Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №460/26019/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/26019/22 пров. № А/857/20598/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А. Р., Мікули О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (постановлену головуючим – суддею Щербаков В.В. у м. Рівне) з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 460/26019/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певний дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 у справі №460/26019/22, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня 2022 року у розмірі відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язано Департамент соціальної політики Рівненської міської ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня 2022 року як учаснику бойових дій відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.

16.03.2026 позивач подав до суду заяву у порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 01.06.2023 у справі № 460/26019/22 в частині зобов`язання Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум; шляхом зміни заходу примусового виконання із зобов`язання на стягнення з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за встановлений період у розмірі 8179 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання рішення у справі позивачу здійснено перерахунок пенсії, сума перерахованих коштів становить 8 179,00 грн, виплата яких буде здійснення після виділення коштів з державного бюджету.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду у справі - залишено без задоволення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скарга, в якій зазначає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тому просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Положенням частини 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Водночас, порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зауважити, що з 19.12.2024 положення частини 3 статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Метою ж внесення змін до процесуального закону було забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Так, при вирішенні питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення судом апеляційної інстанції враховано, що з долучених до матеріалів справи відповідачем-боржником письмових доказів не вбачається виплата нарахованих за таким рішенням сум, в тому числі, як це зазначив відповідач-боржник, в межах затверджених бюджетних призначень.

Суд також зазначає, що вказані вище приписи чинного законодавства свідчать про те, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, у будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Дійшовши такого висновку, судом враховано і те, що як наголошено Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з пенсійного органу нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. Зазначений спосіб зміни способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості чітко визначена та нарахована самим пенсійним органом. Тобто, рішення суду, стосовно якого вирішується питання про зміну способу його виконання, стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 460/26019/22 шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за встановлений період у розмірі 8179 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення вимог заяви.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 460/26019/22 скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі №460/26019/22 в частині зобов`язання Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум; шляхом зміни заходу примусового виконання із зобов`язання на стягнення з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за встановлений період у розмірі 8179 (вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула