Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №464/3633/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3633/25

пр.№ 2/464/232/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом, поданим представником Поляков О.В., до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №00-9614041 від 06.02.2024 у розмірі 48 000 грн., а також судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №00-9614041 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразово ідентифікатора 28533, за умовами якого позичальник зобов`язався сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1 000 грн. за надання кредиту, а позичальнику перераховується сума у розмірі 10 000 грн. 06.02.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініційовано онлайн переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку НОМЕР_1 , чим виконало взяті на себе зобов`язання за укладеним договором. 21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, за умовами якого позивачу відступлено права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 48 000 грн., з яких: 11 000 грн. - кредит, 37 000 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом, 0,00 грн. - штрафні санкції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

18.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення первинним кредитором на номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора. Покликається на недоведеність перерахунку коштів за вказаним договором та ненадання первинних бухгалтерських документів. Стверджує, що за період з 23.04.2024 по 29.08.2024 включно кредитодавець нараховував відсотки за ставкою, яка є вищою ніж законодавчо встановленого обмеження, а іншого розрахунку заборгованості за цей період позивачем не надано. Зазначає, що позивачем не доведено понесення витрат на правничу допомогу та спосіб.

24.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що кредитний договір № 00-9614041 від 06.02.2024 підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 28533 направлено позичальнику за вказаним номером телефону; відповідний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 06.02.2024 о 8:13 год, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Вказує, що як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів та відповіді АТ «Універсал Банк», 06.02.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів у сумі 11 000 грн. згідно договору № 00-9614041 від 06.02.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну карту НОМЕР_2 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 . Щодо розміру заборгованості за кредитним договором зазначає, що під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Стверджує, що позивачем надано беззаперечні докази щодо надання йому професійної правничої допомоги.

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.06.2025 задоволено частково клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» Тараненка А.І. про витребування доказів.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачу ОСОБА_1 скеровувався одноразовий ідентифікатор 28533 на номер телефону НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що 06.02.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Макс Кредит» договір кредитної лінії № 00-9614041 шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами 28533, 81953, внаслідок чого отримала грошові кошти у розмірі 10 000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,5% на день за зниженою відсотковою ставкою, яка застосовується протягом перших 25 днів, та 2,47% на день за стандартною відсотковою ставкою протягом наступного ст кредитування і одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1000 грн.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 00-9614041 06.02.2024 о 08:13 здійснив переказ коштів на картку НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» вих. № 1289/10 від 30.10.2024 та додатком № 1 до неї.

Відповідно до наданої відповіді АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну кратку НОМЕР_2 . За період з 06.02.2024 по 11.02.2024 на вказану платіжну картку зараховано платежі у сумі 10 000 грн.

Як вбачається з наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів по картці від 05.06.2025, 06.02.2024 о 8:13 на платіжну картку НОМЕР_2 було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 10 000 грн.

Щодо покликань відповідача про відсутність доказів направлення первинним кредитором на номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора та неукладення кредитного договору, слід зазначити, що такі не знайшли свого підтвердження в матеріалах цивільної справи, оскільки в Розділі 8 договору кредитної лінії № 00-9614041 від 06.02.2024 та у довідці про ідентифікацію, вказано номер телефону НОМЕР_3 , на який генерувались та відправлялись одноразові ідентифікатори для підписання договору № 00-9614041 від 06.02.2024 та паспорта споживчого кредиту. Вказаний номер телефону НОМЕР_3 зазначався відповідачем у реквізитах поданого відзиву на позовну заяву від 18.06.2025, таким чином підтверджуючи належність даного номера телефону відповідачу ОСОБА_1 . Наведені у відзиві на позовну заяву мотиви не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовується вище.

Не знайшли свого підтвердження покликання відповідача ОСОБА_1 в частині недоведеності скерування коштів за кредитним договором 00-9614041 від 06.02.2024, оскільки згідно підтверджень щодо здійснення переказів грошових коштів вбачається, що такі надсилалась на банківську картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкриту в АТ «Універсал Банк» та належну ОСОБА_1 .

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не отримувала від ТОВ «Макс Кредит» вказані грошові кошти та не підписувала відповідний кредитний договір, суду не надано.

У відповідності до первинних документів, а саме виписки з особового рахунку за кредитним договором № 00-9614041 від 06.02.2024 та детального розрахунку, виданого ТОВ «Макс Кредит», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 21.10.2024 становить 48 000 грн. та складається з 11 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, до якого включено комісію за надання кредиту, та 37 000 грн. заборгованості за відсотками.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Ейс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Згідно з реєстру боржників до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 , ТОВ «Макс Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9614041 від 06.02.2024, заборгованість за яким становить 48 000 грн., яка складається з 11 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, до якого включено комісію за надання кредиту, та 37 000 грн. заборгованості за відсотками.

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із згаданим вище розрахунком з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, за користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 , та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1%.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є первісний кредитор та позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, первісний кредитор незважаючи на те, що кредитний договір № 00-9614041 від 06.02.2024 укладено після прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і продовжив після 23.04.2024 та 20.08.2024 нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,47 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії первісного кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування з 23.04.2024 та 20.08.2024 щоденної відсоткової ставки у розмірі 2,47 % на день значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1,5 % (наступі 120 днів перехідного періоду (з 23.04.2024 по 20.08.2024) та 1 % були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 06.02.2024 по 02.03.2024 відсотків за користування кредитом у розмірі 0,5 % на день, які становлять 1 250 грн. (25 днів * 50 грн.).

Крім цього, суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 03.03.2024 по 22.04.2024 відсотків за користування кредитом у розмірі 2,47 % на день, які становлять 12 597 грн. (51 день * 247 грн.).

Однак, починаючи з 23.04.2024, щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1,5 %, з 21.08.2024 щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1 %, за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (в межах позовних вимог) 120 дні, первісний кредитор, виходячи з розміру кредиту 10 000 грн., мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 150 грн. на день (1,5 %), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 18 000 грн. (120 днів * 150 грн.).

За період з 21.08.2024 по 29.08.2024 (в межах позовних вимог) 9 днів, первісний кредитор, виходячи з розміру кредиту 10 000 грн., мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 100 грн. на день (1 %), а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 900 грн. (9 днів * 100 грн.)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 00-9614041, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс Кредит» 06.02.2024, становить 43 747 грн., яка складається з 11 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, до якого включена заборгованість по комісії за видачу кредиту, та 32 747 грн. заборгованості за відсотками (1 250 грн. + 12 597 грн. + 18 000 грн. + 100 грн.).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-9614041 від 06.02.2024 у розмірі 43 747 грн., яка складається з 11 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, до якого включена заборгованість по комісії за видачу кредиту, та 32 747 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025, протоколу погодження вартості послуг до договору про нададання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025, додаткової угоди № 39 від 07.04.2025, акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у з`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 , становить 7000 грн. та складається з послуг, а саме складання позовної заяви кількістю 2 год., вартістю 5000 грн.; вивчення матеріалів справи кількістю 2 год., вартістю 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.; підготовка клопотання щодо отримання інформації кількістю 1 год., вартістю 500 грн.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 1 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 208 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором кредитним договором № 00-9614041 від 06.02.2024 у розмірі 43 747 (сорок три тисячі сімсот сорок сім) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень та судовий збір у розмірі 2 208 (дві тисячі двісті вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуюча Сабара Л.В.