Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №380/24796/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуСправа № 380/24796/25 пров. № А/857/18883/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (головуючий суддя Чаплик Ірина Дмитрівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 01.03.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотриману частину грошового забезпечення та інших додаткових виплат в розмірі 34 065,79 грн за період з 01.03.2023 по 19.05.2023, які мали розраховуватися із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням– прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язав військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок ОСОБА_1 з 01.03.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), положеннями Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі – Постанова № 704), положеннями Постанови КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III), з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 після скасування пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103. Суд дійшов висновку, що у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.

Щодо вимоги про стягнення грошового забезпечення на конкретну загальну суму суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування грошового забезпечення належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. На переконання суду, визначення загальної суми недоотриманого грошового забезпечення, яка підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Зазначив, що суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, тому в задоволенні цієї вимоги відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018. На переконання апелянта, скасування пункту 6 Постанови № 103 судовим рішенням не відновило дію попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, а тому відсутні підстави для застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року.

Також апелянт покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного у статті 233 КЗпП України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2023 №66 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 25 лютого 2023 року № 25-РС на посаду майстра-номера обслуги 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , з 01 березня 2023 року зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

ОСОБА_1 станом на дату звернення з цією позовною завою до суду продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просив відповідача надати відомості, чи проводився у період, починаючи з 01.03.2023 по 19.05.2023 розрахунок грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 14.08.2025 № 693/49750 відповідач повідомив представника позивача, що станом на дату нарахування позивачеві грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 було застосовано розмір розрахункової величини у 1762 грн, що є фактично розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого наказом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до довідки щодо нарахованого грошового забезпечення позивача посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, нараховані і виплачені у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, обчислені виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини:

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в первинній редакцій від 30.08.2017, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Примітки додатків №№ 1, 12, 13, 14 містили положення, відповідно до яких посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, у пункт 4 Постанови № 704, який викладений в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позиція суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що після скасування пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первинній редакції, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аргументи апелянта зводяться до того, що скасування пункту 6 Постанови № 103 не має наслідком автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, а тому при визначенні розміру грошового забезпечення підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01.01.2018.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, спірним у цій справі є обрання норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, а саме: застосування пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103 чи в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд за наслідками розгляду судових справ з аналогічними фактичними обставинами справи сформував висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 (викладені в постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 та продубльовані у постановах 28.02.2023 у справі № 380/18850/21, 15.03.2023 у справі № 420/6572/22, від 06.04.2023 у справі № 380/10075/21) такого змісту:

«21. […] Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

22. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103). Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

23. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

24. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

25. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

26. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

27. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII № обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи цитовані висновки Верховного Суду при оцінці спірних правовідносин, дійшла висновку, що з березня 2023 до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у редакції, чинній до внесення змін Постановою № 103, а саме - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Порівняння розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 свідчить про те, що він є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2023.

Тобто за спірний період розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення позивача, повинен бути розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законодавством України про державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням в заниженому розмірі потягло за собою протиправне зменшення розміру інших виплат, для яких базою нарахування є місячне грошове забезпечення.

Аргументи апелянта за своїм змістом фактично зводяться до заперечення наведених вище висновків Верховного Суду, тому суд їх відхиляє. Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору належно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та надав їм правову оцінку, що відповідає усталеним висновкам Верховного Суду щодо застосування в аналогічних спорах пункту 4 Постанови № 704. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії відповідача, які полягають у застосуванні починаючи з березня 2023 неправильно обраної розрахункової величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року) при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та інших виплат у 2023 році є протиправними та призводять до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Оцінюючи аргументи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, колегія суддів керується такими мотивами:

у апеляційній скарзі апелянт стверджує, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із цією позовною заявою, встановлений у статті 233 КЗпП України.

Колегія суддів враховує, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно як із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Крім того, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Усталена судова практика Верховного Суду щодо застосування цих положень КАС України в спорах щодо стягнення заробітної плати чи інших виплат на користь осіб, що проходять публічну службу, зводиться до таких висновків: - в статті 122 КАС відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах щодо порушення законодавства про оплату праці; - умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю; - при вирішенні питання щодо тривалості строку звернення до суду у цій категорії спорів слід керуватися нормами статті 233 КЗпП.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині 2 статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Відповідно до матеріалів справи, позивач на момент звернення до суду з цим позовом продовжував проходити військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 1 статті 233 КЗпП України, а не частина 2 статті 233 КЗпП України, яка стосується звільнених працівників.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Таким чином, оскільки позивач продовжує працювати, то на нього не поширюються будь-які строки звернення до суду зі спором про стягнення належної працівнику заробітної плати та інших виплат. Отже, аргументи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковими.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 380/24796/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 27.05.26