Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №460/23498/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/23498/25 пров. № А/857/21229/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С.М.

суддів -Боршовського Т.І.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненські області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 460/23498/25 за адміністративним позовом 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненські області до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїЗозуля Д.П.

дата складання повного тексту рішення11.03.2026

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

У грудні 2025 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненські області (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач) у якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 04.12.2025 № 2131917000704, від 05.12.2025 № 2138617002406, від 05.12.2025 № 2139217002406.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 460/23498/25 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що перебуває в стані припинення, а законодавством України не передбачено подання форми № 20-ОПП в разі перебування платника податків в стані припинення. Також позивач зауважує, що порушення строків сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору, не рівнозначно несплаті податків. Крім цього позивач зауважує, що податкове порушення мало місце у 2020 році, тому на момент застосування санкцій минули строки давності для притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не ліквідований як юридична особа і на момент проведення перевірки документи на будівлі та земельні ділянки не були передані правонаступнику, а тому позивач мав обов`язок подання повідомлення за формою № 20-ОПП. Також, суд зауважив, що несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору підтверджена доказами, що у матеріалах справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач в період з 20.10.2025 по 31.10.2025 провів документальну позапланову виїзну перевірку 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної податкової служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області, за результатами якої склав акт від 07.11.2025 року № 18396/Ж5/17-00-07-04-15/38503617.

В ході перевірки відповідач встановив порушення позивачем:

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами та доповненнями), до контролюючого податкового органу не своєчасно подано повідомлення за формою № 20-ОПП про зняття з обліку об`єктів оподаткування;

- п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, у редакції затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773) із змінами, по яких встановлено подання з порушенням встановлених строків Податкових розрахунків за 1-3 квартали 2019 року, 1 квартал 2021 року, 2-4 квартали 2022 року, 3 квартал 2023 року, 1, 3, 4 квартали 2024 року;

- пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1. ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3. п.162.1 ст.162, п.168 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено: - несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу (таблиця №2 до акта перевірки); - неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 ст.168 Податкового кодексу (Таблиця №2 до акта перевірки), а саме: 21.10.2019 року в сумі 145453,22 грн, 20.12.2019 року в сумі 53141,72 грн, 21.12.2019 року в сумі 14327,94 грн, 20.01.2020 року в сумі 52624,73 грн, 27.05.2022 року в сумі 25736,25 грн, 22.06.2022 року в сумі 46966,93 грн, 16.12.2022 року в сумі 221977,40 грн, 19.04.2023 року в сумі 115768,04 грн, 14.06.2023 року в сумі 42447,11 грн, 20.07.2023 року в сумі 108083,00 грн, 18.08.2023 року в сумі 117160,84 грн, 30.10.2024 року в сумі 27426,43 грн, 21.05.2025 року в сумі 111243,36 грн, 13.06.2025 року в сумі 37928,45 грн.;

- пп.1.1., пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за якими встановлено: - несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, на якого покладено обов`язок сплачувати військовий збір порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу; - неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу, а саме: 20.01.2020 року в сумі 1938,11 грн, 27.05.2022 року в сумі 2144,67 грн, 15.06.2022 року в сумі 53,94 грн, 22.06.2022 року в сумі 6765,87 грн, 19.09.2022 року в сумі 2375,48 грн, 16.12.2022 року в сумі 20312,14 грн, 19.04.2023 року в сумі 10730,28 грн, 14.06.2023 року в сумі 25591,34 грн, 11.07.2023 року в сумі 956,96 грн, 15.07.2023 року в сумі 465,84 грн, 20.07.2023 року в сумі 10089,79 грн, 18.08.2023 року в сумі 10846,37 грн, 20.09.2023 року в сумі 15301,12 грн, 28.09.2023 року в сумі 479,39 грн, 10.02.2024 року в сумі 83,57 грн, 22.02.2024 року в сумі 83,57 грн, 06.12.2024 року в сумі 546,15 грн.;

- п.1 ч.1 ст.4, п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого не нарахований єдиний внесок на занижену додаткову базу нарахування єдиного внеску з виплат (грошове забезпечення) на суму 23761,74 грн, в тому числі по звітних періодах: за грудень 2016 року в сумі 293,84 грн., за червень 2017 року в сумі 70,86 грн, за серпень 2017 року 3,37 грн, за жовтень 2017 року 186,37 грн, за березень 2020 593,12 грн, за квітень 2020 року 593,12 грн, за травень 2020 року 4,35 грн, за листопад 2020 року 880 гривень, за грудень 2020 880 грн, за січень 2021 року 1320 грн, за лютий 2021 року 1355,22 грн, за березень 2021 року 422,09 грн, за травень 2021 року 1755,09 грн, за червень 2021 року 1316 грн, за липень 2021 року 1260,6 грн, за серпень 2021 року 1260,6 грн, за вересень 2022 року 3251,03 грн, за травень 2023 року 990 грн, за червень 2023 року 814 грн, за серпень 2023 року 3256 грн, за вересень 2023 року 3256 грн, у випадку коли фактично дохід, а саме розмір грошового забезпечення не перевищував розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується дохід (грошове забезпечення);

- п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого платником самостійно донараховано суми єдиного внеску в розмірі 15152,35 грн, а саме у звіті по ЄСВ за грудень 2020 року платником самостійно донараховано не нараховану базу нарахування єдиного внеску за липень 2020 року на суму 15152,35 грн;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями та п.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами і доповненнями, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за жовтень 2015, червень 2016 та липень 2017.

За результатами перевірки позивачу направлено податкові повідомлення-рішення:

- №2131917000704 від 04.12.2025, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 16320,00 грн.;

- №2138617002406 від 05.12.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 118521,33 грн., з якої сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 112802,34 грн., сума пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України 5718,99 грн.;

- № 2139217002406 від 05.12.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 11520,41 грн., з якої сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10876,47 грн., сума пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України 635,94 грн.

До податкових повідомлень-рішень доданий розрахунок податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно доводів скаржника, які стосуються податкового повідомлення -рішення форми № 2131917000704 від 04.12.2025 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16320,00 грн., то колегія суддів зазначає таке.

За змістом вказаного ППР по відношенню до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 16320,00 грн. за порушення п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, внаслідок не подання до податкового органу повідомлення за формою № 20-ОПП про зняття з реєстрації 16 об`єктів оподаткування по 1020 грн. за кожен випадок, з них: житло - 4; квартири - 8; земельні ділянки - 4.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок подання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі повідомлення за формою №20-ОПП), встановлений розділом VIII Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588).

Згідно з п.8.2 розділу VIIІ Порядку № 1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 заява про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, а згідно з п.8.5. розділу VIIІ Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Таким чином будь-який суб`єкт господарювання, незалежно від форми ведення підприємницької діяльності, зобов`язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП з інформацією про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Під час перевірки відповідач встановив, що Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (з основної діяльності) від 11.03.2025 № 381 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання», прийнято рішення про припинення 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (ідентифікаційний код 38503617), реорганізувавши його шляхом приєднання до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (ідентифікаційний код 38896317), а також те, що передавальним актом балансові рахунки, матеріальні цінності та активи позивача передано правонаступнику 3 Державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області і такий передавальний акт затверджено наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (з адміністративно-господарських питань) від 27.06.2025 № 323 «Про затвердження передавального акта».

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що затверджений передавальний акт є документальною підставою для подання форми №20-ОПП при реорганізації (приєднання), оскільки він підтверджує перехід прав на майно, що є об`єктом оподаткування або об`єктом, пов`язаним з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, від позивача до іншого платника податків, що відповідно до п.8.5. розділу VIIІ Порядку № 1588 є підставою для подання позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП з інформацією про закриття об`єкта оподаткування, а для правонаступника, якому передано майно за передавальним актом, є підставою для подання повідомлення за формою №20-ОПП з інформацією про первинне надання інформації про об`єкти оподаткування.

З огляду на те, що передавальний акт затверджений 27.06.2025 року наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 323 «Про затвердження передавального акта», то повідомлення за формою №20-ОПП про закриття об`єктів позивач повинен був подати протягом 10 робочих днів з вказаної дати, тобто до 11.07.2025 року.

Однак позивач щодо чотирьох об`єктів житла та восьми квартир повідомлення за формою № 20-ОПП, а щодо земельних ділянок повідомлення за формою № 20-ОПП подав 15.08.2025, тобто з простроченням вказаного вище строку.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Оскільки позивач повідомлення про закриття об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, до контролюючого органу у встановлені строки не подав, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про законність податкового повідомлення-рішення №2131917000704 від 04.12.2025.

Стосовно ж доводів скаржника з приводу податкового повідомлення-рішення від 05.12.2025 №2138617002406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 118521,33 грн. та № 2139217002406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 11520,41 грн, то колегія суддів зазначає таке.

За даними акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1. ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, пп.162.1.3. п.162.1 ст.162, п.168 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено: - несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу (таблиця №2 до акта перевірки); - неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 ст.168 Податкового кодексу (Таблиця №2 до акта перевірки), а саме: 21.10.2019 року в сумі 145453,22 грн, 20.12.2019 року в сумі 53141,72 грн, 21.12.2019 року в сумі 14327,94 грн, 20.01.2020 року в сумі 52624,73 грн, 27.05.2022 року в сумі 25736,25 грн, 22.06.2022 року в сумі 46966,93 грн, 16.12.2022 року в сумі 221977,40 грн, 19.04.2023 року в сумі 115768,04 грн, 14.06.2023 року в сумі 42447,11 грн, 20.07.2023 року в сумі 108083,00 грн, 18.08.2023 року в сумі 117160,84 грн, 30.10.2024 року в сумі 27426,43 грн, 21.05.2025 року в сумі 111243,36 грн, 13.06.2025 року в сумі 37928,45 грн.;

- пп.1.1., пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за якими встановлено: - несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, на якого покладено обов`язок сплачувати військовий збір порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, а саме: сплата (перерахування) не в повному обсязі військового збору при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу; - неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу, а саме: 20.01.2020 року в сумі 1938,11 грн, 27.05.2022 року в сумі 2144,67 грн, 15.06.2022 року в сумі 53,94 грн, 22.06.2022 року в сумі 6765,87 грн, 19.09.2022 року в сумі 2375,48 грн, 16.12.2022 року в сумі 20312,14 грн, 19.04.2023 року в сумі 10730,28 грн, 14.06.2023 року в сумі 25591,34 грн, 11.07.2023 року в сумі 956,96 грн, 15.07.2023 року в сумі 465,84 грн, 20.07.2023 року в сумі 10089,79 грн, 18.08.2023 року в сумі 10846,37 грн, 20.09.2023 року в сумі 15301,12 грн, 28.09.2023 року в сумі 479,39 грн, 10.02.2024 року в сумі 83,57 грн, 22.02.2024 року в сумі 83,57 грн, 06.12.2024 року в сумі 546,15 грн..

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Конституційний Суд України у п.4.1 рішення від 24.03.2005 року в справі №1 9/2005 зазначив, що виконання конституційного обов`язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 9.1 статті 9 ПК України установлено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито та ряд інших.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що платником є податковий агент.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, за вимогами пункту 176.2 статті 176 ПК України, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку тa оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Під час перевірки було виявлено порушення позивачем порядку та строків сплати військового збору з тих самих причин що і прострочення сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме відсутності обігових коштів, технічних збоїв казначейського обслуговування, затримки проходження платіжних інструкцій через систему СДО ДКСУ. Допущені порушення слугували підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Позивач не заперечує, що прострочив сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору, однак зауважує, що це зумовлено відсутністю обігових коштів; технічними збоями казначейського обслуговування; затримкою проходження платіжних інструкцій через систему СДО ДКСУ; систематичним відключенням світла та неналежною роботою інтернету.

Однак матеріали не містять доказів, які б підтвердили наявність об`єктивних причин, які унеможливлювали своєчасне перерахування коштів на сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Розглянувши доводи скаржника щодо дотримання контролюючим органом строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), при призначенні та проведенні у жовтні 2025 року документальної перевірки платника податків за податкові періоди з 2019 по 2024 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня — у разі проведення перевірки контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Проте вказаний базовий трирічний строк підлягає обчисленню із врахуванням спеціальних норм Перехідних положень ПКУ, які запровадили особливий режим зупинення (заморожування) перебігу строків давності на загальнодержавному рівні.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ було встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.

Дія цієї норми в частині зупинення строків давності для документальних перевірок тривала безперервно до моменту її зміни подальшим воєнним законодавством.

Після запровадження в Україні воєнного стану, підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ було додатково зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством.

Надалі Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX (набрав чинності 01.08.2023) внесено зміни до ПКУ, якими повністю відновлено перебіг строків давності для контролюючих органів та платників податків.

Таким чином, загальний період безперервного зупинення перебігу строків давності за статтею 102 ПКУ тривав з 18.03.2020 по 31.07.2023 включно, що становить рівно 1231 календарний день.

Для визначення законної перевірки станом на жовтень 2025 року, до базового строку в 1095 днів додається юридично зафіксований період зупинення (1231 день), що в сумі становить 2326 днів.

Отож застосування податкового законодавства (в т.ч. положень підрозділу 10 розділу XX ПКУ), станом на жовтень 2025 року відраховані у зворотньому порядку 2326 днів охоплюють звітні податкові періоди, починаючи з другої половини 2019 року.

Відповідно, звітні роки починаючи з другого півріччя 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 повністю підпадали під дію збільшеного (внаслідок зупинення) строку давності.

З огляду на відновлення проведення документальних перевірок на підставі Закону України від 09.11.2023 № 3453-IX, призначення контролюючим органом перевірки у жовтні 2025 року щодо вище зазначених періодів відбулося в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Дії податкового органу щодо призначення та проведення документальної перевірки у жовтні 2025 року за звітні періоди починаючи з другого півріччя 2019– 2024 років відповідають вимогам закону. Строки давності, визначені ст. 102 ПКУ, контролюючим органом пропущено не було.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненські області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі № 460/23498/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос