердженням позивачки, вона є спадкоємицею за законом, після смерті матері ОСОБА_4 . Позивачка вказує, що у зв`язку з початком війни вона 04 березня 2022 року виїхала за межі території України та тривалий час не поверталась до України. Зазначає, що у телефонному режимі зверталась до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області для отримання консультації з порядку прийняття спадщини. Вказує, що отримала документи на тимчасове перебування за межами України та змогла повернутись тільки в жовтні 2023 року. При зверненні до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, останній їй повідомив, про необхідність отримання дозволу від сестри, яка прийняла спадщину шляхом реєстрації за місцем проживання із спадкодавцем. Однак, такий дозвіл не отримала у зв`язку з відсутністю сестри за місцем реєстрації та перебуванням останньої за кордоном. З метою оформлення спадщини на свою користь звернулась до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Матійчик А.В. із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом, нотаріусом було роз`яснено, що нею пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, тобто вона вважається такою, що не прийняла її та рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про продовження строку на прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 .

За твердженням позивачки строк для прийняття спадщини було нею пропущено з поважних причин, оскільки вона перебувала за кордоном з 2022 року у зв`язку з війною, що триває в Україні, а тому не могла вчасно звернутись до нотаріуса. Вважає, що причини пропуску строку є поважними, а тому просить суд позов задовольнити та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідачка – ОСОБА_5 , належним відповідачем – ОСОБА_3 .

Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

На адресу суду надійшла наступна інформація:

- 10 квітня 2026 року від приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. надійшла відповідь з інформацією, про те, що після смерті ОСОБА_4 , нотаріусом була відкрита спадкова справа № 18/2022 до майна померлої. Одночасно повідомила, що із заявою на прийняття звернувся ОСОБА_2 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

- 15 квітня 2026 року від Скалатської міської ради надійшла відповідь з повідомленням про відсутність запитуваної інформації в Реєстрі територіальної громади Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Представником позивача 22.01.2026 подано заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та представника позивачки, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач-1 ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судові повістки повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Правом на подання відзиву не скористався.

Відповідачем -2 ОСОБА_6 подано клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача-1 і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 01 грудня 2021 року, актовий запис N212.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 16 серпня 1974 року, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками вказані : батько – ОСОБА_8 , мати – ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Скалатської міської ради народних депутатів 19.10.1991, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 19 жовтня 1991 року уклади шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №31.Призвіщи дружини після одруження змінено на « ОСОБА_10 ».

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2014 року розірвано шлюб укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2010 року у справі №2-886/10 задоволено позов ОСОБА_4 та визнано за останньою право власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1 , що залишилось після смерті ОСОБА_12 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

06 вересня 2022 року Верховний Суд при розгляді справи №640/10625/21 навів наступні правові висновки:

«Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі».

У даному випадку вказаним вище рішенням суду, яка набрало законної сили були встановлені обставини – набуття ОСОБА_4 права власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що за життя ОСОБА_4 отримала в порядку спадкування за законом свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І. 17.06.2003 року та зареєстрований в реєстрі за №2105, за змістом якого ОСОБА_4 отримала спадкове майно, яке складається з : частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою №29 від 01.04.2022 року, виданою виконавчим комітетом Скалатської міської ради Тернопільського район тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із нею в житловому будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані :дочка померлої - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 та онук померлої – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Матеріали справи свідчать, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Дем`янчук Л.П. 05 жовтня 2011 року та зареєстрований в реєстрі за №763, за змістом якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження стосовного належної їй на праві приватної власності частини домоволодіння, разом із земельною ділянкою на якій воно знаходиться, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , які заповіла : ОСОБА_2 , 1976 р.н.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) N68759333 від 01.04.2022 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Як встановлено з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) № 68759337 від 01.04.2022, у реєстрі зареєстровано складений ОСОБА_4 заповіт за №763 посвідчений 05.10.2011.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68759464 від 01.04.2022 встановлено, що приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. відкрито спадкову справу №18/2022, після смерті ОСОБА_4 .

З доданої копії паспорту наданої ОСОБА_1 вбачається, що позивачка виїхали з території України 04 березня 2021 року, повернулась на територію України 05 жовтня 2023 року та знову виїхала території України 06 червня 2024 року.

ОСОБА_1 , будичі дочкою ОСОБА_4 , звернулась до приватного нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті матері .

Листом від 17.03.2026 №27/01-16, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. повідомила позивачку, що відповідно до ст.ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Нотаріус зазначив, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк заяви не подала, тому вважається такою, що не прийняла її. Запропонувала звернутися до суду для продовження їй строку на прийняття спадщини після смерті матерії ОСОБА_14 .

З отриманої відповіді приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Матійчик А.В. встановлено, що після смерті ОСОБА_4 нотаріусом була відкрита спадкова справа № 18/2022 до майна померлої. Із заявою на прийняття спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченим 05.10.2011 та зареєстрованим №736 приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Дем`янчук Л.П. на частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи причини пропуску строку для прийняття спадщини, позивачка зазначила, що у зв`язку з хворобою, початком війни та перебуванням тривалий час за кордоном вона не мала можливості своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, вказує про наявність об`єктивних причин, за яких нею порушено встановлений строк для звернення з зазначеною заявою, а звернулась до суду для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті1216,1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За положеннями пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилається на те, що вона хворіла та тривалий час перебувала за межами території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Наявними у цій справі доказами не спростовано тверджень позивачки про те, що вона тривалий час перебувала за кордоном та не могла звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що вказані позивачем у позовній заяві обставини у сукупності слід визнати поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини.

За вказаних обставин, суд вважає причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини поважними, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи те, що поважність причин пропуску строку є оціночною категорією і встановлюються судом у кожному конкретному випадку окремо, суд приходить до висновку, що матеріалами справи встановлено, що позивачка не змогла звернутись із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини з поважних причин.

Оскільки строк звернення із заявою про прийняття спадщини позивачкою пропущено з поважних причин, суд вважає, що слід визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом, після смерті матері ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до відповідача-1: ОСОБА_2 та відповідача-2: ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення суду направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 27 травня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко