Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №380/21307/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/21307/25 пров. № А/857/19956/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства “Примула” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №380/21307/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства “Примула” до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїКостецький Н.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Приватне підприємство «Примула» звернулося з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просило суд:

- визнати неправомірними рішення та дії суб`єкта владних повноважень (уповноваженої особи) в.о. заступника начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ярулліної Ліни Леонідівни під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника ПП «Примула»;

- скасувати постанову «Про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 046124 від 24.09.2025 року», яка винесена в.о. заступника начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ярулліною Ліною Леонідівною про стягнення з автомобільного перевізника ПП «Примула» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 гривень

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №380/21307/25 у задоволенні обумовленого позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що не погоджується із спірною постановою та вважає її протиправною, оскільки під час перевірки водій ПП «Примула» надав працівникам Укртрансбезпеки всі необхідні документи, визначені ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та виконав всі їхні вимоги під час проведення перевірки 20.08.2025. Вказує, що ні в Акті №ОАР 035425 від 20.08.2025, ні в оскаржуваній постанові відповідача №ОПШ 046124 від 24.09.2025 не наведено, які саме документи, визначені ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», не були надані водієм ПП «Примула». Зауважує, що в акті є лише запис «Під час перевірки виявлено порушення ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», далі є запис «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - виконання перевезення вантажу без документів, визначених ст.53 цього Закону».

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган вірно застосував адміністративно -господарський штраф за порушення перевізником абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III, оскільки вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону № 2344-III.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 серпня 2025 року на а/д М-10, Львів -Краковець 63 км. + 500 м., старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (направлення на рейдову перевірку від 15.08.2025 №ОНР001421), було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Scania R410, державний номерний знак - НОМЕР_1 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрації ТЗ ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ) належить ПП «Примула», під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював міжнародні вантажні перевезення згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 479261 від 19.08.2025.

У ході рейдової перевірки було виявлено порушення cт. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та ЄУТР, а саме: при здійсненні міжнародних вантажних перевезень за напрямом Польща – Україна згідно CMR № 479261 від 19.08.2025, на момент проведення перевірки водій не надав інформації про режим праці і відпочинку водія на паперовому носії (роздруківка) за 20.08.2025 з тахографа, не використовує особисту карту водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абзац 6 виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів, без документів, визначених ст. 53 цього Закону.

Ці відомості підтверджені Актом № ОАР 035425 від 20.08.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис у Акті.

Відповідачем на адресу позивача направлено листа-повідомлення №76975/33/24-25 від 01.09.2025 про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 24.09.2025 о 10:00 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. В. Івасюка, буд. 8, 3-й пов.

24.09.2025 відбувся розгляд адміністративної справи щодо позивача, за результатами якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову від 24.09.2025 №ОПШ046124 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі — Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Згідно з підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, здійснює рейдові перевірки (перевірки на дорозі), а також у випадках, передбачених законом, залічує чи стягує адміністративно-господарські штрафи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 5 Закону № 2344-III визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедуру проведення рейдових перевірок визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі — Порядок № 1567).

Пунктом 15 Порядку № 1567 чітко окреслено межі повноважень та предмет перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки під час зупинки транспортного засобу на дорозі. До таких повноважень, зокрема, належить перевірка: наявності визначених законом документів, на підставі яких здійснюються перевезення; дотримання водієм режимів праці та відпочинку; відповідності габаритно-вагових параметрів. За наслідками перевірки, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення порушень складається акт перевірки, який є підставою для розгляду справи та винесення постанови про застосування санкцій.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 53 Закону № 2344-III визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів, а зокрема при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

документи на вантаж.

Також статтю 53 Закону № 2344-III доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 4621-VI від 22.03.2012, відповідно до якої водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (частина перша статті 34 Закону № 2344-III)

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - Інструкція № 385), картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); технічне обслуговування тахографа технічні операції з приведення тахографа у робочий стан відповідно до інструкції його виробника, які включають активацію, зчитування даних цифрового тахографа, періодичні перевірки, ремонт, заміну тахографа або пов`язаного з ним устаткування, адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів (пункт 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385).

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 встановлено, що перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб відповідача, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 140/5466/23.

Як вже зазначалось вище, вимогами частини 8 статті 53 Закону № 2344-III передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані, зокрема, надавати посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Обставини у цій справі свідчать, що сторони не заперечують факту обладнання автомобіля, який перевірявся відповідачем саме цифровим тахографом.

Апеляційним судом установлено, що підставою для застосування до Позивача адміністративно-господарської санкції за абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 34 000 грн став висновок Відповідача, викладений в акті перевірки від 20.08.2025 року. Суть порушення, на думку Відповідача, полягала в тому, що водій автомобіля під час здійснення міжнародного вантажного перевезення за напрямом Польща – Україна згідно з CMR № 479261 від 19.08.2025, не надав на момент перевірки інформації про режим праці і відпочинку водія на паперовому носії (роздруківку) за 20.08.2025 з тахографа та не використовував особисту карту водія. Відповідач кваліфікував це як виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Стаття 60 Закону № 2344-III визначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий частини першої);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац одинадцятий частини першої).

У справі, яка розглядається відповідач притягнув перевізника до відповідальності саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, тобто за виконання міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2024 року у справі № 140/5466/23 та 08 вересня 2025 року у справі №500/4485/24 зробив висновок, що законодавець виклав статтю 53 Закону таким чином, що включив у її зміст на ряду із іншими документами також вимогу роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Тобто, ця вимога - роздруковувати на паперових носіях відповідної інформації з цифрового тахографа також передбачена статтю 53 Закону.

Положеннями статті 60 Закону № 2344-III передбачено різні за своїм складом порушення: відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону № 2344-III (абзац шостий), та порушення вимог використання тахографа, у тому числі без щоденних даних режимів праці та відпочинку (абзац одинадцятий). У першому випадку порушення за умови його доведеності тягне за собою накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в другому - штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, оскільки вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена саме статтею 53 Закону № 2344-III.

Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Примула” залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №380/21307/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос